63.Правовий та економічний зміст власності.

Поняття «власність» використовують у двох значеннях: економічному та юридичному. З економічного погляду власність — це виробничі відносини між суб'єктами відносин з приводу об'єктів (земля, засоби виробництва, знання, інформація, робоча сила тощо). Такий підхід дає змогу встановити:

хто з членів суспільства розпоряджається чинниками виробництва, тобто має економічну владу; як здійснюється поєднання робочої сили із засобами виробництва; хто і які отримує доходи від господарської діяльності.

З юридичного погляду власність характеризує відносини з приводу привласнення та використання людиною матеріальних і духовних цінностей.Розвинені країни у своїй практичній діяльності користуються системою прав власності, розробленою англійським юристом А. Оноре.

Отже, між власністю як економічною та юридичною категоріями, незважаючи на відмінність між ними, існує тісна взаємодія і взаємозв’язок.

64.Предмет економічної теорії.

Ек.т.-фундам наука що вивчає загал закономірності госп життя.Предметом ек.т. є джерело багатства, єдине джерело багатства-праця.

Вперше термін вводиться ще до н.е. Ксенофонтом та Аристотелем як „економія” – правило ведення світового господарства. Ек наука тривалий час розвивалась під назвою „політична економія”. Класики вважали, що це наука про багатство, його вир-во та розподіл. Марксисти предмет політекономії вбачали у відносинах, що виникають і функціонують у сфері сусп вир-ва

у сучасних економістів Ек теорія отримала назву „економікс - дослідження поведінки людей в процесі ек діяльності за умов обмеженості ресурсів. Економікс є нормативний(вивч те що повинно бути),позитивний(вивч те що є на даний момент)

Ек теорія має два рівня вивчення :мікроекономіка вивчає діяльність окремих ек суб’єктів, Макроекономіка досліджує закономірності ек діяльності в межах усього сус-ва

65.Прибуток. Основні напрями використання прибутку.

Прибуток — це грошове вираження між вартістю реалізованої продукції і витратами на її виробництво В умовах ринкової економіки він є узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємств, метою їхньої діяльності.

Розрізняють прибуток обліковий (бухгалтерський), економічний і нормальний (рис. 72).

Обліковий (бухгалтерський) прибуток — це різниця між ціною реалізованої продукції і витратами на її виробництво Нормальний прибуток — це винагорода за підприємницьку діяльність, складова витрат виробництва.

Економічний прибуток — це різниця між обліковим і нормальним прибутком.

Балансовий прибуток — це загальна сума прибутку від усіх видів діяльності.

В умовах ринкової економіки, що є багатоукладною, не існує єдиної схеми розподілу прибутку. Так, розподіл прибутку на приватному підприємстві відрізняється від такого в корпоративних і державних підприємствах. Однак є загальні засади щодо здійснення цієї процедури всіма учасниками виробництва. Насамперед з прибутку вираховують податки до державного бюджету.

Частина прибутку вилучається як орендна плата (за користування землею, будівлями). За рахунок прибутку підприємства сплачують відсотки банківським установам за позичені кошти (рис. 74).

Певна частина прибутку витрачається на створення благодійних та інших фондів. Підприємства, які віддають частину своїх прибутків на благодійну діяльність, як правило, користуються податковими та іншими пільгами.

Чистий прибуток — це кошти, що залишаються у розпорядженні підприємства після сплати податків і відрахувань Його витрачають на розширення виробництва, збільшення фондів невиробничого призначення, здійснення заходів з охорони навколишнього середовища, підготовку кадрів, створення соціальних фондів.