- •1 Державне право зарубіжних країн як наука та навчальна дисципліна
- •2 Система державного права в зарубіжних країнах
- •3 Норми та інститути в дпзк
- •12 Форма конституції
- •12. Форма конституции.
- •14 Порядок прийняття, зміни і відміни конституції
- •15 Прийняття конституції представницьким органом
- •16 Прийняття конституції виборним корпусом
- •17 Класифікація конституцій
- •19 Рівність прав, свобод і обов’язків
- •20. Историческое развитие прав и свобод. Поколение прав человека. Классификация прав и свобод.
- •21. Гарантии прав и свобод.
- •22 Поняття громадянства підданства. Проблема полігромадянства. Режим іноземців
- •23. Способи набуття громадянства ст.Ст.188-194
- •24. Втрата громадянства
- •25. Личные (гражданские) права, свободы и обязанности.
- •26. Политические права, свободы и обязанности.
- •27. Экономические, социальные и культурные права, свободы и обязанности.
- •28. Поняття політичних партій. Функції політичних партій.
- •29. Основні види політичних партій в зарубіжних країнах
- •30. Організаційна структура політичних партій
- •31 Партійні системи зарубіжних країн. Види партійних систем.
- •32. Форма правления зарубежных стран.
- •32. Форма правления зарубежных стран.
- •34. Республика – понятие и сущность. Признаки республиканской формы правления. Виды республик.
- •35. Формы государственного устройства зарубежных стран.
- •37. Федеративное устройство (федерализм). Основные признаки федеративного устройства.
- •40. Признаки и виды антидемократического режима.
- •43. Понятие и принципы избирательного права. Активное и пассивное избирательное право. Избирательные цензы. 44. Понятие и виды выборов.
- •45. Понятие избирательной системы. Мажоритарная и пропорциональная избирательные системы.
- •46 Поняття і види референдумів. Предмет референдуму. Формула референдуму. Народна законодавча ініціатива.
- •47. Возникновение и развитие парламента. Парламент и парламентаризм.
- •48. Структура парламента и организация его палат. Общая характеристика верхних палат в двухпалатных парламентах.
- •50. Компетенція парламентів і способи її закріплення
- •51 Правове становище комітетів парламенту.
- •52 Статус парламентарів.
- •53 Законодавчий процес і його стадії
- •54. Контроль парламенту за діяльністю урядів в парламентарних країнах.
- •56. Монарх.
- •57. Президент. Прав. Положение президента.
- •58. Способы избрания президента.
- •59. Повноваження, обов'язки і відповідальність президента.
- •61/62. Види урядів.
- •62. Состав представительств.
- •63/62. Порядок формування уряду і залежность його від форми правління.
- •64 Повноваження урядів
- •66.Початок конституційного розвитку в Пн Америці.
- •67 Конституція 1787р. Сша і її специфічні риси
- •68. Білль про права.
- •69. Політичні партії сша
- •70 Конгрес сша. Правове становище і повноваження палат. Посадові особи палат.
- •72. Президент сша: статус, порядок обрання, повноваження.
- •73. Американський федералізм.
- •74. Місцеве самоврядування в сша
- •75 Початоки конституційного розвитку Великобританії.
- •76. Конституція Великобританії. Її складові частини.
- •76. Політична система Великобританії
- •77 Роль монарха в управлінні країною. Королівська прерогатива.
- •78/80. Парламент Великобританії, його правове становище і структура.
- •79. Комітети Британського парламенту їх види та повноваження.
- •80. Порядок формирования палат парламента Великобритании.
- •81. Уряд і кабінет міністрів Великобританії.
- •82. Конституційний розвиток Франції
- •83. Президент Франції. Його повноваження і місце в системі державних органів.
- •84. Парламент Франції. Його структура, порядок формування і повноваження.
- •85. Уряд Франції. Рада міністрів. Кабінет міністрів.
- •86. Органи конституційного контролю Франції. Порядок формування і компетенції конституційної ради Франції.
- •88. Початки конституційного розвитку Німеччини.
- •89. Основний закон фрн.
- •90. Федерація фрн.
- •91. Федеральний парламент фрн.. Правове становище і повноваження палат. Законодавчий процес в фрн.
- •92. Федеральний уряд і Канцлер Німеччини.
- •93. Конституційний контроль в фрн.
- •94. Муніципальна система фрн.
- •95. Політична система Японії
- •96. Конституція Японії 1947.
- •97. Правове становище імператора Японії.
- •98. Парламент Японії, його структура. Способи прийняття законів.
