Тема 5. Капітал як економічна категорія і фактор виробництва. План

1. Капітал як економічна категорія товарного виробництва.

2. Промисловий капітал, його кругооборот та оборот. Основний і оборотний капітал.

3. Витрати виробництва: сутність, структура, види та фактори, що визначають їх динаміку.

4. Природа та генезис торговельного капіталу. Витрати обігу та торговельний прибуток.

5. Природа та джерела позичкового капіталу.

Рекомендована література:

Основна: 2, 3, 8, 9, 10.

Додаткова: 15, 21, 51, 58.

Міні – лексикон:

Капітал. Додаткова вартість. Робоча сила. Постійний капітал. Змінний капітал. Оборот капіталу. Основний капітал. Оборотний капітал. Амортизація. Витрати виробництва. Економічні витрвти. Бухгалтерські витрати. Постійні, змінні, сукупні, граничні витрати. Прибуток. Норма прибутку. Торговельний капітал. Позичковий капітал.

5.1. Капітал як економічна категорія товарного виробництва

Капітал як економічна категорія – це вартість чи цінність, яка приносить дохід. Або капітал – це само зростаюча авансована вартість.

Матеріально – речовий зміст капіталу - формують речові та особисті, фінансові та інтелектуальні фактори товарного виробництва, його продукти (товари і послуги),

Функціонуючи за схемою:

Г

Соціально – економічна форма капіталу - Соціальний капітал проявляється і відтворюється у соціальних зв’язках, побудованих на взаємній довірі, репутації і загальних нормах, що грунтуються на відносинах партнерства. Він наділяє людину і групу, до якої вона належить, певними перевагами щодо доступу, володіння, розпорядження і користування обмеженими суспільними благами.

– Т – Г¹

капітал безперервно повертається до своєї початкової форми, здійснюючи своєрідний рух по колу.

Г символізує початкову суму грошей,

Т символізує товари,

Г¹ символізує нову суму грошей, яка більше за початкову на величину додаткової вартості.

Вперше до наукового обґрунтування природи додаткової вартості підійшов А.Сміт. Він є родоначальником трудової теорії вартості. Виходячи з того, що вартість створюється працею, А.Сміт виникнення додаткового доходу пов’язував з купівлею-продажем живої праці. Проте виникла проблема: як можна продати працю, коли вона є не предметом, а процесом.

Найглибше обґрунтування суті додаткової вартості дав К.Маркс. Він показав, що на капіталістичному ринку з’являється особливий товар – робоча сила, власником якого є робітник.

Робоча сила кількість людей, готових працювати за наймом. У різних країнах цей показник розраховується по різному. Зазвичай він включає кількість працюючих з додаванням зареєстрованих безробітних. Існують вікові й інші обмеження.

Для того щоб робоча сила стала товаром, власник робочої сили повинен:

- бути юридично вільним, тобто мати право розпоряджатися своєю робочою силою;

- бути позбавленим засобів виробництва, а отже, і засобів існування.

Товар робоча сила, як і будь-який інший товар, має дві властивості: вартість і споживчу вартість.

Вартість товару робоча сила Вартість робочої сили визначається витратами на підтримку життя робітника та належного рівня працездатності, його достатнє навчання, освіту та відтворення Споживча вартість товару робоча сила виявляється в процесі споживання робочої сили (тобто праці, а не здатності до праці), який є процесом виробництва товарів

Аналіз створення додаткової вартості показує, що на капіталістичному підприємстві робочий день ділиться на дві частини: необхідний робочий час і додатковий.

Необхідний робочий час це робочий час, потрібний для виготовлення будь-якої споживної вартості за наявних суспільно нормальних умов виробництва ...

Додатковий робочий час Протягом додаткового робочого часу витрачається додаткова праця і створюється додатковий продукт. Додатковий продукт - це та частина суспільного продукту, яка вироблена понад необхідний продукт

Таким чином додаткова вартість – це вартість, що створюється протягом додаткового робочого часу неоплаченою працею найманих робітників.

Будь – який виробничий процес починається з авансування певних грошових коштів на придбання факторів виробництва. Частина капіталу, яка виступає у формі засобів виробництва, називається постійним капіталом (c). Постійний капітал переносить свою вартість на готовий продукт. Інша частина, що витрачається на купівлю робочої сили – це змінний капітал ( v ).Змінний капітал, представлений функціонуючими працівниками, створює нову вартість, у тому числі додаткову вартість ( m ).

Загальну вартість авансованого капіталу можна виразити формулою:

K = c + v

Відношення додаткової вартості до змінного капіталу є нормою додаткової вартості ( нормою експлуатації ). Вона визначається за формулою:

m¹ = m / v * 100 %

Масу додаткової вартості можна записати у ввигляді формули.

М = m / v * V,

де V – загальні витрати на купівлю робочої сили.

Зазначимо, що наведені положення марксистської теорії мають відношення головним чином до промислового капіталу, який в свою чергу є лише однією з форм існування капіталу.

Рис.5.1. Форми існування капіталу.