3. Місце і роль власності в економічній системі. Сутність, види та форми власності.

Власність — це ядро системи виробничих відносин, серцевина колективного суспільного способу виробництва.

Власність визначає мету й мотиви розвитку виробництва. Будь-які докорінні зміни в економічних відносинах мають починатися з відповідних перетворень у відносинах власності. Без цього не можна досягти істотних зрушень у господарському житті.

Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі три види відносин:

• Відносини з приводу привласнення об’єктів власності;

• Відносини з приводу економічних форм реалізації об’єктів власності;

• Відносини з приводу господарського використання об’єктів власності;

Відносини власності більш повно розкриваються через розгляд її об’єктів і суб’єктів. Об'єктами власності виступає те, з приводу чого складаються відносини привласнення: засоби виробництва, земля та її надра, товари особистого споживання, інтелектуальний продукт, а також робоча сила.

Суб'єктами відповідно виступають люди, між якими складаються відносини привласнення, - індивідуми, організації, колективи, держава.

Власність одночасно є категорією економічної і юридичної науки, тому її важливо характеризувати і з юридичної, правової сторони. Юридичний аспект власності реалізується через право власності.

Правові відносини власності реалізуються через систему відносин володіння, розпорядження і користування, які в сучасних умовах доповнюються відповідальністю.

Однак майнові відносини можуть відбивати виробничі відносини не тільки через норми права, але й норми моралі, приймати форму звичаїв, правил справедливості і т.п.

В иділяють два базових типи власності, що виступають на різних етапах розвитку людського суспільства з відповідними історичними особливостями: приватна і суспільна.

Приватна власність – одна з форм власності, що означає абсолютне, захищене законом право громадянина чи юридичної особи на конкретне майно (землю, нерухомість, засоби виробництва, гроші і цінні папери, товари, інтелектуальний продукт), яка полягає в тому, що ці об'єкти власності належать приватним особам, сім'ям, групі осіб. Історично приватної власності окремих осіб передувала общинна власність (племені, роду, родини). Терміни «власність» і «приватна власність» склалися в римському праві (у 2-му ст до н. е.). Французька Декларація прав людини і громадянина 1789 оголосила власність священним і недоторканним правом.

Рис. 2.4. Сучасні форми приватної власності

Суспільна власність – Суспільна власність — така, де три її функції — володіння, розпорядження, користування — належать не одному приватному суб’єкту, а багатьом, групі осіб, колективу чи суспільству в цілому. Така форма власності реалізується через суспільне присвоєння й управління. Суспільна власність протистоїть приватній. ,

Суспільна власність існує у двох формах: державній і колективній.

Рис. 2.5. Сучасні форми суспільної власності

В Україні в результаті реформування відносин власності на основі роздержавлення й приватизації склались і законодавчо закріплені такі форми власності: приватна, колективна,державна.

Допускається також існування змішаних форм власності, власності інших держав, власності міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав.