- •2. Поняття про стиль мови. Основні стильові різновиди української мови. Характерні ознаки офіційно – ділового стилю та його жанри. Мовні кліше і їх ознаки.
- •3. Офіційно-діловий стиль: риси, сфера фукнціонування
- •4. Мовний етикет. Діловий протокол та етикет у сфері офіційно – ділового спілкування.
- •5. Поняття про справочинство, документ, реквізит, формуляр, бланк, штамп.
- •6. Діловий документ, його структурні ознаки. Класифікація офіційно – ділових документів.
- •7. Критерії і класифікації ділових документів.
- •8. Граматичні форми адресата в діловій мові. Позиція цього реквізиту в офіційно – ділових документах.
- •9. Документи з кадрових питань. Структурні ознаки автобіографії, резюме.
- •10. Букви г та ґ. Вживання м’якого знаку.
- •11. Багатозначні та однозначні слова. Слова – терміни.
- •13. Слова синоніми й пароніми в ділових док-тах.
- •14. Слова – омоніми.
- •15. Іншомовні слова в діловому мовленні
- •16. Уживання великої літери
- •17.Уживання великої букви в назвах державних посад, державних свят, державних установ, підрозділів.
- •18. Чергування ч системі голосних і приголосних
- •19.Уподібнення (асиміляція)
- •20. Спрощення у групах приголосних. Закріплення цього фонетичного явища на письмі.
- •21. Уживання закінчень -у(-ю), -а(-я) в іменниках іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку. Найуживаніша лексика з указанного правила в офіційно-діловому стилі
- •Перша відміна
- •Друга відміна Тверда група
- •М’яка група
- •22. Відмінювання іменників 3-ї та 4-ої відміни. Третя відміна
- •Четверта відміна
- •23. Відмінювання українських прізвищ
- •24. Відмінювання прізвищ, імен по батькові, варіантність граматичних форм давального відмінка в діловій мові
- •25. Написання російських та інших слов’янських прізвищ укр. Мовою
- •26. Творення українських чіловічих та жіночих імен по батькові
- •29. Уживання закінчень -у(-ю), -а(-я) в іменниках іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку. Найуживаніша лексика з указанного правила в офіційно-діловому стилі
- •30, 31 Правопис не
- •31. Правопис не з іменниками и частинами мови та прислівником.
- •32. Правопис префіксів і суфіксів
- •33 Правопис префіксів слова с -пре- -со- -де- над- -най- в оформленні офіційно діловому стилі.
- •34. Правопис прикметникових суфіксів і префіксів на означення найвищої міри ознаки.
- •35. Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників і їх уживання в о.Д. Стилі.
- •37. Правопис прислівників в українській мові.
- •1. Р а з о м пишуться:
- •38. Правопис складних і складених прийменників
- •39. Складні та складноскорочені слова.
- •40. Правопис часток в укр..Мові. Особливості вживання часток у мові ділових док-тів.
- •42.,43Відмінювання і правопис числівників
- •44.Граматичні форми іменників із числівниками 2,3,4
- •45. Граматичні конструкції на позначення часу (дати) з прийменниками за, від, у діловій мові
- •47. Особливості творення і вживання дієслівних форм. Особливості уживання їх (особливо на –но, -то) у мові ділових док-тів.
- •48. Творення граматичних фор дієприкметника. Уживання їх у мові ділових документів.
- •49. Дієприслівник
- •50. Дієприслівниковий зворот
- •51.Дієслівні сполучення
- •52. Дієприкметниковий зворот у діловій мові. Пунктуація у конструкціях з дієприкметниковим зворотом
- •53. Займенник.Особливрсті вживання займенників в офіційно-діловому стилі.
- •54. Правопис складних і складених прийменників
- •57. Правила чергування у-в, і-й в укр. Мові. Дотримання норм у діловому стилі.
- •58. Сполучник, типи, вживання
- •59.Тире між підметом і присудком
- •Тире між підметом і присудком
- •60.Просте ускладнене речення
- •61. Відокремлення додатків
- •62. Вставні і вставлені конструкції
- •63.Однорідні, відокремлені, пояснювальні члени речення
- •64. Особливості відмінювання іменників 1ої відміни Перша відміна
- •65. Прості і складні речення
54. Правопис складних і складених прийменників
Прийменником наз.службова частина мови,яка уточнює граматичні значення іменників і виражає зв’язки між словами в реченні. За походженням вони є прості і похідні, за будовою прості,складні (з-за,з-поміж..) і складені(відповідно да, у зв’язку..). Разом: внаслідок, вподовж, довкола, задля, замість, заради, навколо, навпроти, назустріч, напередодні, наприкінці, обабіч, окрім, побіля, поза, поміж, понад, попід, попереду, попри. Посеред. Проміж, услід, щодо. Через дефіс: з-за, із-за, з-над, з-перед, з-під, із-під, з-поза, з-поміж, з-понад, з-попід, з-проміж, з-серед, з-посеред. Окремо: в напрямі до, в результаті, в силу, залежно від, згідно з, на шляху до, незалежно від, незважаючи на, поряд з, під кінець, під час, у зв’язку з, у відношенні до, у(в) разі, що ж до.
55.
56.
57. Правила чергування у-в, і-й в укр. Мові. Дотримання норм у діловому стилі.
Чергування прийм. і префіксів У чи В? У- чи В-? |
Чергування сполучників І чи Й? |
Чергування і з іншими голосними |
1. Щоб уникрути збігу приг., важких для вимови, У вживаеться: |
1. Щоб уникнути збігу приг., і вживається: |
1. Звук [і] з'являється на місці о та е переважно в закритому складі: слово-слів, школа-шкіл. Іноді і на місці о, е виступає й у відкритому складі: вози-візок. |
а) між буквами на позначення приг. |
а) на початку речення. |
|
б) на початку реч. перед буквами на позначення приг. |
б) після приг.; розділових знаків; перед приг. |
|
в) перед в, ф, льв, св, тв, хв і под |
2. Щоб уникнути збігу гол. й вживається: |
|
г) після паузи (пвсля розд. Знаків) перед буквами на позначення приг. |
2. Звук і з'являється на місці е в коренях ряду дієслів перед наступним складом з суф. -а- або -ува-, а саме: берегти-зберігати, брехати-набріхувати. |
|
2. Щоб уникнути збігу гол. вжив. В |
а) між буквами на позн. гол. |
|
а) між буквами на позначення гол. |
б) після гол. перед приг. |
|
б) на початку реч. перед буквами на позначення гол. |
І з Й не чергуються при зіставленні понять (небо і земля); перед словами, що починаються з є, ї, й, ю, я (запросили і його, і її). |
|
в) після букв на позначення гол. перед буквами на позначення приг., крім в, ф, льв, св, тв, хв под. |
3. У словах діти (дитина), сідати (сидіти), звісит- ися (звисати) і зліпити- ся (злипатися) звук і чер- гується з и. |
|
У і В не чергуються у словах, що вжив. тільки з у або в (угода; ввічле- вість); у власних іменах (Удовенко, Власенко); в словах іншомовного пох. (уніфікація, узурпатор). |
|