Лабораторна робота №5 Редагування таблиць в LaTeX

Мета роботи – навчитись створювати та редагувати таблиці в LaTeX.

Теоретичні відомості

Вміст таблиці організується в колонки (графи) і горизонтальні рядки таким чином, що кожен елемент є складовою частиною і рядка, і колонки, див. рис. 5.1. Таблиця складається з наступних основних елементів: нумераційного та тематичного заголовків (номер таблиці і її назва), головки (заголовна частина таблиці), хвоста (вся інша частина таблиці без головки), боковика (перша зліва графа таблиці) і прографки (хвостова частина таблиці без боковика).

Рис. 5.1. Структура таблиці

Набір простих таблиць

У LaTeX оточення tabular задає таблицю. Між \begin {tabular} (з преамбулою) і командою \end {tabular} (команда, яка закриває оточення) розташовується власне текст таблиці.

Команда \\ розділяє рядки таблиці, а знак & (амперсендом) розділяє колонки таблиці всередині одного рядка (текст між двома найближчими амперсендами описує «одну графу» таблиці), див. рис. 5.2. Пробіли початку або в кінці «графи» таблиці ігноруються.

Приклад:

\begin{tabular}[c]{c|c|c}

\textbf{\ OR} & TRUE & FALSE \\[2mm]\hline

TRUE & TRUE & TRUE \\

FALSE & TRUE & FALSE

\end{tabular}

Рис. 5.2. Набір простої таблиці

У необов’язковому параметрі команди перенесення рядка (\\) можна вказати додатковий зсув по вертикалі. Вертикальний розмір кожного з рядків автоматично виставляється відповідно до висоти тексту. Оточення tabular створює єдиний об’єкт – таблицю. Таблицю вигідно вкладати в плаваюче оточення table.

Приклад.

\begin{ table } [ht]

\centering%центруємо таблицю

\begin{tabular} [«позиціонування таблиці»] {«формат стовбців2}

«тіло таблиці»

\end{ tabular }

\caption{«підпис»}\label{ tab:metka}

\end{table}

Це дозволяє автоматично створити нумераційний заголовок таблиці та додати тематичний. Необов’язковий аргумент оточення tabular дає можливість вказати як позиціонувати всю таблицю по вертикалі по відношенню до оточуючого тексту:

• t – вирівнювання по верхньому рядку, тобто верхній рядок таблиці буде розташована на одному рівні з рядком де ця таблиця розміщена;

• c – вирівнювання по центру;

• b – вирівнювання по нижньому рядку.

Ширина стовпців обчислюється автоматично за заданим форматом, який задається через обов’язковий аргумент оточення (преамбула таблиці). Кожному з стовпців повинна відповідати своя літера:

• l – вирівнювання по лівому краю;

• c – вирівнювання по центру;

• r – вирівнювання по правому краю;

• p {«ширина»} – завдання колонки певної ширини. У разі жорстко заданої довжини занадто довгий текст може розбиватися на кілька рядків.

Якщо формат стовпців повторюється, то для скорочення запису можна використати *{N}{«формат стовпця або стовпців»}, де n – число повторень (це своєрідний цикл).

Приклад:

\begin{tabular}{|*{3}{c|}}

\textbf{\ OR} & TRUE & FALSE \\[2mm]\hline

TRUE & TRUE & TRUE \\

FALSE & TRUE & FALSE

\end{tabular}

Лінії у таблицях

Символ |, розташований між літерами, що описують колонки, задає вертикальну лінійку, що розділяє колонки. Можна поставити символ | перед першою з цих букв або після останньої – тоді вертикальна лінійка буде обмежувати таблицю зліва чи справа. Кілька таких символів можуть стояти підряд – тоді колонки будуть розподілятися не одинарною, а подвійною (потрійною і т. д.) вертикальною лінійкою.

Горизонтальні лінії створюються за допомогою команди \hline. За аналогією з подвійною вертикальної рискою дві команди \hline формують подвійну горизонтальну лінію. Інструкція @{«символ»} дозволяє вставити між стовпцями будь символ зазначений у якості обов’язкового аргументу.

Для того щоб обмежити лінією тільки частину стовпців можна скористатися командою \cline {«діапазон стовпців»}. Вона має обов’язковий аргумент – номери першої та останньої з колонок, які охоплюються горизонтальній рискою, розділені знаком «-» (мінус), див. рис. 5.3.

Приклад:

\begin{tabular}{|c|c|}

\hline

Північний-Захід & Північний-Схід \\

\hline

Південний-Захід & Південний-Схід \\ \hline

\end{tabular}

Результат

Рис. 5.3. Набір таблиці із вирівнюванням