Тема 5:Палеоліт

Виникн. мис-ва повяз з процесом пізнання та та діяльності «людини розумної», біолог еволюція (антропогенез) якої заверш 40 тис р.до н е. формуванням сусп. форм життя у вигляді родової, а пізніше родоплем організації (соціогенез). Це час зародження візуальних та вербальних форм мис-ва, що склали основу дух. та мат. к-ри людства.

Періоди та х-ка палеоліту:

Кам. вік – найраніший технологічний період в археологічній класифікації історії людства.

КВ: - давньокам (палеоліт)– 3 млн. -12 тис рдне

- середньокам (мезоліт) – 12-8 тис рдне

- новакам(неоліт) – 8-4 тис рдне

Палеоліт – плейстоценова епоха кам доби, що характеризується завершенням процесу відокремлення людини від тваринного світу і подальшою її еволюцією, розселенням на території Африки та Євразії, ускладненням матеріальної культури, вдосконаленням ведення привласн. госп-ва в умовах багаторазових змін плеографічної ситуації.

Палеоліт:

-нижній -ранній(3 млн-150 тис рдне)

-середній (150-40 тис рдне)

-верхній -пізній(40-12 тис рдне)

Верхній-пізній: найвідом к-ри –Ориньяк (40-35 трдне), Солютре (35- 25 трдне), Мадлен (25-12 трдне).

Палеолітичні археологічні ку-ри на тер У:

Бринзенська (40-25)

Липська (30-20)

Молдовська (30-23)

Анетівська (22-15)

Камянобалківська (20-12)

Аккаршанська ( 18-10)

Пізньомолодовська (18-10)

Середньодніпровська (17-14)

Рогалицько-Передільська (12-9)

Свідерська (11-10)

Арх к-ра – комплекс подібних між собою археологічних памяток, що відносяться до одного часу та поширені в певній місцевості. Кожна з арх. культур відрізняється типами знарядь праці з каменю, кістки, рогу.

Нуклеус – підготовлений камінь, із якого людина виготовл. знар праці.

У період ПП людина вела привласнюв. тип гос-ва (мислив, збирал, рибал)., для якого характерне використання біологічного потенціалу «кормових» територій без подальшої їх обробки.

Людина заселяла майже всю тер. суч У. Формується родовий устрій – матріархат.

Удосконалення мисливських знарядь привело до зростання якості полювання та забезпечення первісних людей на довший час продуктами харчування, а це надало можливість вести осілий спосіб життя протягом певного часу в окремих регіонах.

За таких умов виникають довгочасні стоянки, для яких викор. природні печери, навіси, гроти, споруджувалися невеликі наземні або трохи заглиблені в землю житла – чумоподібні та наметоподібні землянки.

М-во ПП

Людина почала освоювати та обробляти найдоступніші природні матеріали: камінь, кістку, дерево, із яких виготовляла необхідні для побуту знар. праці та вироби різного призначення.

Форма виробів стала пластичною реалізацією людської думки та відповідала естетичним смакам, які ще тільки формувалися, релігійними уявленнями, генезис яких повязують із надприродними силами (вірою в духів – анімізм) та календарним циклом життя.

У побут увійшли календарно-обрядові та магічні дійства, що супроводжувалися заклинаннями, пов’язаними з візуальним зображенням (антропоморфні чи зооморфні фігури).

Невіддільність (синкретизм) матеріального та духовного у первісному м-ві було його специфічною рисою.

Синкретизм форми та змісту декору давніх виробів обумовл. їх функціонально-релігійним значенням, художнім вирішенням, естетичним впливом, виховним характером, оповідністю, пов’язаною з формуванням міфу.

Засоби виразності та будова декору

Палеолітична графіка (петрогліфи) – рисунки, створені лініями чи штрихами, висічені на стінах печер або виграв. на камені.

У рисунках наслідуються окремі принципи будови органічної та неорганічної побудови природи, що послідовно розвиваються людиною, формуючи перші закономірні композиції.

Композиція була основою худ творчості, засобом вираження ставлення людства до дійсності.

У цей час еволюціонує вільна (хаотична) композиція, сітчастий та стрічкові принципи побудови орнаменту.

Тематич композ – належить одно фігурна композиція, у якій відображено людину чи тварину у реалістичній манері із врахуванням перспективи.

Широко застосовувалася стилізація та узагальнення образів.

Памятки ПП м-ва на тер У

Мізинська стоянка – довготривале поселення сер. доби верхнього палеоліту, розташ. у басейні десни біля с. Мізин, Черніг. обл., 1000 кв.м. Відкрита Хвойкою 1907.

На стоянці було 5 госп. комплексів, жили 50 мешк., існувала МС кілька років.

Матеріальна к-ра та вироби з каменю та кістки (скребки,проколки, вістря, долотоподібні знаряддя, пластини із заглибленнями). Прикраси – браслети з бивня мамонта, орнамент – меандр. М. – назва, що походить від назви ріки у М.Азії (Ефес).- безперервний візерунок у вигляді геометричного орнаменту зі стрічки або лінії із рівномірними прямокутними вигинами.

Скульптури малих форм – палеолітичні венери.