- •2. Поняття про стиль мови. Основні стильові різновиди української мови. Характерні ознаки офіційно – ділового стилю та його жанри. Мовні кліше і їх ознаки.
- •3. Офіційно-діловий стиль: риси, сфера фукнціонування
- •4. Мовний етикет. Діловий протокол та етикет у сфері офіційно – ділового спілкування.
- •5. Поняття про справочинство, документ, реквізит, формуляр, бланк, штамп.
- •6. Діловий документ, його структурні ознаки. Класифікація офіційно – ділових документів.
- •7. Критерії і класифікації ділових документів.
- •8. Граматичні форми адресата в діловій мові. Позиція цього реквізиту в офіційно – ділових документах.
- •9. Документи з кадрових питань. Структурні ознаки автобіографії, резюме.
- •10. Букви г та ґ. Вживання м’якого знаку.
- •11. Багатозначні та однозначні слова. Слова – терміни.
- •13. Слова синоніми й пароніми в ділових док-тах.
- •14. Слова – омоніми.
- •15. Іншомовні слова в діловому мовленні
- •16. Уживання великої літери
- •17.Уживання великої букви в назвах державних посад, державних свят, державних установ, підрозділів.
- •18. Чергування ч системі голосних і приголосних
- •19.Уподібнення (асиміляція)
- •20. Спрощення у групах приголосних. Закріплення цього фонетичного явища на письмі.
- •21. Уживання закінчень -у(-ю), -а(-я) в іменниках іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку. Найуживаніша лексика з указанного правила в офіційно-діловому стилі
- •Перша відміна
- •Друга відміна Тверда група
- •М’яка група
- •22. Відмінювання іменників 3-ї та 4-ої відміни. Третя відміна
- •Четверта відміна
- •23. Відмінювання українських прізвищ
- •24. Відмінювання прізвищ, імен по батькові, варіантність граматичних форм давального відмінка в діловій мові
- •25. Написання російських та інших слов’янських прізвищ укр. Мовою
- •26. Творення українських чіловічих та жіночих імен по батькові
- •29. Уживання закінчень -у(-ю), -а(-я) в іменниках іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку. Найуживаніша лексика з указанного правила в офіційно-діловому стилі
- •30, 31 Правопис не
- •31. Правопис не з іменниками и частинами мови та прислівником.
- •32. Правопис префіксів і суфіксів
- •33 Правопис префіксів слова с -пре- -со- -де- над- -най- в оформленні офіційно діловому стилі.
- •34. Правопис прикметникових суфіксів і префіксів на означення найвищої міри ознаки.
- •35. Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників і їх уживання в о.Д. Стилі.
- •37. Правопис прислівників в українській мові.
- •1. Р а з о м пишуться:
- •38. Правопис складних і складених прийменників
- •39. Складні та складноскорочені слова.
- •40. Правопис часток в укр..Мові. Особливості вживання часток у мові ділових док-тів.
- •42.,43Відмінювання і правопис числівників
- •44.Граматичні форми іменників із числівниками 2,3,4
- •45. Граматичні конструкції на позначення часу (дати) з прийменниками за, від, у діловій мові
- •47. Особливості творення і вживання дієслівних форм. Особливості уживання їх (особливо на –но, -то) у мові ділових док-тів.
- •48. Творення граматичних фор дієприкметника. Уживання їх у мові ділових документів.
- •49. Дієприслівник
- •50. Дієприслівниковий зворот
- •51.Дієслівні сполучення
- •52. Дієприкметниковий зворот у діловій мові. Пунктуація у конструкціях з дієприкметниковим зворотом
- •53. Займенник.Особливрсті вживання займенників в офіційно-діловому стилі.
- •54. Правопис складних і складених прийменників
- •57. Правила чергування у-в, і-й в укр. Мові. Дотримання норм у діловому стилі.
- •58. Сполучник, типи, вживання
- •59.Тире між підметом і присудком
- •Тире між підметом і присудком
- •60.Просте ускладнене речення
- •61. Відокремлення додатків
- •62. Вставні і вставлені конструкції
- •63.Однорідні, відокремлені, пояснювальні члени речення
- •64. Особливості відмінювання іменників 1ої відміни Перша відміна
- •65. Прості і складні речення
34. Правопис прикметникових суфіксів і префіксів на означення найвищої міри ознаки.
-ов- майстрова (-ове),Шевченкова(ове) /тверда гр./
/м'яка гр./
-ев- кобзарева ,скрипалева, лікарева
-єв- Олексієва, Гордієва
-ов- -ів- майстрова - майстрів Петрова- Петрів
-єв- -їв- Юрієва - Юріїв
-ев- -ів- Іллева - Іллів
у прикм-х на позначення певного вияву ознаки, смаку, кольру.
