- •1.Здобутки матеріальної і духовної культури населення українських земель в добу кам*яного віку. Трипільська культура.
- •2. Скіфи. Грецька колонія Північного Причорномор’я.
- •3. Київська Русь в іх-Хст.Реформи Володимира Великого.
- •4.Київська русь в і пол. ХІст. Правління Ярослава Мудрого.
- •5.Зовнішня політика Київської Русі в іх-хіІст.
- •6.Утворення Галицько-волинського князівства,правління Романа Мстиславовича
- •7.Монгольські завоювання у Східній Європі та їх вплив на розвиток українських земель.
- •8.Галицько-Волинське князівство в сер.ХііІст.Король Данило Галицький
- •9.Культура Київської Русі
- •9.Культура Київської Русі
- •10.Приєднання українських земель до Великого князівства Литовського та королівства Польського. Люблінська Унія.
- •11.Церковне життя на українських землях у хуі ст. Брестська унія та її історичні наслідки.
- •12.Розвиток української культури у хіу-хуі ст.
- •13.Причини виникнення Українського козацтва. Запорозькі(низові) та реєстрові козаки.
- •14.Запорозька Січ козацька республіка: територія та устрій.
- •15. Походи козаків на Крим та Туреччину. Гетьман Петро Сагайдачний.
- •17.Причини і початок нац. Визв війни. Підсуммки військ дій 1648-49 рр.
- •18.Зборівський мир 1649 р. Утворення коз. Держ.
- •19.Дипломатіія б.Хмельницького. Військово політичні союзи гетьманщини у 1648-57рр.
- •20.Україна після смерті б.Х. Поділ на лівобережне і правобережне гетьманство.
- •22.Правобережне гетьманство в іі пол.17ст. Діяльність Петра Дорошенка
- •23.Розвиток української культури у 17ст.
- •24.Україна в роки Північної війни. Діяльність гетьмана Івана Мазепи.
- •25.Конституція Пилипа Орлика та його діяльність в еміграції.
- •26.Гетьманщина в середині і 2пол.18ст. Реформи Кирила Розумовського.
- •27.Нова Січ. Остаточна ліквідація запорізького козацтва у 1775р:причини наслідки.
- •28.Участь українських козаків у рос-тур. Війнах 2 пол. 18ст. Приєднання пд.Укр. Земель до Росії.
- •29.Розвиток Укр. Культури у 18 ст. Поч. Укр. Нац. Відродження.
- •30.Розвиток Українських земель в складі Росії в 1 пол. 19ст.
- •31.Сусп-політ. Та нац. Рух на укр. Землях Росії в 1 пол 19 ст. Кирило- мефодіївське братство.
- •32.Розвиток укр. Земель в складі Австрійської імперії в кін 18- 1 пол. 19ст.
- •33.Нац рух на укр. Землях Австрії в 1 пол 19ст. «Російська трійця».
- •34.Реформи 1860-1870-х рр. На укр. Землях в складі Росії та їх наслідки.
- •35.Сусп-політ. Рухи на укр. Землях Росії в 2 пол 19-на поч. 20ст.
- •36.Сусп-пол рухи на укр. Землях Авс-Угор імперії в 2 пол 19-поч 20 ст. Утворення політичних партій.
- •37.Особливості соц.-екон та сусп.-пол розвитку укр. Земель в складі Авст-угор імперії в 2 пол.19ст.
- •38.Розвиток укр. Культури в 1 пол. 19ст. Укр нац. Відродження.
- •39.Розвиток укр. Культури в 2 пол.19-поч20ст.
- •40.Українав в 1 ій світовій війні.
- •41.Початок укр. Нац. Революції в 1917р. Проголошення Укр нар республіки.
- •42.Зах укр. Нар республіка(зунр)
- •43.Укр держ. Павла Сккоропацького. Істор досягнення і прорахунки гетьманського правління.
- •44.Унр в період Дирикторії. Причини поразки та істор уроки укр. Нац. Революції 1917-20рр.
- •45.Встановлення радянського пол. Та соц.-економ режиму на українських землях. Воєнний комунізм.
- •46.Розвиток Укр культури у 1920-30рр. «Розстріляне відродження».
- •47.Особливості проведення колективізації в Україні. Геноцид Українців 32-33рр.
- •48.Політичні репресії в Україні та їх наслідки.(?)
- •49.Радянська модернізація України 1920-30 рр.- основні підсумки.(?)
- •50.Західноукр землі Буковина та Закарпаття у 1920-30рр.
37.Особливості соц.-екон та сусп.-пол розвитку укр. Земель в складі Авст-угор імперії в 2 пол.19ст.
Збільшувалася кількість малоземельних і безземельних селян. Вони поступово втрачали зв'язок із землеробством, поповнюючи армію промислових та сільськогосподарських робітників. У пошуках заробітку вони щорічно йшли на так звані ринки робочої сили, де на них чекали наймачі від поміщиків та заможних сільських господарів. Такими ринками в Україні були Янівка, Северинівка, Березівка та ін.
Внаслідок репресій та арештів 1860-1861 рр. гурток «хлопоманів» перестав існувати. Але активні його члени разом зі студентами М.Драгома-новим, І.Касяненком, братами Синьогубами й П.Чубинським створили нове таємне товариство - «Українську громаду», що пропагувала національну ідею переважно в недільних школах, де навчалися робітнича молодь і діти зубожілих міщан. У бібліотеках учні знайомилися з творами Т.Шевченка, [.Котляревського, Марка Вовчка та інших українських письменників.
. У другій половині XIX ст. це романтичне й аполітичне поєднання ідеалізму, народництва та поклоніння всьому українському отримало назву українофільства.
На початку 1870 р. В.Антонович, М.Драгоманов, М.Русов, М.Зібер і С.Подолинськгій заснували таємну «Стару громаду», яка головну увагу приділяла розвиткові та поширенню наукових знань, письменства. Вперше заявили про себе 1890 р., коли вирішили організувати «Братство тарасівців», головною метою якого було б створення самостійної України. Зусилля молоді певною мірою вплинули на представників старшої генерації, які стали діяти рішучіше та енергійніше. У 1897 р. з ініціативи В.Антоновича і О.Кониського була заснована підпільна Всеукраїнська загальна організація, що поставила за мету об'єднати всіх українських діячів під своєю орудою
Важливу роль у формуванні національної свідомості та піднесенні культурно-освітнього рівня народу відіграло створення у 1868 р. товариства «Просвіта».
Отже, другу половину XIX ст. і особливо його кінець можна оцінити як важливий етап підготовки та збирання українських сил до боротьби за незалежність, за українську державність.
Офіційна влада робила все для того, щоб придушити будь-які прояви українського національного духу. У 1863 Малоросійською «говіркою» дозволялося друкувати лише художні твори. Громади були розлущені. Припинив своє існування часопис «Основа».
Валусвський циркуляр завдав величезної шкоди розвиткові українського національного руху. Олександр II за висновками спеціальної комісії заборонив публікацію українських книжок, використання української мови, викладання її у початковій школі, заборонив діяльність громад. Усі ці поліцейські заходи були зведені у спеціальному указі, який цар підписав у травні 1876 р. в м. Емс (Німеччина). Емський указ поклав край надіям українофілів на можливість культурницької діяльності в умовах самодержавства. Таким чином, національна політика царського уряду в другій половині XIX ст. продовжувала в цілому залишатися реакційною, зокрема антиукраїнською за своєю спрямованістю.