44.Граматичні форми іменників із числівниками 2,3,4

Н.	два  дві	три	чотири
Р.	двох	трьох	чотирьох
Д.	двом	трьом	чотирьом
Зн.	= Н. або Р.	= Н. або Р.	= Н. або Р.
Ор.	двома	трьома	чотирма
М.	…двох	…трьох	…чотирьох

45. Граматичні конструкції на позначення часу (дати) з прийменниками за, від, у діловій мові

сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена. Виражаючи смислові відношення між словами не самостійно, а спільно з відмінковими закінченнями іменника або займенника,вони утворюють прийменниково-відмінкову конструкцію. Часто прийменниково-відмінникові форми синонімічні безприйменниково-відмінковим (занепокоєна з приводу дій-занепокоєні діями). Існує розгалужена система синтаксичних синонімів зі значенням різних відношень: просторових, часових (вів часу проголошення, за гетьманщини), причинових. Значна кількість помилок трапляється при побудові словосполучень із прийменниками в перекладах з російської мови ділових паперів.

46.

47. Особливості творення і вживання дієслівних форм. Особливості уживання їх (особливо на –но, -то) у мові ділових док-тів.

не пишеться разом: з дієприкметниками, які виконують функцію означення і не мають пояснювальних слів.( непередбачений (випадок),нерозв'язана (задача), незмінюване (слово),неприйняті (закони)

не пишеться окремо: з дієсловами, дієприслівниками числівниками, прийменниками, сполучниками, частками, з більшістю займенників, деякими прислівниками, а також із незмінюваними присудковими словами(не вгавати, не вистачати, не гаразд, не до вподоби, не до ладу, не до речі, не досить, не до смаку, не дуже, не зовсім, не інакше, не личить, не має (дієслово), але: немає — нема; не можна, не раз, не слід, не треба, не п'ять, не тоді, не тільки, не мій, не то.., не то); з дієприкметниками, якщо вони мають будь-які пояснювальні слова або виконують функцію присудка; (ще не закінчений проект, не допущений до екзаменів студент, не помічені мисливцем сліди, проблеми не вирішені)

Творення і вживання дієприкметників

Дієприкметник означає другорядну дію порівняно з основною жією самого предмета.

Дієприслівники бувають недоконаного і доконаного виду.

1. Дієприслівники недоконаного виду (що роблячи?) творяться від теперішнього часу дієслова за допомогою суфіксів -учи, -ючи для І дієвідміни і -ачи, -ячи для II дієвідміни. Для цього досить дієслово поставити в 3-й особі множини теперішнього часу (щ о р о б л я т ь?) і -ть замінити на -чи (пор. § 74, п. 1): несуть — несучи, борються — борючись, гуркотять — гуркотячи

2. У кінці дієприслівників завжди пишеться буква й. Дієприслівники треба відрізняти від близьких за звучаннямактивних дієприкметників у називному відмінку множини, якіна відміну від дієприслівників мають закінчення -і: дієприслівники відповідають на питання що роблячи? (сяючи, ревучи, сидячи), дієприкметники — на питання які? (сяючі, ревучі, сидячі).

3. Дієприслівники доконаного виду (що зробивши?) творяться від минулого часу дієслова доконаного виду (що зробив?) за допомогою суфікса -ши: сказав — сказавши, приніс— принісши, переміг — перемівши. У кінці цих дієприслівників теж завжди пишеться буква й.

4. Дієприслівник можна вживати лише тоді, коли в реченні до одного діяча відноситься щонайменше дві дії. У такому разі дієприслівником позначають менш важливу, другорядну дію.

Наприклад, не можна вжити дієприслівник в реченні Коли в грядуще дивимось сьогодні, нам уявляються лави молоді, бо тут кожна дія стосується іншого діяча: дивимось — ми, а уявляються (хто? щ о?) — лави.

Загальна характеристика дієслівних форм

Дієслово має п'ять основних форм: неозначену, способові, дієприкметник, безособову на -но, -то і дієприслівник. З них дві — способові і дієприкметник — змінювані, три — неозначена, безособова і дієприслівник — незмінювані.

У способових формах розрізняємо способи дійсний, умовний, наказовий. Дійсний спосіб має три часи: минулий, теперішній і майбутній (проста, складна і складена форми).

