- •1.Здобутки матеріальної і духовної культури населення українських земель в добу кам*яного віку. Трипільська культура.
- •2. Скіфи. Грецька колонія Північного Причорномор’я.
- •3. Київська Русь в іх-Хст.Реформи Володимира Великого.
- •4.Київська русь в і пол. ХІст. Правління Ярослава Мудрого.
- •5.Зовнішня політика Київської Русі в іх-хіІст.
- •6.Утворення Галицько-волинського князівства,правління Романа Мстиславовича
- •7.Монгольські завоювання у Східній Європі та їх вплив на розвиток українських земель.
- •8.Галицько-Волинське князівство в сер.ХііІст.Король Данило Галицький
- •9.Культура Київської Русі
- •9.Культура Київської Русі
- •10.Приєднання українських земель до Великого князівства Литовського та королівства Польського. Люблінська Унія.
- •11.Церковне життя на українських землях у хуі ст. Брестська унія та її історичні наслідки.
- •12.Розвиток української культури у хіу-хуі ст.
- •13.Причини виникнення Українського козацтва. Запорозькі(низові) та реєстрові козаки.
- •14.Запорозька Січ козацька республіка: територія та устрій.
- •15. Походи козаків на Крим та Туреччину. Гетьман Петро Сагайдачний.
- •17.Причини і початок нац. Визв війни. Підсуммки військ дій 1648-49 рр.
- •18.Зборівський мир 1649 р. Утворення коз. Держ.
- •19.Дипломатіія б.Хмельницького. Військово політичні союзи гетьманщини у 1648-57рр.
- •20.Україна після смерті б.Х. Поділ на лівобережне і правобережне гетьманство.
- •22.Правобережне гетьманство в іі пол.17ст. Діяльність Петра Дорошенка
- •23.Розвиток української культури у 17ст.
- •24.Україна в роки Північної війни. Діяльність гетьмана Івана Мазепи.
- •25.Конституція Пилипа Орлика та його діяльність в еміграції.
- •26.Гетьманщина в середині і 2пол.18ст. Реформи Кирила Розумовського.
- •27.Нова Січ. Остаточна ліквідація запорізького козацтва у 1775р:причини наслідки.
- •28.Участь українських козаків у рос-тур. Війнах 2 пол. 18ст. Приєднання пд.Укр. Земель до Росії.
- •29.Розвиток Укр. Культури у 18 ст. Поч. Укр. Нац. Відродження.
- •30.Розвиток Українських земель в складі Росії в 1 пол. 19ст.
- •31.Сусп-політ. Та нац. Рух на укр. Землях Росії в 1 пол 19 ст. Кирило- мефодіївське братство.
- •32.Розвиток укр. Земель в складі Австрійської імперії в кін 18- 1 пол. 19ст.
- •33.Нац рух на укр. Землях Австрії в 1 пол 19ст. «Російська трійця».
- •34.Реформи 1860-1870-х рр. На укр. Землях в складі Росії та їх наслідки.
- •35.Сусп-політ. Рухи на укр. Землях Росії в 2 пол 19-на поч. 20ст.
- •36.Сусп-пол рухи на укр. Землях Авс-Угор імперії в 2 пол 19-поч 20 ст. Утворення політичних партій.
- •37.Особливості соц.-екон та сусп.-пол розвитку укр. Земель в складі Авст-угор імперії в 2 пол.19ст.
- •38.Розвиток укр. Культури в 1 пол. 19ст. Укр нац. Відродження.
- •39.Розвиток укр. Культури в 2 пол.19-поч20ст.
- •40.Українав в 1 ій світовій війні.
- •41.Початок укр. Нац. Революції в 1917р. Проголошення Укр нар республіки.
- •42.Зах укр. Нар республіка(зунр)
- •43.Укр держ. Павла Сккоропацького. Істор досягнення і прорахунки гетьманського правління.
- •44.Унр в період Дирикторії. Причини поразки та істор уроки укр. Нац. Революції 1917-20рр.
- •45.Встановлення радянського пол. Та соц.-економ режиму на українських землях. Воєнний комунізм.
- •46.Розвиток Укр культури у 1920-30рр. «Розстріляне відродження».
- •47.Особливості проведення колективізації в Україні. Геноцид Українців 32-33рр.
- •48.Політичні репресії в Україні та їх наслідки.(?)
- •49.Радянська модернізація України 1920-30 рр.- основні підсумки.(?)
- •50.Західноукр землі Буковина та Закарпаття у 1920-30рр.