\з наголосом на другий суфіксальний голосний/
-уват (ий) товстуватий, кругловатий, мілкуватий, високуватий
-юват (ий) синюватий /після м'яких/
\виявлення невиликої міри властивості/
-уват(ий) дуплуватий, остюкуватий, піскуватий
-юват (ий) г'леюватий
\високий ступінь ваяву ознаки/
-овит (ий) грошовитий, сумовитий, гордовитий
\з наголосом на перший суфіксальний голоссний/
-овват(ий) плисковатий, стовбоватий.
35. Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників і їх уживання в о.Д. Стилі.
Прикметник називає ознаку, якість або властивість предмета, явища істоти і відповідає на питання який? чий? За значенням прикметники поділяються на якісні, відносні й присвійні. Всі вони змінюються за родами числами й відмінками, а якісні, крім того, мають ступені порівняння.
Ступені порівняння якісних прикметників
Окрім звичайної форми, прикметник має ще два ступені порівнян-ня - вищий і найвищий.
Прикметники вищого ступеня вживаються зі словами за, ВІД, НІЖ ЯК, проти: Воля дорожча за життя; Хрін від редьки не солодший; Думки швидша ніж вітер.
Найвищий ступінь означає, що в одному предметі є найбільше певне якості: Україна - найбільша за площею країна в Європі, не рахуючи Росії.
Окремі якісні прикметники не мають ступенів порівняння, а вказують самі на якусь міру якості: премудрий (дуже мудрий), замалий (надто малий) старезний (надзвичайно старий), страшенний (незмірно страшний), нескінченний (якому немає кінця), теплуватий (ледве теплий), тонесенький (дуже тонкий).
Не утворюються ступені порівняння і від якісних прикметників: гнідий чалий, фіолетовий, світло-зелений, кисло-солодкий та ін.
Творення ступенів порівняння прикметників
Є дві форми ступенів порівняння прикметників: проста (передається одним словом) і складена (передається двома словами).
1. Проста форма вищого ступеня порівняння твориться за допомогою суфіксів-ІШ- або-Ш-.
Із суфіксом -ІШ- основа прикметника залишається без змін: тугий-тугіший, різкий -різкіший, слизький - слизькіший, здоровий - здоровіший.
Із суфіксом -Ш- основа прикметника зазнає певних змін:
а) суфікси -К-," -ОК-, -ЕК- випадають: короткий-коротший, солодкий -солодший, тонкий-тонший, глибокий-глибший, широкий-шйрший далекий - дальший;
б) приголосні Г, Ж, 3 разом із суфіксом -Ш- змінюються на -ЖЧ (таких прикметників лише сім): дорогий - дорожчий, важкий важчий, дужий - дужчий, тяжкий - тяжчий, близький - ближчий вузький-вужчий, низький -нижчий; це буквосполучення зберігається
і в похідних словах: дужчати, подорожчання, ближчати. У прикметниках: легкий - легший, довгий - довший ці зміни не відбу ваються;
в) приголосний С разом із суфіксом -Ш- змінюється на -Щ- (таких прикметників є три): високий - вищий, товстий – товщий
г) приголосні Т, Д перед -Ш- звучать як Ч, але на письмі ця зміна не позначається: короткий - коротший [ к о р 6 ч: й ї], багатий -багатший [ багач: иї ];
ґ) в інших випадках основа залишається без зміни: м'який -м'якший, дешевий - дешевший.
2. Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється від простої форми вищого ступеня додаванням префікса НАЙ-: тугіший - найтугіший, коротший - найкоротший, вищий - найвищий, багатий - найбагатший.
Не припускається заміна найвищого ступеня порівняння вищим ступенем. Тому слід говорити: найкраще досягнення (а не краще досягнення), найвища міра покарання (а не вища міра покарання).
Правильно треба вживати найвищий ступінь і в інших випадках: найближчий товариш (а не самий близький товариш), найбільша планета (а не сама більша планета).
3. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння вжива ється переважно в науковому та офіційно-діловому стилях: рішучий - більш рішучий (а.не більш рішучіший) -найбільш рішучий (а. не найбільш рішучіший), світлочутливий - менш світлочутливий, найменш світлочутливий.
Без порівняння велика міра якості передається:
а) префіксами Пре-, НАД-, ВСЕ-, ЗА-, ультра-, архі-: предобрий, надчутливий, всеосяжний, завеликий (надто великий), ультрамодний, архіважлйвий;
б) частками (словотворчими) ЧИ, ЩО, ЯК: чималенький, щонайкращий, якнайдовший;
в) суфіксами -ущ- (-ющ-), -анн- (-ЯНН-), -ЕНН-, -ЕЗН-: значущий, кричущий, худющий, злющий, нездоланний, незрівнянний, височенний, височезний, довжелезний, товстелезний;
г) за допомогою слів дуже, вкрай, особливо, надзвичайно,
Занадто: дуже вигідний, вкрай необхідний, особливо корисний, надзвичайно популярний, занадто самозакоханий.
