48. Творення граматичних фор дієприкметника. Уживання їх у мові ділових документів.

Дієприкметник — це змінна дієслівна форма, яка називає ознаку предмета за дією-: вишитий рушник, намальована картина, освітлена вулиця, блимаючий вогник, плутані стежки, недочитана книга, любляча дружина, кохана дівчина, підготовлена відповідь.

Дієприкметники поєднують у собі ознаки дієслів І прикметників.

До прикметникових ознак дієприкметників належать: питання який? яка? яке? які? відмінювання за родами, числами й відмінками; закінчення такі, як у прикметників; відмінювання дієприкметників як прикметників твердої групи; синтаксичні функції такі, як і у прикметників — роль узгодженого означення, іменної частини присудка.

Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом: Оповитий рожевим туманом, далекий острів немов зрушив з місця й поплив у морі мінливого сяйва (О. Донченко).

До дієслівних ознак дієприкметника належать: названа дія: вишитий — вишити; намальована—намалювати; дієслівний вид (доконаний або недоконаний): загуб* лена доля (від загубити — доконаний вид), згасаючий день (від згасати — недоконаний вид); активні (від неперехідних дієслів) і пасивні (від перехідних дієслів) дієприкметники: лежачий камінь (лежати — неперехідне дієслово), спиляне дерево (спиляти — перехідне дієслово).

Активні дієприкметники називають ознаку особи чи предмета, зумовлену його ж дією: В зів'ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю ; Коли весною зацвіте трава в палаючих серпанках в степ на курган крутий іде старенька зморена журавкаи.

Активні дієприкметники бувають доконаного і недоконаного виду. Активні дієприкметники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу (3-ої особи множини) за допомогою суфіксів -уч-(-юч-) для І дієвідміни і -ач-(-яч-) для II дієвідміни: ідуть — ідучий, ревуть — ревучий, бажають — бажаючий, стоять — стоячий, лежать — лежачий, терплять -— терплячий.

Активні дієприкметники доконаного виду творяться від основи інфінітива додаванням суфікса -л-: замерзнути — замерзлий, достигнути — достиглий.

Пасивні дієприкметники називають ознаку особи чи предмета, зумовлену дією іншої особи чи предмета: Не цвіти ж, мій цвіте новий, нерозвитий цвіте, зов'янь тихо, поки твоє серце не розбите; Непорушно стоять дерева, загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою; Струмує теплий дим по коліях розмитих, дощами добрими напоєних доріг .

Пасивні дієприкметники минулого часу утворюються від основи інфінітива перехідних дієслів за допомогою суфікса -н- (якщо основа закінчується на -а-): надумати — надуманий, зрубати — зрубаний.

В інших випадках (основа на приголосний та -й-, -І-(-ї-)) утворюються пасивні дієприкметники за допомогою суфіксів -ен-(-ен-): привезти — привезений.

Від односкладових дієслівних основ пасивні дієприкметники утворюються здебільшого з суфіксом -т-: бити — битий, мити — митий, дути — дутий, жати — жатий.

Пасивні дієприкметники теперішнього часу вживаються дуже рідко в українській мові (любимий, проходи-мий). В російській мові такі дієприкметники дуже поширені. Українською мовою їх слід передавати описово: «атакуемьій» — той, що підлягає атаці, або той, якого атакують, «привозимьій» — той, якого привозять.

Слід пам'ятати, що у суфіксах пасивних дієприкметників пишеться тільки -е-, а не -й-: підсинити — підсинений, заплатити — заплачений, закінчити — закінчений, погасити — погашений.

Д і е п р й с л і в н й к— це незмінювана дієслівна форма, яка, пояснюючи головне дієслово, називає додаткову дію і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?: Над сріблом води лісової, знімаючись, щиглик дзвенів; Погулявши коло бджіл і наївшись огіркових пуп'янків, натрапив я на моркву .

Дієприслівник поєднує ознаки дієслова і прислівника. До дієслівних ознак дієприслівника належить вид (доконаний: вмившись, принісши; недоконаний: вмиваючись, приносячи) і перехідність і, отже, здатність керувати залежними словами (вітаючи товаришів, підготувавши відповідь); дієприслівник може, як і дієслово, пояснюватися прислівником (добре відпочити — добре відпочиваючи, добре відпочивши; сумно посміхатися — сумно посміхаючись, сумно посміхнувшись).

Дієприслівник із залежними від нього словами формує дієприслівниковий зворот. Весь зворот є одним членом речення — обставиною: На яблуні переливчаста заспівала іволга і, війнувша яскравим пір'ям, перелетіла на друге дерево; На переправі стали прикордонники, перевіряючи документи бійців і окремих команд... .

До прислівникових ознак дієприслівника належить його незмінність, синтаксична роль обставини і те, що вони пов'язуються з основним дієсловом синтаксичним зв'язком прилягання.

Втрачаючи в реченні здатність керувати залежним словом, дієприслівники можуть переходити у прислівники: Співають ідучи дівчата .

Дієприслівники недоконаного виду творяться від форми теперішнього часу за допомогою суфіксів -учи(-ючи) для І дієвідміни і -ачи(-ячи) для II дієвідміни: беруть — беручи, співають — співаючи, лежать — лежачи, стоять — стоячи.

Дієприслівники доконаного виду творяться від форми минулого часу доконаного виду додаванням суфікса -ши: подумав — подумавши, приніс — принісши.

II. Дієслова мають специфічні, тільки їм властиві граматичні ознаки перехідності (неперехідності), виду, способу, часу, стану.

Перехідні дієслова називають дію, яка переходить або спрямована на предмет. При перехідних словах стоїть прямий додаток, виражений іменником або займенником у знахідному чи родовому відмінках без прийменника: Я честь віддам титану Прометею, що не робив своїх людей рабами; Піднялися крила сонних вітряків, І черешню білу вітер розбудив.

Неперехідні дієслова називають дію, що не переходить на предмет, тому при них немає додатка: Уже вишневі зацвіли сади — І сніг пахучий падає на воду .