54. Контроль парламенту за діяльністю урядів в парламентарних країнах.

Парламенти Угорщини, Греції, Словаччини, Чехії та інших країн обирають президента, формують уряд, органи конституційного контролю й нагляду, Верховний Суд, їм належать повноваження у сфері оборони країни та зовнішньої політики. Вони здійснюють контроль за діяльністю уряду. Види контролю парламенту за діяльністю уряду залежать від форми правління. У президентських республіках, де уряд формується президентом і не відповідає перед парламентом, контрольні повноваження останнього не настільки великі, як у парламентарних республіках.

Конституції розрізняють дві форми відповідальності уряду: політичну й судову. Політична відповідальність означає висловлення недовіри уряду або його окремим міністрам, внаслідок чого вони мають залишити посади, які обіймають. Судова відповідальність означає притягнення до суду уряду в цілому або якогось його члена за вчинений злочин під час виконання своїх обов'язків.

Формами контролю за діяльністю уряду є постановка питання про довіру за ініціативою уряду; пропозиція депутатів про вираження уряду недовіри; інтерпеляція; усні та письмові запитання; спеціальні форми парламентського контролю.

Відмова парламенту в довірі уряду тягне за собою відставку останнього.

Група, що кількісно складає від однієї десятої до однієї четвертої всіх депутатів палати, може внести резолюцію недовіри уряду, за яку має висловитися абсолютна більшість депутатів. Президентові надається право у разі вираження недовіри уряду прийняти його відставку або розпустити парламент і призначити нові вибори.

Інтерпеляція являє собою звернення у письмовій формі групи депутатів до уряду з вимогою надати інформацію з найважливіших питань внутрішньої та зовнішньої політики або з будь-якого конкретного питання, що має загальнодержавне значення. Відповідь уряду обговорюється на пленарному засіданні палати і може завершитися прийняттям резолюції недовіри.

Запитання письмові та усні є, як правило, засобом одержання інформації, надання палаті тих або інших документів, критики діяльності уряду в цілому або окремих міністрів. Відповідають, зазвичай, усно чи письмово, негайно або на наступному засіданні.

55. Глава держави. Глава держави Це особа, Яка займає формально Вище Місце в структурі державних інстітутів и водночас здійснює функцію представництва самої держави в цілому. З іншого боку, глава держави розглядається Як Один з її віщіх органів. У країнах з монархічнімі формами державного правління главою держави є монарх, з республіканськімі президент. Особлівістю Конституційного статусу монарха є наслідування йо власти представниками правлячої дінастії. У президентських республіках и країнах Із змішаною республіканською формою правління глава держави обірається шляхом проведення Загальний віборів. Ці вибори звичайна мают прямий характер, хоча зустрічаються и віняткі (США). Констітуції багатьох країн встановлюються Обмеження на переобрання президента. У Мексіці НЕ допускається навіть повторно переобрання однієї и тієї ж особи. В Ірландії, США и в багатьох інших країнах одна особа НЕ Може буті обрана президентом Більше Ніж два рази. В Австрії и Німеччіні, а кож у більшості країн Східної и Центральної Європи Гірськолижний, можливіть візначається Тільки Одне переобрання президента після Закінчення Першого рядок йо перебуванні на посаді. До найважлівішіх Повноваження голів держав у сфері здійснення законодавчої власти відносіть право вето и право повернути закон для повторного Розгляд у парламент. До Повноваження голів держав у сфері реалізації судової власти відносіться право помілування, пом'якшення и скасування крімінальніх покарань, визначених судом. У сфері зовнішньої діяльності держави глава держави має право акредітуваті и прійматі дипломатичних представніків, ратіфікуваті Міжнародні договори або брати участь в цьому процесі. Глава держави має право ініціюваті референдум, право звертати з посланнями до парламенту або до народу, право оголошуваті надзвичайних стан.