- •3. Зовнішня політика перших київських князів. Договір 911 р. Та його оцінка.
- •4. Міжкнязівська дипломатія в період роздробленості Київської Русі.
- •5. Дипломатія Галицько-Волинської держави.
- •6. Зовнішня політика Богдана Хмельницького
- •7. Дипломатія Виговського. Гадяцький трактат та його оцінка
- •8. Зовнішня політика Мазепи. Українсько-шведський союз
- •9. Утворення Генерального Секретарства з міжнародних справ та його діяльність
- •11. Участь української делегації в роботі Брестської мирної конференції.
- •12.13. Підготовка, підписання, зміст, значення Берестейського мирного договору
- •22. Україно-польський військовий союз
- •23. Варшавський договір унр з Польщею та його наслідки
- •28. Українське питання напередодні другої світової війни
- •30. Пакт Молотова – Ріббентропа та його оцінка
- •31.Українське питання на міжнародних форумах в роки Другої Світової
- •33.Врегулювання територіальних змін після другої світової
- •38. Діяльність урср в оон (1944-1991)
- •39. Розпад срср та проголошення незалежності України
- •40. Особливості формування зовнішньої політики України в пострадянський період
- •44. Діяльність мзс україни щодо визнання державних кордонів
- •49.Основні напрямки зовнішньої політики України на сучасному етапі
- •53.Проблема правонаступництва у зовнішній політиці України
- •56. Участь України в діяльності снд
- •58. Військово-політичне співробітництво в снд та позиція України
- •59.Україна і Ташкентський пакт
- •62. Інтеграційні процеси на пострадянському просторі й Україна
- •63. Національні інтереси та пріоритети зовнішньополітичних зв’язків України
- •67. Діяльність України в обсє
- •72.73.74.75 Україна і нато
- •76. Міжнародні фінансові організації та Україна
11. Участь української делегації в роботі Брестської мирної конференції.
Перед мирною конференцією радянський уряд знову спробував залучити країни Антанти до участі в ній. Німецьке командування вимагало від свого уряду якомога скоріше завершити переговори, бо на середину березня воно призначило генеральний наступ на Західному фронті.
Мирна конференція в Брест-Литовську велася в три етапи — з 22 грудня 1917 р. до 3 березня 1918 р.
На першому етапі (22 — 28 грудня 1917 р.) глава радянської делегації А. Йоффе запропонував проводити відкриті засідання з правом публікації їхніх протоколів і обговорити умови демократичного миру без. Глава німецької делегації міністр закордонних справ Р. фон Кюльман спочатку домігся трьох днів перерви для відповіді, а потім дав згоду, якщо країни Антанти теж погодяться на ці умови. Зрозуміло, що це перекреслювало їх згоду на мир без анексій і контрибуцій.
З січня 1918 р. в Брест-Литовськ прибула делегація УНР на чолі з В. Голубовичем. Того часу в Києві перебували офіційні представники Франції й Англії, Італії, Японії, Румунії, Сербії та Бельгії. Однак коли УНР почала переговори в Бресті з Німеччиною, країни Антанти розірвали з нею відносини. З тієї ж причини США так і не визнали Центральну Раду й уряд УНР.
Делегація УНР у Бресті офіційно оголосила, що не визнає радянський уряд і почала сепаратні переговори з Німеччиною та Австро-Угорщиною. Влада ЦР в Україні стала вже фікцією. Але коли в Брест прибула делегація радянської України, Німеччина й Австро-Угорщина відмовилися її визнати й вирішили укласти договір з урядом Центральної Ради, допомогти йому повернутися в Україну ціною своєї воєнної окупації й українських продовольчих поставок.
Договір між Центральною Радою й представниками Четверного союзу був підписаний у Бресті 9 лютого 1918р. Окупувавши Україну, німецькі війська згодом розігнали Центральну Раду й надали владу пронімецьки орієнтованому гетьману П. Скоропадському.
На другому етапі мирних переговорів радянської Росії з Четверним союзом у Бресті (9 січня — 10 лютого 1918 р.) радянську делегацію очолив Л. Д. Троцький, який не виконав вказівок В. І. Леніна, офіційно визнав делегацію Центральної Ради й дав привід німцям зірвати переговори та перейти в збройний наступ проти радянської держави.
На конференції в Бресті 18 січня генерал Гофман поклав на стіл перед радянською делегацією карту, де було визначено, яку територію буде відрізано від Росії на користь Німеччини. Росія мала погодитися на окупацію України відповідно до договору з ЦР. Німецька делегація категорично зажадала задоволення її умов.
Весь цей час В. І. Ленін вів рішучу боротьбу проти «лівих комуністів», які закликали до «революційної війни» проти Німеччини. Він вимагав негайно укласти мирний договір з Четверним союзом, щоб урятувати радянську республіку. Ленін домігся відповідного рішення.
Троцький 10 лютого оголосив на конференції про припинення Росією стану війни й демобілізацію армії, а також про відмову підписати мирний договір з Німеччиною. Мирна конференція в Бресті таким чином була зірвана. Навіть німців здивувала позиція Троцького.
Дії Троцького спочатку були підтримані багатьма організаціями в Петрограді й Москві. Але невдовзі виявилася ціна демагогічної заяви Троцького: 18 лютого німецькі війська по всьому фронту перейшли в наступ проти радянської держави. Авантюрна позиція Троцького дорого обійшлася радянській державі. Німецькі війська після окупації України вдерлися в Прибалтику й Білорусію, почали наступ по території Росії. Ленін вимагав негайно прийняти німецькі вимоги, підписати мирний договір і дати збройну відсіч агресорові. Згодом прийняли рішення погодитися на мир з Німеччиною.
Третій етап переговорів відбувся 1 — 3 березня 1918 р. в Бресті. Тепер Німеччина диктувала набагато каральніші умови, ніж у січні — на початку лютого. При цьому німецький уряд вимагав прийняти ультиматум протягом 48 годин, а ще через три дні підписати мирний договір і ратифікувати його у двотижневий термін.1 березня радянська делегація в Бресті заявила, що змушена «прийняти умови, які зі зброєю в руках продиктовані Німеччиною Російському урядові». Обговорювати умови договору вона відмовилася.