Індивідуальне завдання

Варіант	Схема таблиці	Варіант	Схема таблиці

Зміст звіту

1. Титульна сторінка.

2. Мета роботи.

3. Короткі теоретичні відомості.

4. Текст LaTeX-файлу у редакторі TexWorks.

5. Приклад відкомпільованого LaTeX-файлу.

6. Висновки.

Контрольні запитання

1. Структура таблиці.

2. Які оточення використовують в LaTeX для створення таблиць?

3. Що таке преамбула таблиці? Наведіть її параметри.

4. Як створити розділові лінії в таблиці?

5. Як об’єднати суміжні рядки в таблиці?

6. Як об’єднати суміжні стовпці в таблиці?

7. Чим команди відрізняються від параметрів? Для чого використову­ються аргументи команд і параметрів?

8. Що таке оточення? Чи є оточення групою?

Лабораторна робота №6 Редагування графічних об’єктів в LaTeX

Мета роботи – ознайомитись з основними принципами роботи з графічними об’єктами в LaTeX.

Теоретичні відомості

Псевдографіка

Псевдографіка створюється за допомогою оточення picture. На кожен псевдографічний об’єкт LaTeX повинен відвести в тексті певне місце (канву). Ці розміри задаються в круглих дужках через кому відразу після \begin{picture}, спочатку ширина, потім висота (команди, пов’язані з псевдографікою, – єдині в LaTeX, у яких у певних випадках обов’язковий аргумент ставиться не у фігурних дужках). Між дужками, комами і числами, що задають розміри псевдографічного об’єкту, не повинно бути пробілів. За замовчуванням ширина і висота псевдографічного об’єкту задаються в пунктах, див. рис. 6.1.

Приклад:

\begin{picture}(110,50)

\put(55,15){Стрілка}

\put(55,15){\vector(-2,1){40}}

\put(0,0){\line(1,0){20}}

\put(0,0){\line(0,1){20}}

\end{picture}

Рис. 6.1. Приклад найпростішого псевдографічного об’єкту

Щоб створити об’єкт на канві, використовується команда \put (x,y){<об’єкт>}, де (x, y) – координати об’єкта (початком координат вважається лівий нижній кут канви). У фігурних дужках – той об’єкт, який потрібно створити.

Напис у псевдографіці виводиться за допомогою команди \put (x, y){Текст}.

Приклад:

\begin{picture}(110,40)

\put(10,15){Приклад тексту}

\end{picture}

Крім тексту, у псевдографіці можна створювати відрізки, стрілки, круги, кола та овали.

Відрізки задаються за допомогою команди \line. LaTeX потрібно вказати нахил і розмір відрізку. Початок відрізку задається точкою. Нахил відрізка задається парою цілих чисел, розташованих в круглих дужках через кому безпосередньо після \line. Відношення цих чисел має бути рівним кутовому коефіцієнту відрізка (тангенсу кута нахилу до горизонталі). Розмір відрізка задається в фігурних дужках після круглих дужок, в яких заданий нахил. Цей розмір є довжиною його проекції на горизонтальну вісь, окрім випадків, коли відрізок вертикальний – тоді задається його довжина по вертикалі.

Довжину відрізка можна задавати довільно, а нахил не можна. Кожне з цілих чисел, які задають нахил, не повинно перевершувати по абсолютній величині, і, крім того, ці два числа не повинні мати спільних дільників, окрім 1.

Стрілки задаються за допомогою команди \vector. Синтаксис цієї команди такий же, як у команди \line: в круглих дужках пишеться пара чисел, що задає нахил стрілки, а потім у фігурних дужках параметр, що задає її розмір (довжина проекції на горизонтальну вісь, якщо стрілка не вертикальна, і довжина проекції на вертикальну вісь, якщо стрілка вертикальна). Відмінність від команди \line в тому, що множина можливих нахилів стрілок ще більш обмежена: цілі числа, що задають нахил, не повинні перевищувати 4 по абсолютній величині (і як і раніше не повинні мати спільних дільників). Точкою відліку стрілки є її початок.

Приклад:

\begin{picture}(100,50)

\put(60,50){\line(1,-2){20}}

\end{picture}

Коло задається командою \circle, а круг – її варіантом із зірочкою \circle*. У цих команд єдиний аргумент – діаметр кругу або кола. За замовчуванням діаметр задається в пунктах. Точкою відліку круга або кола є центр, див. рис. 6.2.

Приклад:

\begin{picture}(100,80)

\put(30,30){\circle{30}}

\put(70,30){\circle{30}}

\put(30,50){\circle{30}}

\put(70,50){\circle{30}}

\put(50,40){\circle*{20}}

\end{picture}

Рис. 6.2. Приклад застосування рисунку з колами

Поряд колами, на псевдографічний об’єкт можна нанести також овал – прямокутник із закругленими кутами. Він задається командою \oval, аргументи якої – ширина і висота овалу. Ці аргументи задаються в круглих дужках через кому. Точка відліку овалу – його центр, див. рис. 6.3.

Приклад.

\begin{picture}(100,80)

\put(50,40){\oval(100,80)}

\end{picture}

Рис. 6.3. Приклад застосування рисунку з овалом

Крім того, можливі й неповні овали, що представляють собою половини або чверті від повних. Щоб створити неповний овал, необхідно треба команді \oval задати необов’язковий аргумент (у квадратних дужках, після обов’язкового). Для створення половини овалу цей аргумент має бути однією з таких літер:

• t – верхня половина;

• b – нижня половина;

• r – права половина;

• l – ліва половина.

Для створення чверті овалу необов’язковий аргумент команди \oval повинен бути поєднанням двох із цих букв (наприклад, tr для верхньої правої чверті). Точка відліку часткового овалу розташована там же, де точка відліку відповідного йому повного овалу, див. рис. 6.4.

Приклад.

\begin{picture}(100,80)

\put(50,40){\oval(80,60)[t]}

\put(50,40){\oval(80,60)[br]}

\end{picture}

Рис. 6.4. Приклад застосування рисунку з неповним овалом