- •1.Здобутки матеріальної і духовної культури населення українських земель в добу кам*яного віку. Трипільська культура.
- •2. Скіфи. Грецька колонія Північного Причорномор’я.
- •3. Київська Русь в іх-Хст.Реформи Володимира Великого.
- •4.Київська русь в і пол. ХІст. Правління Ярослава Мудрого.
- •5.Зовнішня політика Київської Русі в іх-хіІст.
- •6.Утворення Галицько-волинського князівства,правління Романа Мстиславовича
- •7.Монгольські завоювання у Східній Європі та їх вплив на розвиток українських земель.
- •8.Галицько-Волинське князівство в сер.ХііІст.Король Данило Галицький
- •9.Культура Київської Русі
- •9.Культура Київської Русі
- •10.Приєднання українських земель до Великого князівства Литовського та королівства Польського. Люблінська Унія.
- •11.Церковне життя на українських землях у хуі ст. Брестська унія та її історичні наслідки.
- •12.Розвиток української культури у хіу-хуі ст.
- •13.Причини виникнення Українського козацтва. Запорозькі(низові) та реєстрові козаки.
- •14.Запорозька Січ козацька республіка: територія та устрій.
- •15. Походи козаків на Крим та Туреччину. Гетьман Петро Сагайдачний.
- •17.Причини і початок нац. Визв війни. Підсуммки військ дій 1648-49 рр.
- •18.Зборівський мир 1649 р. Утворення коз. Держ.
- •19.Дипломатіія б.Хмельницького. Військово політичні союзи гетьманщини у 1648-57рр.
- •20.Україна після смерті б.Х. Поділ на лівобережне і правобережне гетьманство.
- •22.Правобережне гетьманство в іі пол.17ст. Діяльність Петра Дорошенка
- •23.Розвиток української культури у 17ст.
- •24.Україна в роки Північної війни. Діяльність гетьмана Івана Мазепи.
- •25.Конституція Пилипа Орлика та його діяльність в еміграції.
- •26.Гетьманщина в середині і 2пол.18ст. Реформи Кирила Розумовського.
- •27.Нова Січ. Остаточна ліквідація запорізького козацтва у 1775р:причини наслідки.
- •28.Участь українських козаків у рос-тур. Війнах 2 пол. 18ст. Приєднання пд.Укр. Земель до Росії.
- •29.Розвиток Укр. Культури у 18 ст. Поч. Укр. Нац. Відродження.
- •30.Розвиток Українських земель в складі Росії в 1 пол. 19ст.
- •31.Сусп-політ. Та нац. Рух на укр. Землях Росії в 1 пол 19 ст. Кирило- мефодіївське братство.
- •32.Розвиток укр. Земель в складі Австрійської імперії в кін 18- 1 пол. 19ст.
- •33.Нац рух на укр. Землях Австрії в 1 пол 19ст. «Російська трійця».
- •34.Реформи 1860-1870-х рр. На укр. Землях в складі Росії та їх наслідки.
- •35.Сусп-політ. Рухи на укр. Землях Росії в 2 пол 19-на поч. 20ст.
- •36.Сусп-пол рухи на укр. Землях Авс-Угор імперії в 2 пол 19-поч 20 ст. Утворення політичних партій.
- •37.Особливості соц.-екон та сусп.-пол розвитку укр. Земель в складі Авст-угор імперії в 2 пол.19ст.
- •38.Розвиток укр. Культури в 1 пол. 19ст. Укр нац. Відродження.
- •39.Розвиток укр. Культури в 2 пол.19-поч20ст.
- •40.Українав в 1 ій світовій війні.
- •41.Початок укр. Нац. Революції в 1917р. Проголошення Укр нар республіки.
- •42.Зах укр. Нар республіка(зунр)
- •43.Укр держ. Павла Сккоропацького. Істор досягнення і прорахунки гетьманського правління.
- •44.Унр в період Дирикторії. Причини поразки та істор уроки укр. Нац. Революції 1917-20рр.
- •45.Встановлення радянського пол. Та соц.-економ режиму на українських землях. Воєнний комунізм.
- •46.Розвиток Укр культури у 1920-30рр. «Розстріляне відродження».
- •47.Особливості проведення колективізації в Україні. Геноцид Українців 32-33рр.
- •48.Політичні репресії в Україні та їх наслідки.(?)
- •49.Радянська модернізація України 1920-30 рр.- основні підсумки.(?)
- •50.Західноукр землі Буковина та Закарпаття у 1920-30рр.
33.Нац рух на укр. Землях Австрії в 1 пол 19ст. «Російська трійця».
У західній україні,що перебуває на поч. 19 ст під владою автрії українську інтелігенцію презентувало греко-католицьке духовенство.Ідеї нац. Відродження поступово утверджуються на зах укр. землях. Поява культурно-освітнього гуртка в Перемишлі,заснованого в 20-30рр.Його учасники цікавилися вітчизняною історією,життям народу,фольклором.Серед них був І Могильницький який доводив про автономність та самостійність укр. мови.Їх діяльність пробудила інтерес передових діячів до нац. Спадщини та мови в багатьох захукр регіонах,з*являються прихильники і на Закарпатті(І Базилович,м Лучкай) та Буковині(І Велігорський).
