- •2. Поняття про стиль мови. Основні стильові різновиди української мови. Характерні ознаки офіційно – ділового стилю та його жанри. Мовні кліше і їх ознаки.
- •3. Офіційно-діловий стиль: риси, сфера фукнціонування
- •4. Мовний етикет. Діловий протокол та етикет у сфері офіційно – ділового спілкування.
- •5. Поняття про справочинство, документ, реквізит, формуляр, бланк, штамп.
- •6. Діловий документ, його структурні ознаки. Класифікація офіційно – ділових документів.
- •7. Критерії і класифікації ділових документів.
- •8. Граматичні форми адресата в діловій мові. Позиція цього реквізиту в офіційно – ділових документах.
- •9. Документи з кадрових питань. Структурні ознаки автобіографії, резюме.
- •10. Букви г та ґ. Вживання м’якого знаку.
- •11. Багатозначні та однозначні слова. Слова – терміни.
- •13. Слова синоніми й пароніми в ділових док-тах.
- •14. Слова – омоніми.
- •15. Іншомовні слова в діловому мовленні
- •16. Уживання великої літери
- •17.Уживання великої букви в назвах державних посад, державних свят, державних установ, підрозділів.
- •18. Чергування ч системі голосних і приголосних
- •19.Уподібнення (асиміляція)
- •20. Спрощення у групах приголосних. Закріплення цього фонетичного явища на письмі.
- •21. Уживання закінчень -у(-ю), -а(-я) в іменниках іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку. Найуживаніша лексика з указанного правила в офіційно-діловому стилі
- •Перша відміна
- •Друга відміна Тверда група
- •М’яка група
- •22. Відмінювання іменників 3-ї та 4-ої відміни. Третя відміна
- •Четверта відміна
- •23. Відмінювання українських прізвищ
- •24. Відмінювання прізвищ, імен по батькові, варіантність граматичних форм давального відмінка в діловій мові
- •25. Написання російських та інших слов’янських прізвищ укр. Мовою
- •26. Творення українських чіловічих та жіночих імен по батькові
- •29. Уживання закінчень -у(-ю), -а(-я) в іменниках іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку. Найуживаніша лексика з указанного правила в офіційно-діловому стилі
- •30, 31 Правопис не
- •31. Правопис не з іменниками и частинами мови та прислівником.
- •32. Правопис префіксів і суфіксів
- •33 Правопис префіксів слова с -пре- -со- -де- над- -най- в оформленні офіційно діловому стилі.
- •34. Правопис прикметникових суфіксів і префіксів на означення найвищої міри ознаки.
- •35. Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників і їх уживання в о.Д. Стилі.
- •37. Правопис прислівників в українській мові.
- •1. Р а з о м пишуться:
- •38. Правопис складних і складених прийменників
- •39. Складні та складноскорочені слова.
- •40. Правопис часток в укр..Мові. Особливості вживання часток у мові ділових док-тів.
- •42.,43Відмінювання і правопис числівників
- •44.Граматичні форми іменників із числівниками 2,3,4
- •45. Граматичні конструкції на позначення часу (дати) з прийменниками за, від, у діловій мові
- •47. Особливості творення і вживання дієслівних форм. Особливості уживання їх (особливо на –но, -то) у мові ділових док-тів.
- •48. Творення граматичних фор дієприкметника. Уживання їх у мові ділових документів.
- •49. Дієприслівник
- •50. Дієприслівниковий зворот
- •51.Дієслівні сполучення
- •52. Дієприкметниковий зворот у діловій мові. Пунктуація у конструкціях з дієприкметниковим зворотом
- •53. Займенник.Особливрсті вживання займенників в офіційно-діловому стилі.
- •54. Правопис складних і складених прийменників
- •57. Правила чергування у-в, і-й в укр. Мові. Дотримання норм у діловому стилі.
- •58. Сполучник, типи, вживання
- •59.Тире між підметом і присудком
- •Тире між підметом і присудком
- •60.Просте ускладнене речення
- •61. Відокремлення додатків
- •62. Вставні і вставлені конструкції
- •63.Однорідні, відокремлені, пояснювальні члени речення
- •64. Особливості відмінювання іменників 1ої відміни Перша відміна
- •65. Прості і складні речення
15. Іншомовні слова в діловому мовленні
Правопис і та и в основах іншомовних слів. |
Слова іншомовного походження И, І, чи Ї? У чи Ю? Е чи Є? |
1. В основах загальних інш. Слів після д, т, з, с, ч, ш, ж, р перед наступним приголосним (крвм й) пишемо и: цирк; |
1. И пишемо у загальних власних назвах після д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед приг.; візит; |
Як виняток и пишется після інших букв: а) у давно запозичених словах: бинт; |
2. І пишемо: а) на початку слова: імпульс; б) після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед гол.: хірург; |
б) у словах запозичених із східних мов: кизил, кисет. |
|
2. В основах власних іншомовних назв и пишеться після шиплячих та ц перед наступним приг.: Чикаго. |
в) після приг. перед гол. та й: геній; г) у кінці слів перед я: теорія; |
в географ. Назвах и пишеться: |
д) у кінці невідмінюваних слів після приг.: таксі. 3) Ї після гол.: кофеїн. |
а) після р, д, тперед приг. крім й: Крит |
|
б) у кінцевих сполученнях -ида-, -ика-: Антарктида, Мексика; |
4) Е на початку, всередині і в кінці слів: проект |
в) Єгипет, Вифлеєм, Єрусалим, Сирія, Сицилія, Пакистан, Китай. |
5) Є пишемо: а) на початку слів, коли іншомовне е вимовляється як йе: Єзуїт |
3. В інших вмпадках пишемо і: |
|
а) перед гол. та й, у кінці незмінюваних слів: журі, аварійний; |
б) після " ' ", е, і, й та ь: фойє; в) траєкторія |
б) після губних м, в, б, п, ф, після н, л, після задньоротових г, к, х (якщо це не виняток): кіно, Кіплінг; |
6. У, а не Ю після ж, ш, а також у словах парфуми, парфумерія: журі. |
в) у геогр. назвах також після з, с (якщо це не виняток): Сімферополь; |
|
г) у прізвищах після всіх приг., крім шиплячих та ц: Дідро. |
16. Уживання великої літери
з великої літери пишуться:
імена, по батькові, прізвища осіб, які позначаються в ділових паперах,
назви найвищих державних українських та міжнародних установ і посад (Верховно Рада України);
назви вулиць, проспектів, майданів, парків, що є невід’ємним реквізитом документу (адресат);
назви груп або союзів держав і найвищих міжнародних організацій (Всесвітня Рада Миру);
назви держав і автономних адміністративно-територіальних одиниць(всі слова), атономних областей та округів, країв, районів (перше слово).
з великої літери пишеться тільки перше слово:
у назвах державних, партійних, громадських установ і орг-цій, міністерств України і інших держав(Національна гвардія), а також найважливіших док-тів (Акт проголошення незалежності України);
у назвах установ місцевого значення (Харвікська міська рада);
у повних назвах заводів, виробничих підпр-тв, наукових і навчальних закладів, культурних установ тощо.
у назвах наукових праць, газет, журналів(назва береться в лапки);
у назвах орденів, відзнак;
у назвах пам’яток архетиктури, храмів, історичних подій, знаменних дат.
Скорочені назви одиничних установ, орг-цій (Укртелеком, Держпром);
Абревіатури, утворені з початкових букв власних назв і загальних імен (СНД, АТС, УТ).