40. Правопис часток в укр..Мові. Особливості вживання часток у мові ділових док-тів.

Разом, через дефіс чи окремо?

1. Разом пишуться частки, які стали префіксами, суфіксами або постфіксами:

а) аби-, ані-, де-, чи-, чим-, що-, як- ускладі будь-якої частини мови, окрім сполучників прислівникового типу;( абихто, абиякий, анітрошечки, аніскільки, дещо, дедалі, чимало, чималенький, чимдужче, щосили, щотижневик, якже, якнайбільший)

б) би(б), то, що, же(ж) у складі сполучників і інших часток;( мовби, ніби, начеб, немовби, неначебто, абощо, щодо, авжеж, атож, аякже)

в) -ся(-сь) у зворотних дієсловах і -се у складі займенників і прислівників.

( надіється, звертаються, вклонивсь, хтось, якийсь, чиїсь, десь, кудись)

2. Через дефіс пишуться частки:

а) -бо, -но, -от, -то, -таки, які підсилюють значення слова;( біжи-бо, стривай-но, так-от, тому-то, приїхав-таки, але: таки приїхав; треба-таки, але: таки треба)

б) будь-, казна-, хтозна-, які стали префіксами, і -небудь, яка стала суфіксом

або постфіксом (у складі прислівників і займенників).( будь-хто, казна-скільки, хтозна -навіщо, коли-небудь, який-небудь)

3.Окремо пишуться частки:

а) які надають різних смислових та емоційних відтінків;( саме, лиш, хоч, аж, навіть, тільки, невже, ще, же, ну, просто)

б)що у сполучниках із прислівниковим значенням(поки що, хіба ще, тільки що)

в) хай, нехай, би(б), за допомогою яких утворюються форми наказового та умовного способів дієслова.( Полетить хай пісня вище дальніх зір (С.). Пішов би я до дівчини, та не знаю, де живе)

Частки пишуться окремо від слів, якщо вони розділені з ними іншими частками або прийменниками.( іди-бо, але: іди ж бо; тому-то, але: тому ж то; будь-хто, але: будь із ким; казна-що, але: казна в чому; хтозна-скільки, але: хтозна у скількох)

ЧАСТКА НІ. Разом чи окремо?

1. Ні є префіксом і пишеться разом:

а) з іменниками, прикметниками та прислівниками, які без ні не вживаються;

( нісенітниця, нікудишній, нікчемний, ніяково)

б) із займенниками і прислівниками, якщоні не відділяється прийменником.( ніхто, але: ні до кого; ніщо, але: ні на що; ніякий, але: ні з яким; нічий, але: ні на чиєму; ніколи, ніде, нізвідки, нітрохи)

2. Ні в ролі сполучника пишеться окремо:

а) у реченнях із заперечним присудком;( Ні зір, ні сонця, ні весни Без краю рідного немає )

б) як повторюваний єднальний сполучник;( Вони ні співали, ні танцювали, сиділи мовчки)

в)у стійких словосполученнях(ні Богові свічка ні чортові кочерга, ні живий ні мертвий, ні на макове зерно, ні кроку далі, ні пава ні гава, ні грач ні помагач)

Частка не.Разом чи окремо чи через дефіс?

1. Не з префіксом і пишеться разом:

а) з будь-якими словами, якщо вони не вживаються без не;(нероба, нестерпний, нехтувати, непосидючий, ненавидячи, невтямки)

б) з іменниками, прикметниками та прислівниками, якщо з не утворюються нові поняття з протилежним значенням і їх можна замінити словами, близькими за змістом; (нелюбов (—неприязнь), незгода (=розбіжність), неактивний (=пасивний), неважкий (=легкий), неабияк (=ретельно), невдало (—невдатна))

в) у складі префікса недо-, який означає неповноту ознаки чи дії;( недооцінка, недорослий, недолюблювати, недовиконаний, недобачаючи)

г) з дієприкметниками, які виконують функцію означення і не мають пояснювальних слів.( непередбачений (випадок),нерозв'язана (задача), незмінюване (слово),неприйняті (закони)

2. Заперечна частка не пишеться окремо:

а) з усіма частинами мови при протиставленні;( не горе, а радість; не поважати, а зневажати; не плутано, а чітко; не чужий, а рідний, але: ставок невеликий, а глибокий (зіставляються непротилежні ознаки)

б) з дієсловами, дієприслівниками числівниками, прийменниками, сполучниками, частками, з більшістю займенників, деякими прислівниками, а також із незмінюваними присудковими словами(не вгавати, не вистачати, не гаразд, не до вподоби, не до ладу, не до речі, не досить, не до смаку, не дуже, не зовсім, не інакше, не личить, не має (дієслово), але: немає — нема; не можна, не раз, не слід, не треба, не п'ять, не тоді, не тільки, не мій, не то.., не то)

в)з прикметниками, якщо вони мають пояснювальні слова з ні або далеко, аж(нікому не відомий, ні до чого не здатний, далеко не приємний, аж ніяк не новий, зовсім не близький)

г) з дієприкметниками, якщо вони мають будь-які пояснювальні слова або виконують функцію присудка; (ще не закінчений проект, не допущений до екзаменів студент, не помічені мисливцем сліди, проблеми не вирішені)

ґ) із словами, що пишуться через дефіс(не по-людськи, не по-українському)

3. Через дефіс пишеться частка не, вживана як префікс в іменниках — власних назвах.( не-Європа, але: нефахівець)

Частки пишуться окремо, разом і через дефіс.

1. Частки би (б), же (ж), то (вказівна), ось, он звичайно пишуться окремо від інших слів: сказав би, зроби ж, адже ж, як же бути, що то за, ось як, ось коли, он куди, он який

Разом вони пишуться лише в складі сполучників та інших часток: авжеж, атож, аякже, таж, мовби, немовби, немовбито, неначебто.

Частки ось і он пишуться разом лише в словах осьде і онде. Але залежно від вимови їх можна писати й окремо: ось де, он де.

2. Разом пишуться частки аби-, де-, -сь, ані-, ні-, чим-, чи-, як-, що-: абихто, дехто, хтось, ніхто, аніхто, аніскільки, чимало, чимдалі, чимшвидше, якраз, якнайшвидше, щодня, щороку. Але частку що, коли вона стоїть після слова, до якого відноситься, пишемо окремо: тільки що, поки що, ледве що, дарма що.

3. Через дефіс пишуться частки казна-, хтозна-, будь-, -небудь, -бо, -но, -то (підсилювальна), -от, -таки: казна-який, хтозна-де, будь-де, де-небудь, скажи-бо, слухай-но, якби-то, отакий-то, як- от, вивчив-таки. Але частку таки, коли вона стоїть перед словом, яке підсилює, пишемо окремо: таки вивчив, таки домігся свого. Через дефіс пишеться іншомовна частка екс- у значенні «колишній»: екс-чемпіон, екс-президент, екс-директор.

4. Але частки, названі в пп. 2 і 3, пишуться окремо, якщо між ними й словами, яких вони стосуються, стоїть інше слово: абихто — аби до кого; ніщо — ні про що; щогодини — що дві години; щодень — що не день, що другий день; щодо — що ж до; казна-хто — казна з ким; будь-який — будь на якому; хтозна-хто — хтозна й хто; іди-бо — іди ж бо; якби-то — якби ж то; все-таки — все ж таки.

41.