- •99. Уряд Японії, його склад і порядок формування.
23. Способи набуття громадянства ст.Ст.188-194
23. Способи набуття громадянства. Існує кілька способів набуття громадянства (підданства). Переважна більшість людей набуває громадянство за народженням. Такий спосіб називається філіація. Громадянство набувається на основі принципу «права крові» і «права грунту». У першому випадку дитина набуває громадянства батьків незалежно від місця народження, а в другому - дитина стає громадянином тієї держави, на території якого народився, незалежно від громадянства батьків. У більшості країн законодавство передбачає обидва підстави набуття громадянства за народженням: і права крові, і права грунту. Другим загальновизнаним способом набуття громадянства є натуралізація. Натуралізація - це прийом в громадянство іноземця за заявою. Зазвичай натуралізація може мати місце після певного терміну проживання іноземця на території даної держави (наприклад, щоб отримати громадянство Угорщини, потрібно прожити на се території 3 роки, Алжиру - 7 років, Республіки Чад - 15 років). Крім проживання на території цієї держави до особи пред'являються і інші вимоги. Одним з таких вимог є знання мови країни, в громадянство якої особа бажає вступити. Пред'являється також вимога до стану здоров'я цієї особи (наприклад, відсутність захворювання на СНІД), наявність дієздатності. У більшості країн пред'являється вимога - не бути зареєстрованою як члена терористичної організації. В окремих арабських державах (Кувейт, ОАЕ та ін) до громадянства можуть бути прийняті тільки мусульмани. Вступ до шлюбу, як правило, не тягне автоматичного надання громадянства, хоча і полегшує процедуру його отримання. Поряд з двома зазначеними повсюдно поширеними способами набуття громадянства існують і менш распространенние3. Громадянство може бути придбано шляхом оптації, тобто вибору громадянства одного з двох держав, при зміні кордонів. У цьому випадку передбачено спрощений порядок набуття громадянства. Окремий випадок оптації - трансферт, який передбачає обов'язкову зміну громадянства при зміні кордонів двох держав. Громадянство може бути придбане в результаті репатріації, тобто відновлення раннє втраченого громадянства. Громадянство деяких осіб залежить від громадянства інших осіб. Громадянство неповнолітніх дітей за законодавством ряду країн відповідає громадянства батьків і змінюється разом з громадянством батьків. Однак після досягнення певного віку (наприклад, у Болгарії з 14 років, в Польщі з 16 років) зміну громадянства батьків тягне за собою зміну громадянства дітей не автоматично, а лише з письмової згоди самих дітей. Усиновлення веде до того, що неповнолітній усиновлений набуває громадянство усиновителів. У деяких країнах обсяг прав громадян розрізняється залежно від способу його придбання. Так, в США президентом країни може бути обрана лише особа, яка є громадянином за народженням.
24. Втрата громадянства
Втрата громадянства (репудіація, або добровільна відмова).
За національним правом більшості держав є кілька підстав втрати громадянства.
Експатріація - вихід із громадянства за власним бажанням. Згідно з законодавством Великобританії, США і ряду інших держав для експатріації не потребується дозволу державних органів -вона здійснюється за односторонньою заявою про відмову від громадянства. У Франції свобода експатріації існує лише для осіб, які набули громадянство Франції за “правом крові” за кордоном. У Німеччині свобода експатріації обмежена для державних службовців, суддів, військовозобов'язаних, які не відбули строкової служби. В Японії, Ірландії, Австрії, Україні існує дозвільна система експатріації; у виході з громадянства України може бути відмовлено, якщо особа, яка порушила клопотання про вихід, має невиконані зобов'язання перед державою, майнові зобов'язання, з якими пов'язані істотні інтереси громадян чи організацій.
Денатуралізація - примусове позбавлення громадянства, набутого в результаті натуралізації. Денатуралізація, базується на концепції недостатньої усталеності зв'язку натуралізованого громадянина з його новою батьківщиною. Тому законодавство деяких держав встановлює умови, за яких акт натуралізації скасовується. Наприклад, натуралізований аргентинець за рішенням суду втрачає громадянство у разі “перебування за кордоном понад два роки” або за “завдання шкоди уряду Аргентини”. Громадянство України втрачається внаслідок виявлення факту подання неправдивих відомостей або фальшивих документів під час натуралізації.
Денаціоналізація - примусове позбавлення громадянства осіб, які набули його за правом народження. Так, громадянство України втрачається внаслідок вступу особи на військову службу, службу безпеки, поліції, юстиції або до інших органів державної влади в іноземній державі без згоди на те державних органів України.