- •1 Державне право зарубіжних країн як наука та навчальна дисципліна
- •2 Система державного права в зарубіжних країнах
- •3 Норми та інститути в дпзк
- •12 Форма конституції
- •12. Форма конституции.
- •14 Порядок прийняття, зміни і відміни конституції
- •15 Прийняття конституції представницьким органом
- •16 Прийняття конституції виборним корпусом
- •17 Класифікація конституцій
- •19 Рівність прав, свобод і обов’язків
- •20. Историческое развитие прав и свобод. Поколение прав человека. Классификация прав и свобод.
- •21. Гарантии прав и свобод.
- •22 Поняття громадянства підданства. Проблема полігромадянства. Режим іноземців
- •23. Способи набуття громадянства ст.Ст.188-194
- •24. Втрата громадянства
- •25. Личные (гражданские) права, свободы и обязанности.
- •26. Политические права, свободы и обязанности.
- •27. Экономические, социальные и культурные права, свободы и обязанности.
- •28. Поняття політичних партій. Функції політичних партій.
- •29. Основні види політичних партій в зарубіжних країнах
- •30. Організаційна структура політичних партій
- •31 Партійні системи зарубіжних країн. Види партійних систем.
- •32. Форма правления зарубежных стран.
- •32. Форма правления зарубежных стран.
- •34. Республика – понятие и сущность. Признаки республиканской формы правления. Виды республик.
- •35. Формы государственного устройства зарубежных стран.
- •37. Федеративное устройство (федерализм). Основные признаки федеративного устройства.
- •40. Признаки и виды антидемократического режима.
- •43. Понятие и принципы избирательного права. Активное и пассивное избирательное право. Избирательные цензы. 44. Понятие и виды выборов.
- •45. Понятие избирательной системы. Мажоритарная и пропорциональная избирательные системы.
- •46 Поняття і види референдумів. Предмет референдуму. Формула референдуму. Народна законодавча ініціатива.
- •47. Возникновение и развитие парламента. Парламент и парламентаризм.
- •48. Структура парламента и организация его палат. Общая характеристика верхних палат в двухпалатных парламентах.
- •50. Компетенція парламентів і способи її закріплення
- •51 Правове становище комітетів парламенту.
- •52 Статус парламентарів.
- •53 Законодавчий процес і його стадії
- •54. Контроль парламенту за діяльністю урядів в парламентарних країнах.
- •56. Монарх.
- •57. Президент. Прав. Положение президента.
- •58. Способы избрания президента.
- •59. Повноваження, обов'язки і відповідальність президента.
- •61/62. Види урядів.
- •62. Состав представительств.
- •63/62. Порядок формування уряду і залежность його від форми правління.
- •64 Повноваження урядів
- •66.Початок конституційного розвитку в Пн Америці.
- •67 Конституція 1787р. Сша і її специфічні риси
- •68. Білль про права.
- •69. Політичні партії сша
- •70 Конгрес сша. Правове становище і повноваження палат. Посадові особи палат.
- •72. Президент сша: статус, порядок обрання, повноваження.
- •73. Американський федералізм.
- •74. Місцеве самоврядування в сша
- •75 Початоки конституційного розвитку Великобританії.
- •76. Конституція Великобританії. Її складові частини.
- •76. Політична система Великобританії
- •77 Роль монарха в управлінні країною. Королівська прерогатива.
- •78/80. Парламент Великобританії, його правове становище і структура.
- •79. Комітети Британського парламенту їх види та повноваження.
- •80. Порядок формирования палат парламента Великобритании.
- •81. Уряд і кабінет міністрів Великобританії.
- •82. Конституційний розвиток Франції
- •83. Президент Франції. Його повноваження і місце в системі державних органів.
- •84. Парламент Франції. Його структура, порядок формування і повноваження.
- •85. Уряд Франції. Рада міністрів. Кабінет міністрів.
- •86. Органи конституційного контролю Франції. Порядок формування і компетенції конституційної ради Франції.
- •88. Початки конституційного розвитку Німеччини.
- •89. Основний закон фрн.
- •90. Федерація фрн.