48.Політичні репресії в Україні та їх наслідки.(?)
Політика «українізації» була складовою частиною політики «коренізацїі», яку запровадило партійне керівництво на підставі рішень XII з'їзду РКП(б) (квітень 1923 р.). Ця політика мала на меті зміцнити контроль партійного керівництва над національними околицями, розширити свій вплив на місцеве, зокрема українське, населення й керувати процесом національного відродження в Україні. Відповідно до декретів ВУЦВКу 1923 р. в Україні проголошувалася рівність мов і було вказано на необхідність надання допомоги в процесі розвитку української мови. Для проведення українізації було створено комісію на чолі з секретарем ЦК КП(б)У В. Затонським.
Від самого початку політика наштовхувалася на опір із боку русифікованої верхівки КП(б)У. У партійному керівництві виникла теорія «боротьби двох культур», яку обстоював Д. Лебідь. Відповідно до неї українська культура визнавалася селянською й відсталою, а тому мусила відійти в небуття. Але завдяки наркоматові освіти на чолі з О. Шумським і його помічниками М. Скрипником, Г. Гриньком, які були прихильниками національного відродження, українізація проходила успішно.
Українська Інтелігенція стала рушійною силою українізації. Активними прихильниками цієї політики були М. Грушевський.Д. Багалій, М. Куліш, М. Хвильовий, багато українських літераторів, композиторів, діячів культури й мистецтва. В українській літературі розгорнулася дискусія про місце України в складі СРСР, її історію та майбутнє.
З 1925 р. проводилася політика українізації партії й державних органів. Державні службовці повинні були складати екзамени з української мови. Частка українців у партії зросла, але переважно на нижчих іцаблях партійної ієрархії. У 1929 р. в УРСР велика частина шкіл і технікумів була українізована, у чому їм поступалися інститути. Тираж українських газет збільшився з 1924 по 1927 рр. у 5 разів, почався процес дерусифікації міст через масовий наплив до них українських селян. У Харкові з метою українізації в армії було створено Школу червоних старшин. Українізація створила сприятливі умови для розвитку національних меншин: у складі України було створено Молдавську Автономну Радянську Республіку, засновано німецькі, грецькі, болгарські, польські, автономні єврейські райони.
Висновок. Більшовики брали до уваги процес українського національного відродження, прагнули оволодіти цим процесом через політику українізації й спрямувати його в русло соціалістичного будівництва, а іншим країнам показати приклад розв'язання національного питання.
49.Радянська модернізація України 1920-30 рр.- основні підсумки.(?)
Введена відповідно до рішень Х з'їзду РКП(б) у березні 1921 р., НЕП передбачала систему заходів, спрямованих на обмеження методів директивного управління, на використання елементів ринкового розвитку та ринкових відносин. Мова велася, зокрема, про заміну продрозкладки продподатком, денаціоналізацію частини промислових підприємств, насамперед дрібних і середніх, про допуск приватного капіталу, заохочення іноземних інвестицій в різних формах, упровадження вільної торгівлі, нормалізацію фінансової системи, розвиток кредитно-банкової системи, вдосконалення податкової системи, про подолання інфляційних процесів тощо. Тепер замість реквізиції зерна, як це було за «воєнного комунізму», селянство обкладалося помірним податком. Сплативши його, селянин міг продавати надлишки зерна на свій розсуд і за власними цінами. Бідні селяни взагалі звільнялися від податку. Уряд тимчасово відмовився від створення колективних господарств. Було скасовано державний контроль за внутрішньою торгівлею. Дрібні промислові підприємства передавались у приватні руки на правах оренди. Важка промисловість, банки, транспорт і зовнішня торгівля залишалися державними. Відроджувалася кооперація.
Отже, були створені, хоча й дуже обмежені, умови для організації народного господарства на принципах ринкової системи. І це почало давати результати. Швидкими темпами розвивалося сільське господарство, зростала його продуктивність. У 1927 р. оброблялося на 10% землі більше, ніж у 1913 р. Виробництво предметів споживання сягнуло довоєнного рівня. Відставала лише важка промисловість, яка перебувала в руках держави.
Однак у 1928 р., як і можна було передбачити, НЕП закінчила свою недовгу історію. Радянсько-більшовицька влада поверталася до традиційно тоталітарних методів керівництва й управління. Почався період соціалістичної індустріалізації, колективізації сільського господарства, сталінських п'ятирічок, масових репресій та жахливих голодоморів.