- •2. Поняття про стиль мови. Основні стильові різновиди української мови. Характерні ознаки офіційно – ділового стилю та його жанри. Мовні кліше і їх ознаки.
- •3. Офіційно-діловий стиль: риси, сфера фукнціонування
- •4. Мовний етикет. Діловий протокол та етикет у сфері офіційно – ділового спілкування.
- •5. Поняття про справочинство, документ, реквізит, формуляр, бланк, штамп.
- •6. Діловий документ, його структурні ознаки. Класифікація офіційно – ділових документів.
- •7. Критерії і класифікації ділових документів.
- •8. Граматичні форми адресата в діловій мові. Позиція цього реквізиту в офіційно – ділових документах.
- •9. Документи з кадрових питань. Структурні ознаки автобіографії, резюме.
- •10. Букви г та ґ. Вживання м’якого знаку.
- •11. Багатозначні та однозначні слова. Слова – терміни.
- •13. Слова синоніми й пароніми в ділових док-тах.
- •14. Слова – омоніми.
- •15. Іншомовні слова в діловому мовленні
- •16. Уживання великої літери
- •17.Уживання великої букви в назвах державних посад, державних свят, державних установ, підрозділів.
- •18. Чергування ч системі голосних і приголосних
- •19.Уподібнення (асиміляція)
- •20. Спрощення у групах приголосних. Закріплення цього фонетичного явища на письмі.
- •21. Уживання закінчень -у(-ю), -а(-я) в іменниках іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку. Найуживаніша лексика з указанного правила в офіційно-діловому стилі
- •Перша відміна
- •Друга відміна Тверда група
- •М’яка група
- •22. Відмінювання іменників 3-ї та 4-ої відміни. Третя відміна
- •Четверта відміна
- •23. Відмінювання українських прізвищ
- •24. Відмінювання прізвищ, імен по батькові, варіантність граматичних форм давального відмінка в діловій мові
- •25. Написання російських та інших слов’янських прізвищ укр. Мовою
- •26. Творення українських чіловічих та жіночих імен по батькові
- •29. Уживання закінчень -у(-ю), -а(-я) в іменниках іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку. Найуживаніша лексика з указанного правила в офіційно-діловому стилі
- •30, 31 Правопис не
- •31. Правопис не з іменниками и частинами мови та прислівником.
- •32. Правопис префіксів і суфіксів
- •33 Правопис префіксів слова с -пре- -со- -де- над- -най- в оформленні офіційно діловому стилі.
- •34. Правопис прикметникових суфіксів і префіксів на означення найвищої міри ознаки.
- •35. Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників і їх уживання в о.Д. Стилі.
- •37. Правопис прислівників в українській мові.
- •1. Р а з о м пишуться:
- •38. Правопис складних і складених прийменників
- •39. Складні та складноскорочені слова.
- •40. Правопис часток в укр..Мові. Особливості вживання часток у мові ділових док-тів.
- •42.,43Відмінювання і правопис числівників
- •44.Граматичні форми іменників із числівниками 2,3,4
- •45. Граматичні конструкції на позначення часу (дати) з прийменниками за, від, у діловій мові
- •47. Особливості творення і вживання дієслівних форм. Особливості уживання їх (особливо на –но, -то) у мові ділових док-тів.
- •48. Творення граматичних фор дієприкметника. Уживання їх у мові ділових документів.
- •49. Дієприслівник
- •50. Дієприслівниковий зворот
- •51.Дієслівні сполучення
- •52. Дієприкметниковий зворот у діловій мові. Пунктуація у конструкціях з дієприкметниковим зворотом
- •53. Займенник.Особливрсті вживання займенників в офіційно-діловому стилі.
- •54. Правопис складних і складених прийменників
- •57. Правила чергування у-в, і-й в укр. Мові. Дотримання норм у діловому стилі.
- •58. Сполучник, типи, вживання
- •59.Тире між підметом і присудком
- •Тире між підметом і присудком
- •60.Просте ускладнене речення
- •61. Відокремлення додатків
- •62. Вставні і вставлені конструкції
- •63.Однорідні, відокремлені, пояснювальні члени речення
- •64. Особливості відмінювання іменників 1ої відміни Перша відміна
- •65. Прості і складні речення
14. Слова – омоніми.