У теперішньому і майбутньому часах та в наказовому способі дієслово змінюється за числами й особами.

У минулому часі та в умовному способі дієслова змінюються за родами (в однині) й числами.

Дієприкметники бувають активні й пасивні, недоконаного й доконаного виду. Дієприкметники змінюються, як прикметники .

Форми дієслова, які змінюються за особами, будемо називати особовими, інші — неособовими.

Скорочення: НЗ — не змінюється; ЧРВ — змінюється за числами, родами й відмінками; ЧР — змінюється за числами й родами; ЧО — змінюється за числами й особами .

Неозначена форма дієслова. Минулий час. Умовний спосіб

1. Неозначена форма дієслова (що робити? що зробити?) завжди закінчується суфіксом -ти: думати, працювати, боротися, радіти, допомогти.Суфікс -ть допускається лише в поезії та в розмовному стилі.

2. Минулий час дієслова (що р о б и в? щ о р о б и л а? і т. д.)твориться від неозначеної форми додаванням замість кінцевого -ти, -сти суфіксів -в (або нічого), -л(а), ~л(о), -л(и): читати —читав, читала, читало, читали; допомогти — допоміг, допомогла, допомогло, допомогли; цвісти — цвів, цвіла, цвіло, цвіли.

Чергування о — і, е — і відбувається тільки в чоловічому роді: могти — міг, але могла; зберегти — зберіг, але зберегла; замести — замів, але замела; втекти — втік, але втекла.

3. Умовний спосіб дієслова (що робив би? що робила б? і т. д.) твориться додаванням до форми минулого часу частки б (після голосного), би (після приголосного); частка б, би пишеться окремо і в реченні може стояти після будь-якого повнозначного слова: сказав би, сказала б, воно б допомогло.

Правопис закінчень дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах

Дієслова в теперішньому часі (що роблю? що робиш? і т. д.) і в простому майбутньому (що зроблю? що зробиш? і т. д.) змінюються однаково.

За характером закінчень дієслова в цих часах діляться на дві дієвідміни:

а) першу із голосними -е-(-е-), -у-(-ю-) в закінченнях: пише, пишуть; співає, співають;

б) другу із голосними -и-(-ї-), -а-(-я-) в закінченнях: бачить, бачать; стоїть, стоять.

Дієслова в теперішньому і в простому майбутньому часах залежно від дієвідміни мають такі буквені закінчення:

Число	Особа	Дієвідміни
Однина	1-ша 2-га 3-тя	І (казати, співати] -у, -ю -еш, -єш -е, -є	II (кричати, стояти) -у, -ю -иш, -їш -ить, -їть
Множина	1-ша 2-га 3-тя	-емо, -емо -ете, -єге -уть, -ють	-имо, -їмо -ите, -їте -ать, -ять

1. У першій особі однини (що роблю?) дієслова обох дієвідмін мають однакове закінчення -у(-ю), пишу, беру, бачу, орю, творю.

2. В усіх інших особах дієслова розрізняються за дієвідмінами. Причому дієвідміна дієслова весь час залишається тою самою. Тому, щоб перевірити, яку букву написати в закінченні (е чи и, є чи ї), досить за будь-якою особою визначити дієвідміну цього дієслова.

Наприклад, чуємо [дишиемо] і вагаємося, яку букву писати в закінченні: е чи а. Змінюємо дієслово: [дише] — виразно чується закінчення е\ отже, й у попередній формі треба написати е: дишемо.

Так само чуємо [сиедеите], а пишемо сидите, бо в закінченні форми [сидит7] чітко звучить и.

Найчастіше правопис закінчень перевіряють за 3-ю особою множини: несемо, бо несуть (І дієвідміна); сидимо, бо сидять (II дієвідміна).

3. У дієсловах на -ся у кінці 2-ї особи однини (що робиш?)вимовляється [с' с' а], але пишеться за морфологічним принци

пом -шся: [мне с' с' а] —мнешся, [рвес' с' а] --рвешся, [вчис' с' а]—вчишся (бо мнеш, рвеш, вчиш].