- •91. Федеральний парламент фрн.. Правове становище і повноваження палат. Законодавчий процес в фрн.
- •92. Федеральний уряд і Канцлер Німеччини.
- •93. Конституційний контроль в фрн.
- •94. Муніципальна система фрн.
- •95. Політична система Японії
- •96. Конституція Японії 1947.
- •97. Правове становище імператора Японії.
- •98. Парламент Японії, його структура. Способи прийняття законів.
- •99. Уряд Японії, його склад і порядок формування.
52 Статус парламентарів.
Повноваження парламентаріїв визначаються відповідними законодавчими актами. Кожен депутат парламенту має такі повноваження: право законодавчої ініціативи, право голосу, право запиту як в усній, так і в письмовій формі. Коли робиться великий запит, він називається "інтерпеляція".
До особливого статусу депутатів потрібно віднести індемнітет та імунітет.
Поняття індемнітету означає, що член парламенту не несе юридичної відповідальності за свої слова, які він скаже під час виконання депутатських повноважень. Однак цей принцип у деяких країнах має вузьке значення. Зокрема, у Скандинавських країнах депутат може нести службову відповідальність за слова після того, як на це буде дано згоду парламенту. У Німеччині така процедура також можлива за санкцією бундестагу, коли депутат звинувачується в наклепі.
Депутатський імунітет означає недоторканність парламентаріїв, тобто повний захист їх від арешту і судового переслідування. Проте такий захист не має абсолютного значення. Так, допускається судова відповідальність депутатів за вчинення цивільного правопорушення без застосування таких заходів, як арешт і позбавлення волі.
Дещо інше значення має депутатський імунітет у випадку притягнення депутата до кримінальної відповідальності. Так, у Нідерландах, Великій Британії та в інших англомовних країнах фактично не існує недоторканності депутатів у сфері кримінально-правових відносин.
У більшості країн депутати не можуть бути заарештовані й притягнені до відповідальності без згоди парламенту під час сесії. Свою згоду парламент дає на основі рекомендації однієї з постійних комісій (мандатної, з питань депутатської етики, імунітету тощо) або спеціально створеної тимчасової комісії. Якщо депутата притягують до кримінальної відповідальності в міжсесійний період, то поліція і суд зобов´язані повідомити про це керівництво парламенту.
В Ірландії, Японії, Норвегії й США існує безумовна заборона арешту депутата під час парламентської сесії, а також на шляху до сесії або під час повернення з неї. Однак депутат може бути притягнений до відповідальності в будь-який інший час. Депутатський імунітет не поширюється на ті випадки, коли депутата затримано на місці злочину.
Статус депутата визначається і принципом несумісності парламентського мандата і певних посад. Юридичні норми, які регулюють питання несумісності, містяться в спеціальних законах або мають у деяких країнах (Нідерландах, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії) конституційний статус. Принцип несумісності передусім стосується державної служби. У президентських республіках (зокрема, у США) принцип несумісності поширюється на всі без винятку адміністративні посади. У країнах з парламентською і мішаною формами правління (в Англії, Японії) депутати нижніх палат є одночасно й міністрами, в інших країнах (Люксембурзі, Нідерландах, Франції та Швейцарії) членство в парламенті несумісне з міністерським портфелем. Це, однак, не означає, що депутат не може бути членом уряду, але він повинен звільнити своє місце в палаті або тимчасово припинити свої повноваження (Португалія). Функції депутатів, які перейшли на роботу в уряд, виконують їхні заступники, які вибираються на тих самих виборах, що й депутати. Принцип несумісності в країнах з парламентською і з мішаною формами правління поширюється не тільки на міністерські, а й на інші адміністративні посади. Так, у Бельгії, Італії, Франції й ФРН депутатам заборонено займати будь-які адміністративні посади. У деяких країнах (Іспанія, Фінляндія) встановлено перелік державних посад, на які поширюється принцип несумісності. Це насамперед професійна служба в армії, поліції, службі безпеки, а також робота в судах, прокуратурі тощо. Нарешті, у багатьох країнах принцип несумісності не поширюється на обрання депутата до органів місцевого самоврядування.