У 1830-1840-х роках центром національного руху став Львів, а його авангардом - громадсько-культурне об'єднання «Руська трійця». Засновники об'єднання М.Шашкевич (1811-1843), І. Вагилевич (1811-1866) та Я. Го-ловацький (1814-1888), на той час студенти Львівського університету і водночас вихованці греко-католицької духовної семінарії, виступали за визволення поділеної на частини України. Вони започаткували новий етап у розвитку національного руху на західноукраїнських землях у дусі романтизму.
У 1836 р. члени гуртка підготували літературно-науковий альманах «Русалка Дністрова», що містив твори із проблем історичного минулого України. Альманах, який через цензурні перешкоди був виданий у Будапешті, отримав позитивну оцінку сучасників, зокрема І.Франко зазначав, що «Русалка Дністрова» виразно і сміливо вказувала на «далекий ясний образ свободної всеслов'янської федерації в освіті й спільній роботі політичній». З 900 привезених до Львова примірників майже всі конфіскувала поліція. Згодом помер Шашкевич; Вагилевич невдовзі перейшов до польського табору; лише Головацький продовжив боротьбу за цілі «Руської трійці».
Отже, діяльність «Руської трійці» свідчила про еволюцію національного руху на західноукраїнських землях від вирішення культурно-мовних до постановки соціально-економічних і політичних питань.
34.Реформи 1860-1870-х рр. На укр. Землях в складі Росії та їх наслідки.
У середині XIX ст. розпад кріпосницько-феодальної системи господарства прискорився. Малопродуктивна кріпосна праця зумовлювала невисоку її продуктивність, стримувала впровадження у виробництво досягнень науки і техніки, породила нестачу продовольства. Повсюдно множилися соціальні конфлікти.
19 лютого 1861 р. Олександр II підписав «Маніфест» про скасування кріпосництва і «Положення про селян, звільнених від кріпосної залежності». Селяни-кріпаки, що доти були власністю поміщиків, отримували особисту свободу. За садиби й польові наділи вони мали вносити викуп. Селянам дозволялося без сплати мита торгувати, відкривати фабрики та різні промисли, підприємства, займатися ремеслом за місцем проживання, вступати до гільдій і торговельних організацій.
Норми наділу встановлювалися різні, залежно від місцевості та якості землі. Вона надавалася общині або селянському двору (подвірне господарство) - за числом «ревізьких душ», які мали право на наділи. Однак поміщики відрізали в селян землі й приточували до своїх володінь. З метою збереження за собою кращих земель вони міняли попередні селянські наділи на гірші. Щоправда, царський уряд пом'якшив умови селянської реформи на Правобережжі, де було збільшено селянські земельні наділи на 20% і зменшено розмір викупу.
Внаслідок половинчастості й обмеженості реформи та її непослідовного запровадження майже 94% селянських сімей мали наділи до 5 десятин, що було значно менше норми середнього прожиткового мінімуму. До 1907 р. селяни в результаті викупної операції виплатили понад 1,5 млрд. крб,, що в декілька разів перевищувало ринкову вартість землі. У листопаді 1866 р. всі землі й угіддя державних селян, які становили в Україні 50% селянства, закріплювалися за ними в безстрокове общинне чи подвірне користування. За ці наділи вони щороку вносили до державної скарбниці оброчний податок, Реформа 1861 р. зумовила процес витіснення дворянського землеволодіння буржуазним. Дворянська земля переходила до рук купців, заможних селян і представників інших станів. Тоді ж спостерігався посилений процес товаризації поміщицьких і заможних селянських господарств, чіткішою стада спеціалізація окремих районів України. Чимраз інтенсивніше використовували найману працю та машини. Наприкінці XIX ст. у капіталізованих поміщицьких і курдських господарствах застосовувалася праця 425 тис. постійних сільськогосподарських робітників. Все це разом із розширенням посівних площ зумовило підвищення врожайності.
Наслідком реформи 1861 р. стало й подальше розшарування селянства. До сільської буржуазії належало 448 тис. дворів (5 млн. осіб), що зосереджували майже 40% всіх надільних і приватних земель. Решту - 550 тис. дворів (5-6 млн. осіб) становили середняки, які були власниками четвертої частини надільних земель. Частина селян, які розорилися, йшла до господарств поміщиків, заможних селян і в промисловість.
Хоча земельні реформи 60-х років були запроваджені кріпосниками, вони мали буржуазний характер і сприяли налагодженню ринкових відносин, матеріально-технічному забезпеченню сільськогосподарського виробництва та піднесенню рівня агротехніки, а отже, й зростанню врожайності.