Так само в кінці 3-ї особи однини і множини (що робить? що роблять?) чується [ц'ц'а], а пишеться -ться: [мнец'ц'а] —мнеться, [мнуц'ц'а] --мнуться; [вчиц'ц'а] -вчиться, [вчц'цаа] —вчаться (бо мнуть, вчить, вчать).

4. У 1-й особі множини (що робимо?) в кінці виступає о:вчимо, говоримо, промовляємо. Форми без кінцевого о (ведем, ходим] допускаються лише в поезії та в розмовному стилі.

5. Дієслова дати, їсти, відповісти (і всі на -повісти) в 1-й особі однини мають форму дам, їм, відповім, а в другій — даси, їси, відповіси (без кінцевого ш].

Визначення дієвідміни дієслова за його неозначеною формою

Іноді важко визначити дієвідміну дієслова за особовими зі кінченнями — вони чуються невиразно. Наприклад, можемо вимс вити [бореии?ц(а] і [бориУц'а], [бор'уц'ц'а] і [бор'ац'ц'а] але писати треба лише бореться, борються. У такому разі діє відміну дієслова визначаємо за його неозначеною формою.

Якщо в неозначеній формі перед -ти дієслово має суфікс -і (-Ї-), -й- або після шиплячого -а- і цей суфікс у 1-й особі од нини (що роблю?) випадає, то це дієслово належить до II діє відміни. Інші дієслова належать до І дієвідміни.

Наприклад, у дієсловах белькотіти — белькочу, кроїти — крою, волочити — волочу, стелити — стелю, мовчати — мовчу в 1-й особі однини суфікси -ї-, -й- та після шиплячого -а- випадають — отже, ці дієслова належать до II дієвідміни: белькотиш, кроїш, волочиш, стелиш, мовчиш і т. д. А в дієсловах радіти — радію, захищати — захищаю суфікси -і- та -а- не випадають — отже, ці дієслова належать до І дієвідміни: радієш, захищаєш і т. д.

У дієсловах белькотати, полоти, в'янути, волокти нема названих вище суфіксів — отже, ці дієслова належать до І дієвідміни: белькочеш, полеш, в'янеш, волочеш і т. д. У дієсловах бити, пити, лити, жати, почати звуки [й} та [а] не суфікси — отже, ці дієслова також належать до І дієвідміни: б'єш, п'єш, ллєш, жнеш або жмеш, почнеш і т. д.

Із цього правила є винятки:

а) дієслова хотіти, гудіти, сопіти, ревіти, іржати і похідніналежать до І дієвідміни: хочеш, гудеш, сопеш, ревеш, іржеші т. д.;

б) дієслова бігти, боятися, стояти, спати і похідні належатьдо II дієвідміни: біжиш, боїшся, стоїш, спиш і т. д.;

в) дієслово сукати може належати і до І, і до II дієвідміни:сукаю, сукаєш і т. д. або сучу, сучиш і т. д.

Чергування приголосних у дієсловах

При змінюванні дієслів у теперішньому і простому майбутньому часах задньоротові г, к, х та зубні д, т, з, с перед закінченням можуть чергуватися із шиплячими ш, ч, ж, дж.

І. У дієсловах І дієвідміни чергування відбувається в усіх особах, наприклад:

берегти — бережу, бережеш ... бережуть; казати — кажу, кажеш ... кажуть; колихати — колишу, колишеш ... колишуть; гуркотати — гуркочу, гуркочеш ... гуркочуть.

2. У дієсловах II дієвідміни чергування відбувається тільки в 1-й особі однини, наприклад: ходити — ходжу, ходиш ... ходять;їздити — їжджу, їздиш ... їздять; мостити — мощу, мостиш ... мостять. У дієслові бігти звук [ж] виступає в усіх особах: біжу, біжиш ... біжите, біжать.

3. Крім того, в дієсловах II дієвідміни, основа яких кінчається на губний звук [б, п, в, м, ф], у 1-й особі однини і 3-й особі множини перед закінченням з'являється [л], наприклад: робити — роблю, робиш ... роблять; ломити — ломлю, ломиш ... ломлять; терпіти — терплю, терпиш ... терплять. Якщо звук [л] з'являється в дієсловах І дієвідміни, то він зберігається в усіх особах: сипати — сиплю, сиплеш ... сиплете, сиплють