29. Уживання закінчень -у(-ю), -а(-я) в іменниках іі відміни чоловічого роду в родовому відмінку. Найуживаніша лексика з указанного правила в офіційно-діловому стилі

-а(-я) вжив в випадках: 1. назви істот, уособлених предметів, явищ: лікаря, лиса; 2. назви міст, населених пунктів: Чернігова, Львова; 3. географічні назви з наголошеним закінченням або з суф –ов, -ев(-єв), -ин(-їн): Дніпра, Пирятина.; 4.назви мір, днів, місяців: сантиметра, вівторка, березня; 5. назви чітко окреслених предметів, зокрема будівель та їх частин: олівця, мотора(але: вокзалу, даху); 6. укр.-кі за походженням слова-терміни: чисельника, відмінника. 6. усі іменники середнього роду: знання, моря.

-у(-ю) вжив в випадках: 1. назви речовин, матеріалу: піску, ситцю; 2. збірні поняття, назви установ, абстрактних понять: колективу, театру, процесу; 3. назви явищ природи: граду, грому, холоду; 4. односкладові іменники: соку, року, меду, миру; 5. геогр. Назви, в яких наголос не падає на закінчення: Кавказу, Криму; 6. більшість префіксальних іменників (крім назв істот): вибору, накипу; 7. назви почуттів, процесів, станів, властивостей, ознак, загальних і абстрактних понять: гніву, галасу, процесу, сорту; 8. назви ігор і танців: баскетболу, вальсу,(але гопака, козака).

30, 31 Правопис не

Якщо не є заперечною часткою, то вона з усіма частинами мови пишеться окремо, а якщо префіксом – то разом.

Не пишеться разом:

1 )з усіма частинами мови , якщо слово без не не вживаються: негода, неук, негайний, неволити, невтомно;

2) з дієсловами, яким частка не надає нового значення: нездужати (хворіти), непокоїтися (турбуватися), неславити (ганьбити), неставати (не вистачати), незчутися (не помітити, не відчути), нехтувати (ігнорувати, не помічати), нестямитися (втратити самовладання), неволити (примушувати), непритомніти (втрачати свідомість).

Примітка: залежно від значення дієслова частка не може писатися й окремо: не здужати (не змогти подужати ) ворога, не славити (не прославляти, а ганьбити);

3) з іменниками, прикметниками, прислівниками, займенниками, дієприкметниками (без залежного слова), якщо з не вони означають одне поняття (до них часто можна дібрати синоніми): несподіванка, невеселий (сумний), недобрий (злий), недалеко (близько), непідписаний документ;

4) у складі префікса недо-, який означає неповноту дії, стану чи ознаки: недобачати (погано бачити), недоїдати (погано харчуватися), недолюблювати (відчувати неприязнь), недоказувати (замовчувати щось), недодивитися (не помітити через неуважність).

5) з деякими службовими частинами мови: неначе, немов, невже, незважати на.

6) при зіставленні непротилежних ознак: Річка нешвидка, а(проте) глибока.

Частка не пишеться окремо:

1. Із дієсловами: не працювати, не спить, не поїдуть, не прислухатися, не доїдати страву, не дочути до кінця та інші.

2. Коли в реченні є протиставлення: Дорога не близька, а така далека; Думки ваші не нові, а давні; Море не чорне, а синє; Не довго він був у полі, а лише три дні.

3. Якщо прикметник має при собі пояснювальне слово (займенник, прислівник) із часткою ні, а також якщо перед ним стоять слова далеко, зовсім, аж ніяк та інші: Ні до чого не здатний керівник; Нітрохи не цікавий фільм; Нікому не відомий; Далеко не гарний; Мені зовсім не рідний; Аж ніяк не приємні спогади.

4. Якщо частка не становить одного поняття з наступним словом, а є лише запереченням: Не доля вирішує – людина творить свою долю; Йому бракує не вміння виконати цю роботу, а бажання; То не бистра річка клекоче, то шумить старий ліс.

5. При дієсловах і дієприкметниках, що виступають присудками; у дієслівних формах на -но, -то й дієприслівниках: Він не може не бачити, як усе змінилось; Не підходячи ближче, важко зрозуміти написане; Краще зробити не обіцяючи, ніж обіцяти, а не зробити (Нар. тв.); Праця не закінчена; Праці (-ю) не закінчено; Підлога не вимита; Підлоги (-у) не вимито.

6. Із дієприкметниками, якщо вони мають пояснювальні слова: Перед лісом розляглося поле, не засаджене деревами; Ця робота ще й досі не доведена до кінця; Я відклав убік ще не дописану сторінку.

7. Із прикметниками у функції присудка, якщо часткою заперечується ознака, виражена даним словом: Не близький світ; Не велика пані; Хіба ж це не варто знати?; Ця річечка не широка(заперечення); але: Ця неширока річечка впадає у Дніпро (одне означальне поняття).

8. Якщо між часткою та прикметником-присудком можливе дієслово є (був, була тощо): Цей міст не старий (не є старий);але: Цей міст (є) нестарий (тобто відносно недавно збудований).

9. Із прислівниками, числівниками, займенниками, сполучниками, частками, прийменниками та з незмінюваними присудковими словами: не гаразд, не досить, не дуже (але недуже дитя – хворе), не зовсім, не варт (-о), не можна, не треба, не цілком, не випадково, не дивно, не інакше, не раз, не сьогодні(завтра), не слід, не вісім, не двоє, не перший, не ваш, не твій, не тоді, не тільки, не так, не то…не то, не при…, не на…, не за…;не до вподоби, не до ладу, не до речі, не до смаку, не під силу, не від того, не з руки, не в пору, не по-нашому.