Зменшена міра якості передається:
а) суфіксами -уват- (-юват-), -АВ- (-ЯВ-): білуватий, синюватий, золотавий, чорнявий;
б) словами ТрОХИ, ледь, НЄ ДУЖЄ, НЄ ЗОВСІМ: трохи низький, ледь теплий, не дуже свіжий, не зовсім смачний.
Примітка. Прислівникам, які утворюються від якісних прикметників вищого та найвищого ступенів, притаманні спільні звукові зміни:
який? |
як? |
високий - вищий низький - нижчий важкий - важчий дорогий - дорожчий |
вище нижче важче -дорожче |
Прислівники вищого й найвищого ступенів збігаються звучанням із прикметниками відповідних форм у середньому роді:
веселіше - яке? найбагатше - яке? |
веселіше -,як? , -найбагатше - як? |
Смисл їх з'ясовується контекстом за допомогою питань.
Творення відносних прикметників
1. За допомогою суфікса -Н-: хатній, власний, професійніш, верхній. Якщо твірна основа закінчується на -Н, то відбувається подвоєння
-НН: день - денний, туман - туманний, бетон - бетонний, осінь - осінній.
Приголосні Г, К, X перед суфіксом-Н- чергуються відповідно з Ж, Ч, Ш: дорога - подорожній, рік-річний, втіха - невтішний.
Якщо твірна основа закінчується збігом приголосних, то між ними з'являється вставний О або Е : молитва - молитовний, дно - бездонний, церква - церковний, торгівля - торговельний, земля - безземельний, відро -п 'ятивідерний.
У прикметниках буквений, казармеиий, формений вставний Е з'являється між твірною основою і суфіксом -Н-.
У прикметниках, утворених за допомогою суфікса -ан- (-ЯН-), літера Н не подвоюєтеся: горілчаний, дощаний, кожушаний, піщаний, дерев'яний, олов'яний, солом'яний, вітчизняний, весняний.
Прикметники, що вказують на відношення предмета до дії, Створяться за допомогою суфікса -ЛЬН-, що додається до основи неозначеної форми дієслова: копіювати - копіювальний, освітлювати - освітлювальний, наступати - наступальний, живити — живильний, навчати — навчальний, місити - місильний, свердлити - свердлильний.
Творення і вживання присвійних прикметників
Присвійні прикметники утворюються переважно від назв осіб, рідко -від назв тварин. Уживання суфіксів тут зумовлюється відміною іменника, від якого твориться прикметник.
1. Від іменників І відміни на означення осіб прикметники утворюються: а) за допомогою суфікса -ИН-; при цьому кінцеві твірної основи Г, К,
X чергуються із Ж, Ч, ІІІ: Ольга- Ольжин, Інга-Інжин, Марійка-Марійчин, Стеха - Стешин, свекруха - свекрушин; ' б) якщо твірна основа закінчується на й, то виступає суфікс -ЇН-: Надія -Надiiн, Зоя - Зоїн, Софія - Софіїн;
Від іменника мати - материн.
Від іменників II відміни на означення осіб прикметники утворюються:
а) за допомогою суфікса -ІВ-, -ОВ- від іменників твердої групи: Тарас - Тарасів, Тарасова; Стельмах - Стельмахів, Стельмахова; батько - батьків, батькова; командир - командирів, командирова;
б) за допомогою суфікса -ІВ-, -ЕВ- від іменників м'якої та мішаної груп: Василь - Василів, Васйлева; Чернйщ - Черншиів, Чернйшева; лікар - лікарів, лікарева; школяр - школярів, школярева.
Присвійні прикметники, утворені від назв осіб, повністю зберігають особливості написання іменників, від яких утворені (лише чергується кінцевий К із Ч): Тодбська - Тодбсьчин, Тодбска - Тодбсчин, Прїська - Прісьчин, Параска - Парасчип, невістка - невістчин.
Присвійніприкметники, утворені від назв тварин: птах - пташиний, соловей ~ солов'їний, горобець - горобиний, гороб'ячий; заэць - заячий, лис, лисиця - лисячий, вовк - вовчий, ведмідь - ведмежий, ведмедів; сорока -
сорочин.
6. Присвійні прикметники вживаються:
а) на позначення належності предмета людині: Шевченків “Кобзар”, Франкові сонети, материне слово; рідко - тварині: соловейків спів,
ластівчине гніздо;
б) у термінологічних словосполученнях (пишуться з малої літери): антонів вогонь, торічеллієва порожнеча, адамове яблуко;
в) у крилатих висловах (пишуться з малої літери): соломонове рішення, ахіллесова п'ята, гордіїв вузол, дамоклівмеч, крокодилячі сльози.
