26.Гетьманщина в середині і 2пол.18ст. Реформи Кирила Розумовського.

В середині XVIII ст. козацька старшина почала клопотатися про відновлення гетьманства. 22 лютого 1750 р. за рішенням Єлизавети Петрівни Правління гетьманського уряду було розпущено і на гетьмана обрано К. Розумовського - молодшого брата фаворита імператорки. Розумовському вдалося розширити автономію України, повернувши її справи з Сенату до іноземної колегії. Київ і Запоріжжя знову підпорядковувалися гетьманові. Відновив Розумовський і склад генеральної старшини і суду.

Але у 1754 р. була ліквідована одна з важливих ознак автономії - державна митниця на кордоні між Гетьманщиною та Росією. А в 1761 р. Київ переходить під пряме імперське правління.

Нова імператорка Катерина II, прагнучи уніфікації та централізації державного управління, у 1764 р. після звернення Розумовського з проханням про введення спадковості гетьманування і розширення його прав знову ліквідувала цей інститут в Україні. Уся повнота влади зосередилась у руках президента Другої Малоросійської колегії (1764-1786 рр.) генерал-губернатора П. Румянцева.) На початку 80-х років був скасований полковий устрій на колишній Гетьманщині. У 1776 р. Катерина II ліквідувала слобідське козацтво - більшість заможних козаків наказним порядком перевела в гусари, а частину - в селянський стан. Старшина отримала офіцерські звання і статус дворянства. На території слобідських полків було створено Слобідсько-Українську губернію з центром у Харкові.

Після укладення Кючук-Кайнарджийського миру Запорізька Січ втратила значення військового форпосту проти турецької і татарської агресії. Крім того, козаки брали активну участь у гайдамацькому русі. Війська царського генерала Текелі, повертаючись із Криму, несподівано оточили Січ. П. Калнишевський - останній кощовий отаман - капітулював і згодом був засланий царським урядом на Соловки. Козацька старшина отримала офіцерські звання у російській армії. Значна частина козаків переселилась у межі турецьких володінь і утворила Задунайську Січ.

У 1781 р. був ліквідований полково-сотенний устрій, а Лівобережжя поділене на три намісництва - Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське (потім - Малоросійське генерал-губернаторство).

В 1783 р. українську національну армію у складі 10 полків було перетворено на регулярні пікінерські полки за взірцем російської армії. Того ж року кріпосне право було поширене на українське селянство. У 1785 р. виходить «Жалувана грамота дворянству», за якою українська шляхта отримує дворянські права та привілеї.

У другій половині XVIII ст. в Україні утверджується суспільно-політичний устрій, характерний для всієї Російської імперії. Усі органи Української держави були остаточно знищені.

27.Нова Січ. Остаточна ліквідація запорізького козацтва у 1775р:причини наслідки.

В 1734 р. у зв’язку з наближенням війни з туреччиною , козакам дозволили повернутися та заснувати нову січ. Вона виникла на правому березі Дніпра в урочищі Базавлук. Зовнішньо нова Січ зберегла старі запорозькі традиції, однак демократія мала показовий характер, Ввлада зосереджувалась в руках козацької верхівки.Значна кількість козаків стала працювати в с.г.у новій січі мешкало 15-20 тис осіб,більшість яких жила на слободах.Військко Нової Січі поділялося на 38 куренів. Протягом 1767-74 р від панської сваволі на Січ утекло 3405 осіб, то пізніше тільки за 1775-5393 осіб.У 1768р. запорожці взяли активну участь в гайдамацькому русі та коліївщині який відбувався на Зах Україні.

На початку 1775 року рос війська під командуванням П.Текелія, повертаючись з турецького походу, раптово оточили Січ на якій у той час була незначна кількість козаків.16 червня 1775 року січові укріплення ббули зруйновані, усі цінності та зброя перевезені до Петербурга. 3 серпня 1775 року Катерина ІІ видала спеціальний маніфест, який офіційно сповіщав про причини ліквідації Січі.у цьому документі Січ зображена як кубло розбишак які жили з грабунків, у повному ледарстві, мерзенній пиятиці та призирливому неуцтві, не мали власності, перешкоджали торгівлі та культ житті сусідів.Саме слово Зап козак було заборонено і розглядалося як образа рос цариці! Зруйнування Зап Січі було однією з найтрагічніших сторінок в історії україни 18 ст. З політичної арени зійшла страшна сила яка сприяла екон та культ піднесенню україни.Тепер нікому було протистояти царській експансії на укр. землях та боронити її від польських магнатів та тур-татар феодалів.Зі зникненням Зап Січі зникла й надія де кожний знаходив захист і волю.