Чинники, що впливають на сукупну пропозицію цінові чинники:
Індивідуальні середні витрати…
Структурні зміни і природні умови…
Зовнішньоекономічні чинники…
Інституційні чинники…
НЕЦІНОВІ ЧИННИКИ – це змінні, які підвищують або знижують витрати на одиницю продукції незалежно від змін обсягу національного виробництва.
1)зміна процентної ставки;
2)ефект багатства, або касових залишків;
3)ефект імпортних закупівель.
До них можна віднести
пропозиція — ціна" — залежність обернена;
• "ціна — пропозиція" — залежність пряма;
• "попит — ціна" — залежність пряма;
• " ціна — попит" — залежність обернена
9.2. Природа та специфіка циклічності економічного розвитку. Цикли і кризи.
Циклічність є однією з основних закономірностей розвитку економіки.
Загальне уявлення про макроекономічну динаміку дає дослідження економічних (ділових) циклів. Будь-яка система, в тому числі й економічна, розвивається циклічно, проходить у своєму русі певні фази й етапи. Періоди процвітання змінюються кризою та спадом обсягів виробництва. Циклічність необхідно розглядати як загальну форму руху національного виробництва.
Економічний цикл – періодичне повторення протягом років піднесення і спаду в економіці. Складається з таких фаз: криза, депресія, пожвавлення, піднесення.
Класифікація основних макроекономічних показників відносно їх циклічних властивостей |
||
проциклічні |
ациклічні |
антициклічні |
|
|
|
Напрямок та ступінь зміни сукупності показників (або показника), які характеризують розвиток народного господарства, називаються економічною кон‘юнктурою.
Теорію економічних циклів також називають теорією кон‘юнктури.
Економічний цикл можна зобразити графічно, якщо на вертикальній осі позначити обсяги виробництва, а на горизонтальній – час(роки)
С
хема
класичного економічного циклу
Критерієм виділення окремих фаз економічного циклу є кількісна зміна обсягів національного виробництва: зниження обсягів виробництва характеризує кризові явища, збільшення – процеси розширення (пожвавлення і піднесення).
Основною властивістю промислового циклу є коливання темпів зростання ВВП за період часу коли економічна система проходить чотири послідовні фази.
Фази економічного циклу:
Циклічність — це об’єктивна форма розвитку національної економіки і світового господарства як єдиного цілого. Інакше кажучи, це закономірний рух від однієї макроекономічної рівноваги в масштабі економіки в цілому до іншої.
За своїм змістом циклічність досить багатоструктурна. З точки зору довготривалості виокремлюють кілька типів економічних циклів: короткі (2—3 роки), середні (близько 10 років) та довгі (40—60 років).
Оскільки характерна риса циклічності — це рух економіки не по колу, а по спіралі, то вона є формою прогресивного її розвитку. За сучасних умов циклічність можна розглядати як один зі способів саморегулювання ринкової економіки.
Економічні цикли (кризи)
У теорії цикл трактується як період розвитку економіки від початку однієї кризи до наступної. Економічний цикл (у класичному трактуванні) включає такі фази: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення, яке знаходить своє остаточне відображення у новій кризі. Прояви економічних циклів можна побачити за рядом ознак — показників економічної активності, основними з яких є: рівень завантаженості виробничих потужностей; сукупні обсяги виробництва; загальний рівень цін; зайнятість населення (безробіття) та рівень його доходів; прибутки та курси акцій найбільших корпорацій; динаміка попиту на товари тривалого користування; інвестиції у нове будівництво тощо.
Головне значення має фаза кризи, яка починає і завершує цикл. У ній зосереджено основні ознаки й суперечності циклічного процесу відтворення.
Криза — це різке порушення існуючої рівноваги внаслідок диспропорцій, що зростають. Відбувається скорочення попиту на товари, а також виникає надлишок їх пропозиції. Труднощі зі збутом призводять до скорочення виробництва і росту безробіття. Зниження платоспроможності населення ще більше ускладнює збут. Усі економічні показники погіршуються. Відбувається падіння рівнів заробітної плати, прибутку, інвестицій, цін. Через «омертвіння» капіталу у вигляді нереалізованих товарів фірми відчувають брак грошових коштів для поточних платежів, тому швидко зростає плата за кредит — ставка позичкового процен-та. Курси цінних паперів падають, настає хвиля банкрутств і масового закриття підприємств. Криза завершується з початком депресії.
Депресія — це фаза циклу, яка виявляється в застої виробництва. На цій фазі відбувається просте відтворення, виробництво не збільшується, проте й не зменшується. Поступово реалізуються товарні запаси, які виникли під час кризи через різке зменшення платоспроможного попиту. Рівень безробіття залишається високим, але стабільним. За умов скороченого виробництва ставка позичкового процента падає до свого мінімального значення. Проте поступово зростає сукупний попит і готуються умови для наступного пожвавлення виробничої та комерційної діяльності.
Загальну тривалість циклу вимірюють часом між двома сусідніми вищими або двома сусідніми нижчими точками активності.
За тривалістю економічні цикли бувають:
короткі (малі) – коливання ділової активності 3-4 роки. Вони пов'язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку;
середні (промислові) – коливання ділової активності 7-11 років. Пов'язані із зміною попиту на засоби виробництва. Матеріальною основою є оновлення основного капіталу.
довгі цикли або хвилі - з періодичністю 40-60 років.
Короткі (малі) цикли пов'язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин.
Матеріальною основою є Матеріальною основою є розмежовуються грошовими кризами.
Середні (промислові) цикли пов‘язані пов'язані зі зміною попиту на засоби виробництва.
Матеріальною основою періодичності середніх циклів є необхідність оновлення основного капіталу
Довгі цикли або хвилі пов‘язані Великі цикли (хвилі) мають дві фази: І фаза - висхідна (25-30 рр.). * Це довготривале піднесення, що виникає на базі революційних стрибків технології і масового її розповсюдження. ІІ фаза - низхідна (20-25 рр.) ( її ще називають "великою кризою").
Матеріальною основою є великого циклу є зміна базових технологій і поколінь машин (стрибок у лінії технічного прогресу), оновлення об'єктів інфраструктури
Теоретичні пояснення циклічних коливань:
1) неокласичні теорії
2) неокейнсіанські теорії
інституціональні теорії