50. Основні компоненти грошей

Гро́ші — ф-ії, що вони виконують.(ф-ції: міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження, засіб платежу, світові гроші)

Дослідження А. Сміта, К. Маркса та ін. Довели, що гроші в їх найпростіших проявах виникли на ранніх ступенях розвитку суспільства

Для визначення кількості грошей застосовують грошові агрегати (грошові компоненти) відповідно до ступеня ліквідності

   Агрегат М0 відображає масу готівки, яка перебуває поза банками, тобто на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб..    Агрегат М1 гроші в агрегаті М0 + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків

   Агрегат М2 —М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладень та інших спеціальних рахунках.    Агрегат М3 - М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків.

Агрегат Л – М3+комерційні короткострокові цінні папери

50. Основні напрямки, пріоритети, методи економічної політики

Економі́чна полі́тика — система заходів, здійснюваних державою та її владними структурами або іншими особами, спрямованих на регулювання економічних процесів. Економічна політика включає постановку тих або інших цілей і визначення шляхів та методів їх досягнення.

Напрями економічної політики

• за сферами економічного життя (промисловість, сільське гос­подарство, будівництво, транспорт, зв'язок, торгівля тощо);

• за часом дії (довго-, середньо- та короткострокові);

• за політичною та соціально-економічною значимістю

Пріоритетний підхід до економіки — це завжди політичний, стра­тегічний підхід. Пріоритети мають визначатися на основі інтересів і здійснюватися через них

Пріоритетний розвиток економіки, тієї чи іншої сфери можли­вий за умови взаємодії двох процесів:

1. забезпечення передової матеріально-технічної бази в цій сфері, використання підготовлених кадрів, предметів праці, інших елементів виробництва;

2. матеріального і морального стимулювання його розвитку.

Економічна політика поділяється на дві галузі: конституючу економічну політику(становлення та закріплення на тривалий час типових умов господарювання) та регулюючу економічну політику(поточне регулювання господарських процесів в межах існуючих типових умов господарювання.)

Методи1. Адміністративно-командні методи управління — це методи жорсткого ієрархічного підпорядкування особистих і колективних інтересів загальнонародним 2.Економічні методи управління — це система економічних та неекономічних важелів, спрямованих на поєднання інтересів усіх суб'єктів господарської діяльності

52. Основні форми власності, та їх взаємодія

Власність — володіння речами; речі, рухомі й нерухомі, що комусь належать. Розрізняють власність приватну, комунальну і державну в залежності від того, чи речі (майно) належать приватній особі, громаді (спільноті) чи державі.

Існує два основних типи власності: приватна і суспільна

СУСПІЛЬНА ВЛАСНІСТЬ: державна(загальнодержавна, муніципальна), колективна (власність колективу підприємства, кооперативна, власність громадських організацій, власність релігійних і культурних організацій)

.Колективна (групова) власність — привласнення певним колективом (групою) засобів виробництва, результатів виробництва, яке поєднується з колективним управлінням власністю. Формами колективної власності є сімейна, общинна, кооперативна, колективна капіталістична, колективна трудова та ін. 

Державна власність - привласнення державою, вищими чиновниками державного апарату, вищими менеджерами державних підприємств засобів і результатів виробництва та управління ними об'єктами державної власності. Якщо державна власність служить інтересам всього населення, не узурпується окремими особами у своїх вузько-корисливих цілях, вона перетворюється на суспільну власність. Формами державної власності є загальнодержавна, регіональна, муніципальна, комунальна.

Загальнодержавна власність — це спільна власність усіх громадян країни, яка не поділяється на частки і не персоні­фікується між окремими учасниками економічного процесу

Кооперативна власність — це об'єднана власність членів окремого кооперативу, створена на добровільних засадах для здійснення спільної діяльності

Муніципальна (комунальна) власність — це власність, яка перебуває в розпорядженні регіональних державних органів

Власність трудового колективу — спільна власність, пере­дана державою чи іншим суб'єктом у розпорядження колективу підприємства (на умовах викупу чи оренди), яка використовуєть­ся відповідно до чинного законодавства.

Власність громадських і релігійних об'єднань створюєть­ся за рахунок власних коштів, пожертвувань громадян чи орга­нізацій або шляхом передачі державного майна

ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ — це такий тип власності, коли ви­ключне право на володіння, користування і розпорядження об'єк­том власності та отримання доходу належить приватній (фізич­ній чи юридичній) особі.

Індивідуально-трудова власність характеризується тим, що фізична особа в підприємницькій діяльності одночасно викорис­товує власні засоби виробництва і свою робочу силу.

Партнерська власність є об'єднанням капіталів або майна кількох фізичних чи юридичних осіб. З метою здійснення спільної підприємницької діяльності кожний учасник парт­нерського підприємства зберігає свою частку внесеного ним ка­піталу чи майна у партнерській власності.

Корпоративна (акціонерна) власність — це капітал, утво­рений завдяки випуску і продажу акцій. Об'єктом власності акціонерного товариства, крім капіталу, створеного за рахунок продажу акцій, є також інше майно, придбане в результаті гос­подарської діяльності.