Омоніми — це слова, які мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення.
їхні значення нічим не пов'язані між собою: коса «заплетене волосся», коса «знаряддя для косіння», коса «вузька смуга суходолу в морі, річці»; луг «угіддя для сінокосу», луг «хімічна речовина певного складу»; стигнути «достигати», стигнути «холонути».
Зовнішньо омонімія подібна до полісемії (багатозначності). Проте за своїм змістом і походженням це різні явища.
Кожне переносне значення багатозначного слова обов'язково так чи інакше пов'язане з його первинним значенням: вогнище — 1) «купа дров, що горить»; 2) «місце, де розкладали вогонь»; 3) «своя оселя, родина» (у давнину близькі люди збиралися навколо вогнища); 4) «центр, зосередження чогось».
Омоніми семантичної спільності не мають: бал «оцінка», бал «вечір із танцями»; стан «корпус людини», стан «становище», стан «стоянка», стан «машина» {прокатний стан).
Лексичні омоніми поділяють на повні (абсолютні) і неповні (часткові).
Повні омоніми збігаються в усіх граматичних формах: балка1 «дерев'яний чи металевий брус», балка2 «яр» (обидва іменники в усіх відмінках однини й множини мають од-
накові форми); точити «робити гострим», точити «цідити» (обидва дієслова змінюються абсолютно однаково); моторний1 «швидкий», моторний2 «пов'язаний із мотором»
(обидва прикметники однаково змінюються за родами, відмінками та числами).
Неповні омоніми збігаються лише в частині граматичних форм: баранці «молоді барани» (має всі форми однини Й множини), баранці «піна на гребенях хвиль» (має тільки форми множини); захід' «одна з чотирьох сторін світу» (має ц форми лише однини), захід «дія для досягнення якоїсь мети», захід3 «спуск небесного світила за обрій» (мають і, форми однини й множини); злити1 «викликати злість», злити«полити» (у них усі інші форми різні, крім форм минулого часу й умовного способу).
Неповними омонімами є також збіги окремих форм різних частин мови:
а) іменників і відіменникових прислівників: кружка «довкола» і кружка «родовий відмінок іменника кружбк»; боком «не прямо» і боком «орудний відмінок іменника бік»;
б) іменників і звуконаслідувальних вигуків: рип «рипіння» (рип дверей) і рип2 «різкий звук від тертя» (двері рип); стук «удар» (почувся стук) і стук «різкий звук удару» (щось у вікно стук);
в) інші випадкові збіги: мати' «рідна людина» і мати2 «володіти чимось»; коли «у який час» і коли «наказовий
спосіб дієслова колоти»; їм «перша особа однини теперішнього часу дієслова їсти» і їм «давальний відмінок
займенника еони».
До омонімічних явиш у мові належать також: омофони — при однаковій вимові мають різне написання: '' кленок — клинок, греби — гриби, мене — мине, Роман — роман, Мороз — мороз; сюди слід віднести й синтаксичні омоніми — однакові звукові комплекси, один з яких є сло вом, другий — поєднанням слів: сонце — сон це, цеглина — це глина, доволі — до волі, потри — по три, згори — з гори;
омографи — при однаковому написанні мають різну вимову (різний наголос): замок і замок, дорога і дороги, обід і обід;
омоформи — мають однаковий звуковий склад тільки в певній граматичній формі: шию (від шити) і шию (від шия); поле «лан» і поле (від полоти); варта «сторожа» і варта (від вартий).
У мові омоніми найчастіше з'являються внаслідок запозичень. Є два випадки звукових збігів таких слів:
а) звуковий збіг запозиченого слова з українським: мул «дрібні частинки у водоймах» і мул (назва тварини, за позичена з латинської мови); клуб «маса кулеподібної форми» і клуб (назва організації, запозичена з англійсь кої); як (прислівник) і як (назва тварини, запозичена з тибетської);
б) звуковий збіг різних запозичених слів: гриф (міфічна істота, з грецької), гриф (частина струнного музичного інструмента, з німецької) і гриф (штемпель на документі, з французької); метр «міра довжини» (з грець кої), метр «віршовий розмір» (з грецької) і метр «учитель» (з французької); кран «трубка із закривкою» (з голландської) і кран «механізм для піднімання вантажів» (з німецької),