Частина присвійних прикметників уживається:
а) як географічні назви: Київ (місто Кия), Львів (місто Лева), Харків
('від Харко), Сватове, Маріїне;
б) як прізвища: Пономарів, Іванишин (від Іваниха).
Повні та короткі прикметники
За наявністю закінчення прикметники бувають:
1. Повні - із закінченнями: теплий, добра, славне, зелені, материна. Ці форми загальновживані для сучасної мови.
У народній творчості та в поезії існують також нестягнені повні прикметники: вірная (замість вірна), вечірнюю (замість вечірню), синєє ('замість синє-), молодії ('замість молоді).
2. Короткі - без закінчення. Можливі лише в Н. відмінку однини чоловічого роду: славен, молод, повен, зелен.
У сучасній українській мові вживаються лише в ролі присудків такі прикметники: варт, винен, годен, згоден, здоров, ласкав, певен, повинен, потрібен, рад (паралельно з повними). Інші вживаються в поезії та народній творчості: Ой зійди, зійди, ясен місяцю.
Тільки коротку форму мають присвійні прикметники на -ІВ, -ИН, -ЇН у Н. (З,) відмінку однини чоловічого роду (чий?): братів, лікарів, материн, Ларйсин, Маріїн.
Відмінювання прикметників
Прикметники мають форми роду і числа та змінюються за, відмінками. За характером закінчень прикметники поділяються на тверду та м'яку групи.
Тверда група (з основою на твердий приголосний у Н, відмінку однини)
ВІДМІНКИ
|
Однина |
Множина |
||
|
Чоловічий рід |
Середній рід |
Жіночий рід |
|
Н |
рідн-ий дїд-ів |
рїдн-е дідов-е |
рідн-а дідов-а |
рідині дідов-і |
Р |
рідн-ого-дідов-ого |
рідн-ого дідов-ого |
рідн-ої дідов-ої |
рідн-их дідов-их |
Д |
рідкому дідов-ому |
рідн-ому дідов'ОМу |
рідн-ій дідов-ій |
рідн-им дідов-им |
3. |
як у Н. або Р.
|
рїдн-е дідов-е
|
рідн-у дідов-у |
як у Н. або Р. рідн-ими |
Ор |
рідн-им дідов-им |
рідн-им дідов-им |
рідиною дідов-ою |
дідов-ими |
М |
(на) рідн-ому ... дідов-ому |
...рідн-ому ... дідов-ому |
...рідн-ій ... дідов-ій |
...рідн-их ... дідов-их |
М'яка група (н або й)
Від- |
Однина |
Множина |
|
|
мінки |
Чоловічий рід |
Середній рід |
Жіночий рід |
|
|
|
|
|
|
Н |
сйн-ій безкраїй |
син-? безкра-є |
син-я безкра-я |
СЦН-1 безкра-ї |
Р |
Сйнього безкрайого |
синь-ого безкрай-ого |
сйнь-ої безкрай-ої |
син-іх безкра-їх |
Д |
сйнь-ому безкрай -ому |
сйнь-ому v безкрай-ому |
сйн-ій безкра-їй |
син-ім безкра-їм |
3. |
яку Н. абоР. |
син-є безкра-є |
сйн-ю безкра-ю |
якуН. або Р. |
Ор. |
сйн-ім безкра-їм |
сйн-ім безкра-їм |
сйнь-ою безкрай-ою |
сйн-іми безкра-їми |
М |
(на) сйнь-ому ...безкрай-ому |
... сйнь-ому ...безкрай-ому |
...сйн-ій ...безкра-їй |
... син-іх ...безкра-їх |
Складні слова (прикметники) із компонентом -ЛИЦИЙ мають закінчення обох груп - і твердої, і М'якої.
Від- |
Однина |
|
Множина |
|
|
|
Середній рід |
Жіночий рід |
|
Н.
|
білолйц-ий |
білолйц-е |
білолйц-я
|
білолйц-і |
|
|
|
|
|
р. |
білолиць-ого |
білолиць-ого |
білолйць-ої |
білолйц-их |
д. |
білолйць-ому |
білолйць-ому |
білолйц-ій |
білолйц-им |
3. |
як у Н. абоР. |
білолйц-е |
білолйц-ю |
яку Н. або Р. |
Ор.
|
білолйц-им |
білолйц-им |
білолйць-ою |
білолйц-ими
|
м. |
(на) білолйць-ому |
...білолйць-ому |
...білолйц-ій |
...білолйц-их |
У формах М. відмінка однини прикметники чоловічого та середнього роду мають паралельні закінчення -Ому, -ЇМ (-ЇМ'): на тепл-ому (тепл-ім), на батьков-ому (батьков-ім), на давнь-ому (давн-ім), на безкрай-ому (безкра-їм). Той чи інший варіант вибирається головним чином за вимогами ритму мовлення
36.