88. Початки конституційного розвитку Німеччини.

88. Почала конституційного розвитку Німеччини. Німеччина як єдина держава існує трохи бо ¬ леї 100 років. За цей час було прийнято три загальнонімецькі кон ¬ статиці. Прийняття кожної з них збігалося з переломними ця ¬ пами у житті країни. Перша конституція Німеччини була Даро ¬ вана імператором Вільгельмом 1в 1871 р. і юридично закріплювала об'єднання (країни, досягнуте, за словами Бісмарка, "желе ¬ зом і кров'ю" 1. 6 лютого 1919 Національні збори, обраний ¬ ве на основі загальних виборів і наділене установчими повноваженнями, прийнявши другу загальнонімецьку конституцію, яка увійшла в історію як Веймарська (за назвою міста, де засідали Національні збори). Це була одна з найбільш де ¬ мократічних конституцій свого часу. У ній містився об ¬ Ширн каталог прав і свобод; вперше в конституційній істо ¬ рії нового часу власність розглядалася не тільки як право, а й як обов'язок, передбачалася можливість її націоналізації за справедливу винагороду. Разом з тим конструкцію державної влади, закріплену Веймарської конституції, навряд чи можна вважати вдалою. Величезні повно ¬ мочія рейхспрезидента укупі з тривалим терміном повноважень (7 років), відсутність реальної противаги в особі парламенту (рейх ¬ стага), права якого за конституцією були серйозно урізані, в кінцевому рахунку зіграли фатальну роль у долі Веймарської рес ¬ публіки. Вони створили легальні можливості для приходу до вла ¬ сти фашистів, що привело до її загибелі. Розробка і прийняття Основного закону Після капітуляції Німеччини в 1945 р. вся повнота влади в країні перейшла в руки військових губернаторів у чотирьох окупації ¬ ційних зонах, на які була поділена Німеччина. Національна німецька адміністрація спочатку створювалася на кому ¬ ному, а потім на земельному рівні. Після проведення виборів в земельні парламенти (ландтаги) в 1946/47 ГТ. приймаються перші земельні конституції (наприклад, в Гессені в 1947 р.), що відображають прагнення до демократизації суспільно-політичних ¬ чеський життя, подолання нацистського минулого. Ця конституція проіснувала аж до падіння другий імперії в 1918 р. (перша - "Священна Римська імперія німецької нації" - припинила своє існування в 1806 р.). Початок "холодної війни", зростаюча конфронтація між СРСР і західними державами унеможливлювали відтворення єдиного німецької держави. У цих умовах західні дер ¬ жави прийняли рішення сприяти утворенню німецької держави на тих територіях, які перебували під їх ок ¬ купаціонним контролем. На Нараді західних окупаційних держав в Лондоні в лютому 1948 року був вироблений план созда ¬ ня німецької держави та визначено принципи, які повинні бути покладені в його основу. Цей документ, що отримав назву "лондонської рекомендації", був запропонований на рассмот ¬ ширення земельних урядів. Для обговорення цих рекомендацій ¬ цій і вироблення німецької позиції земельні уряди провели низку нарад, найбільш відоме з яких, відбутися ¬ явшееся в серпні 1948 року на острові Херрехімзее, отримало найменування "конституційного конвенту". У ньому взяли учас ¬ тя міністри юстиції всіх західнонімецьких земель, багато ¬ чисельні експерти в галузі конституційного права. Було при ¬ нято рішення створити спеціальний орган для вироблення проекту конституції західнонімецької держави. Таким органом став Парламентська рада, до складу якого увійшли депутати ландта ¬ гов всіх західнонімецьких земель пропорційно чисельності представлених у земельних парламентах політичних партій. До складу Ради увійшли 65 делегатів (крім того, в роботі навчаючи ¬ ствовали 5 представників від Західного Берліна з совещатель ¬ вим голосом): по 27 мандатів мали ХДС-ХСС (Християнсько-демократичний союз - Християнсько-соціальний союз) і СДПГ (Соціал- демократична партія Німеччини), 5 місць - ВДП (Сво ¬ бодня демократична партія), по 2 місця - партія Центру, Німецька партія, а також КПГ (Комуністична партія Гер ¬ манії). Головою Парламентського ради було обрано К. Аді ¬ Науер, лідер західнонімецької партії ХДС і майбутній канцлер ФРН. До роботи Парламентського ради, що проходила виключи ¬ тельно в комітетах, залучалися найбільші німецькі спе ¬ ців у галузі конституційного права. Підготовлені раз ¬ дели конституції прямували військовим губернаторам, які по суті стверджували їх. 8 травня 1949 Парламентський рад 53 голосами проти 12 ухвалив весь текст Основного закону. 12 травня його санкціонували військові губернатори, після чого він був переданий в ландтаги. Протягом тижня, з 16 по 22 травня 1949 р., ландтаги західнонімецьких земель схвалили текст конституції, за винятком ландтагу Баварії, яких 101 голосом проти 63 (при 9 утрималися) відхилив Основний закон. Тим не ме ¬ неї для прийняття конституції було досить схвалення біль ¬ шості земель. 23 травня текст Основного закону був опублікований і на наступний день набув чинності. Була створена Федеративна Республіка Німеччина. Згідно з Основним законом вона була від ¬ крита для приєднання інших німецьких земель.