39. Методи пізнання економічної теорії

Методи,) — це засоби, прийоми, інструменти пізнання ,

1)матем логіки2)діалектичний3)формальної логіки

Аналіз і синтез. При аналізі — об'єкт досліження розкладається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо. При синтезі — об'єднання різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв'язків між ними.

Індукція і дедукція. Індукція —висновок від окремого до загального,

Логічни методи: 1. парадокс-постановка проблеми2. доведення-обгрунтування істинності хибності думки 3.умозаключення4.абстрагування-відволікання 5.порівняннявиявленняспільного різного 6.аналлогія-схожість відповідність 7.гіпотеза-передбачення

Економічний експеримент — штучне відтворення економічних процесів і явищ з метою вивчення їх за оптимально сприятливих умов та подальшого практичного впровадження. Дає можливість на практиці перевірити економічні гіпотези, теорії.

40. Моделі ринкової економіки

Ри́нкова еконо́міка — вид організації економіки, за якого продукт, що виробляється, стає товаром, тобто виробляється з метою продажу на ринку.

Довільна система, яка дає можливість покупцям вступати в контакт з продавцями називається ринком. Ринкова економіка дає можливість людям купувати те, чого вони хочуть, а також реалізовувати виготовлені ними товари. При цьому ціни визначаються рівнем попиту на товари та їхньою кількістю.

Види ринку: вільний(характерний для економіки сша, всебічна підтримка підприємства, державна власність у промисловості незначна)соціально орієнтований(характер для економіки зх. Європі,істотне втручання держ в економіку , відігра головну роль у розподілі прибутків через програми держ видатків на соц. потреби,розвинена система держ забеспечення), державно-керований(характерн економіка для японії, тісна взаємодія держ і бізнесу,держ соціальне забезпечення)

41. Монополія державної власності. Необхідність та суть демонополізації

Монополія — виключне право (виробництва, торгівлі, промислу і т.п.), що належить одній особі, групі осіб (олігополія) чи державі. Термін “монополія” походить від грецьких слів (“mono” – один, “poleo” – продаю) – наявність одного продавця товару чи послуги на ринку. Це монополія одного підприємства або продавця

Монополія державної власності, яка грунтується на будь-яких засадах – чи на капіталістичній приватній, чи на індивідуальній власності, глибоко деформує суспільне життя. Державна власність усе більше віддаляється від народу, набуває рис приватної – власності партійно-державного управлінського апарату.

Демонополізація — здійснювана державою та її органами політика, спрямова­на на стримування монополізму (переважання на ринку одноосібного виробника, постачальника, продавця) й од­ночасно на розвиток конкуренції, шляхом сприяння ство­ренню та існуванню конкуруючих підприємств, фірм, компаній тощо.

Демонополізація економіки-процес розвитку конкуренції та ринкових відносин. У його основі лежать такі заходи: а) повний демонтаж адміністративно-командноїсистеми, тих її ланок, які сприяють збереженню та відтворенню монополістичнихвідносин; б) зміна виробничої структури на базі розукрупнення та диверсифікаціїіснуючих виробництв; в) формування організаційного та правового механізмувиявлення та подолання монополізму в економіці.

Необхідність демонополізації як важливої передумови відродження ринкових відносин Історичний досвід свідчить, що за умов конкуренції, тобто змагання підприємців між собою, найбільший успіх мають ті з них, хто пропонує споживачеві найкращі товари, роботи та послуги за найнижчими цінами. Сума цих товарів, робіт і послуг покращує загальний результат функціонування економіки. Конкуренція стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач, зменшення собівартості товарів, а відтак спонукає підприємців підвищувати ефективність виробництва, сприяє науково-технічному прогресові. Саме завдяки конкуренції наприкінці XIX та у XX столітті відбувався стрімкий економічний розвиток країн Північної Америки, західної Європи, Японії.