Стиль оформлення сторінки
Для завдання стилю оформлення сторінки в LаTеX передбачена команда \pagestyle. Ця команда має один обов'язковий аргумент – слово, що позначає цей стиль. При використанні стандартних класів документів це слово має бути одним з наступних:
empty – немає ні колонтитулів, ні номерів сторінок;
plain – номери сторінок ставляться внизу посередині рядка, колонтитулів немає;
headings – присутні колонтитули, а номери сторінок розміщені вгорі;
Якщо основний стиль – article, то по замовчуванню сторінки оформляються стилем plain, у двох інших основних стилях – стилем headings.
Поряд з командою \pagestyle, що задає стиль оформлення всіх сторінок, є команда \thispagestyle, що задає стиль оформлення окремої сторінки. Вона має такий же аргумент, як і \pagestyle, але визначене цим аргументом оформлення відноситься тільки до тієї сторінці, на яку потрапив текст, що оточує цю команду. Заздалегідь вгадати, на яку сторінку потрапить даний фрагмент тексту, зазвичай неможливо. Тому цю команду передбачуваних результатів, вживайте її безпосередньо після \newpage або \clearpage.
Для зміни типу нумерації сторінок призначена команда \pagenumbering. Вона має один обов'язковий аргумент, який може бути одним з наступних:
arabic – арабські цифри (1, 2, 3,...);
roman – римські цифри (i, ii, iii,...);
Roman – римські цифри (I, II, III,...);
alph – малі літери (a, b, c,...);
Alph – великі букви (A, B, C,...).
Команда \pagenumbering не тільки змінює вигляд, в якому на друці представлені номери сторінок, але і створює відлік сторінок заново (це зручно, наприклад, у тих випадках, коли сторінки передмови треба нумерувати римськими цифрами, а сторінки основного тексту нумерувати арабськими). Цю команду зручно давати цю команду відразу ж після \newpage або \сlearpage.
Поля та розмір сторінки
Розміри тексту на сторінці, полів задаються параметрами зі значенням довжини. Змінювати ці параметри можна в преамбулі документа.
Ширина
Ширина тексту на сторінці задається параметром \textwidth; якщо набір здійснюється у дві колонки, то \textwidth включає в себе ширину обох колонок і пробіл між ними. Якщо потрібно, щоб ширина тексту на сторінці була сім сантиметрів, то у преамбулі слід написати:
\textwidth = 7 cm
При зміні ширини тексту часто доводиться змінювати і поля. Для цього передбачений параметр, що регулює розмір лівого поля, праве поле визначається автоматично. Спосіб завдання лівого поля залежить від того, чи є набір в даному стилі «двостороннім» чи ні.
При односторонньому наборі величина лівого поля задається параметром \oddsidemargin. При цьому поле відраховується не від самого краю аркуша – попередньо робиться відступ в один дюйм. Таким чином, якщо в преамбулі \oddsidemargin = 0pt, то текст буде починатися на відстані один дюйм від краю, а якщо буде сказано \oddsidemargin = 5mm то відступ від краю паперу складе 30,4 мм (один дюйм дорівнює 25,4 мм).
Якщо присвоїти параметру \oddsidemargin від’ємне значення, то відстань від краю листа до початку тексту буде, відповідно, менше дюйма.
Примітка. При присвоєнні параметру нульового значення повинна бути вказана якась одиниця довжини.
При двосторонньому наборі параметр \oddsidemargin також використовується, але зміст його дещо інший: він задає розміри лівого поля лише для сторінок з непарними номерами. Що ж стосується сторінок з парними номерами, то розміри лівого поля для них задаються параметром \evensidemargin.
При наборі тексту у дві колонки використовуються ще два параметри. По-перше, параметр \columnsep задає відстань між колонками, по-друге, колонки можна при бажанні розділити не тільки пробілом, а й вертикальної лінійкою. Ширина цієї лінійки задається параметром \columnseprule. У стандартних стилях значення цього параметра встановлено рівним нулю, так що лінійка між колонками не друкується. Для того, щоб лінійка була, необхідно в преамбулі задати параметру \columnseprule значення, відмінне від нуля (у цьому випадку ширина розділяє колонки лінійки включається в \columnsep). Добре ненульове значення параметра \columnseprule = 0,4pt.
Висота
Розмір верхнього поля задається параметром \topmargin. Як і у випадку з лівим полем, це – відстань не безпосередньо від краю аркуша, а від лінії, паралельної краю і віддаленої від нього на один дюйм. Це відстань:
\topmargin – відстань до колонтитула. Якщо ж колонтитул на сторінці відсутній (наприклад, тому, що він не передбачений стилем), то вгорі сторінки додатково буде порожній простір, розмір якого дорівнює місцю, що відводиться на колонтитул плюс відступ між колонтитулом і основним текстом.
\textheight – задає висоту тексту. При обчисленні цього розміру не враховуються ні номера сторінок, ні колонтитули, тому, якщо вони передбачені класом, висота тексту на сторінці повна бути більшою, ніж \textheight.
Висоту сторінки також можна змінювати, задаючи в преамбулі параметру \textheight нове значення, але якщо клас передбачає, що всі сторінки повинні мати однакову висоту, то необхідно узгодити її значення з параметрами:
\topskip – визначає відстань від низу першого рядка до «верхнього обрізу» основного тексту сторінки;
Рис. 7.1. Макет полоси набору
1 – один дюйм + \hoffset; 2 – один дюйм + \voffset; 3 – \oddsidemargin; 4 – \topmargin; 5 – \headheight; 6 – \headsep; 7 – \textheight; 8 – \textwidth; 9 – \marginparsep; 10 – \marginparwidth; 11 – \footskip.
\baselineskip – визначає відстань між рядками і залежить від використовуваного шрифту.
Значення \textheight слід встановлювати таким чином, щоб відношення:
було цілим числом. У LаTеX стандарті \topskip завжди дорівнює 10 пунктам. Що ж до \baselineskip, то він дорівнює 12 пунктам, якщо основний шрифт кегля 10, 13.6 пунктів, якщо основний шрифт кегля 11, і 15 пунктам в кеглі 12.