Завдання 1. Інтелект-карти
В 70-х роках ХХ ст. англійськими науковцями, братами Тоні і Барі Бьюзенами була запропонована техніка ментальних (інтелект) карт (Mind Maps). Спочатку ця методика розвивалась як мнемонічний інструмент, однак пізніше виявилося, що цей прийом може відігравати значну роль в розвитку творчого мислення. Інтелект-карта це альтернативна до класичного способу ведення записів зручна і ефективна техніка запису і візуалізації мислення. Її можна використовувати для впорядкування і запам’ятовування інформації, створення нових ідей, прийняття рішень тощо. Це не дуже звичний, але природній спосіб організації мислення, що має ряд переваг над звичним способом ведення записів.
В чому полягають ці переваги? Класичний спосіб ведення записів є лінійним, що означає використання тексту з заголовками, списків, таблиць і схем. Незважаючи на логічність таких записів ними важко користуватись в зв’язку з рядом причин. По-перше, візуально такий запис виглядає монотонно, з елементами, які постійно повторюються (словами, абзацами, переліками), що веде до швидкої втоми. По-друге, в такому конспекті важко виділити головне (головне запам’ятовується завдяки ключовим словам, а ключові слова губляться з-поміж інших). По-третє, витрачається багато часу спочатку на запис непотрібних деталей, а потім на прочитання в пошуку ключових слів. Деякі люди для подолання цих недоліків використовують ручки різних кольорів та скорочення слів, але основний принцип лінійності записів, як правило, зберігається.
Свою ідею інтелект карт брати Бьюзени розвивали на основі природної організації процесу мислення. Кожну думку, кожен образ чи емоцію можна уявити собі, як об’єкт (чи вузол), від якого розходяться в різні боки десятки ниточок-зв’язків, які ведуть до інших об’єктів (думок, образів, емоцій). Мозок по суті є величезною системою таких об’єктів і зв’язків між ними. Мислення розпочинається в одному з ними і може спрямовуватися в будь-який бік до різних інших об’єктів. Мислення ніби «розбігається» від центрального об’єкта в різні сторони. В своїй теорії інтелект карт брати Бьюзени стверджують, що процес мислення є «радіантним». Радіантне мислення (від слова «радіанта» - точка небесної сфери, від якої ніби відходять видимі шляхи тіл, що рухаються з однаково спрямованими швидкостями, наприклад, метеорити одного потоку) означає сукупність асоціативних мисленнєвих процесів, відправною точкою або кінцевою точкою яких є центральних об’єкт. Інтелект-карта відображує радіантну структуру мислення, за якої центральна тема розміщується в центрі аркушу і дійсно є в центрі уваги. Крім радіантної структури вони радять записувати не все підряд, а тільки ключові слова (в якості ключових слів вибираються найбільш характерні, яскраві, слова і образи). Ключові слова розміщуються на гілках, яка розходяться від центральної теми. Зв’язки (гілки) мають бути скоріше асоціативними, ніж ієрархічними (асоціації сприяють запам’ятовуванню, крім того, їх можна підкріплювати символічними малюнками).
Основними корисними властивостями інтелект-карт є:
Наочність. Вся проблема з її численними аспектами опиняється на одному аркуші, її можна охопити одним поглядом;
Привабливість. Хороша інтелектуальна карта має свою естетику, її розглядати не просто цікаво, але й приємно;
Запам’ятовуваність. Завдяки роботі обох півкуль, використанню образів і кольорів інтелект-карта легко запам’ятовується;
Інтелект карта допомагає виявити брак інформації і зрозуміти, якої саме інформації бракує;
Інтелект-карта стимулює творчість, допомагає знайти нестандартні шляхи вирішення проблеми, наводить на думки про нові ідеї (іноді достатньо провести від об’єкта порожню гілочку і подумати, що саме вона могла б означати);
Інтелект-карти можна складати колективно: робочою групою, командой, сім’єю.
Перегляд інтелект-карти через деякий час (добу, тиждень, місяць) допомагає засвоїти картину в цілому, запам’ятати її, а також побачити нові ідеї.
Для того, щоб намалювати інтелект-карту потрібно:
Взяти аркуш паперу формату А4 або А3 і кольорові олівці, ручки, фломастери;
Аркуш розташувати горизонтально і в його центрі картинкою або одним-двома словами позначити основне поняття або проблему, яка аналізується (бізнес-план, відпочинок літом, план заняття, зміст статті). Поняття обводиться в рамку або кружок. Найбільший ефект від інтелект-карти досягається в тому випадку, коли в центрі розміщується графічний образ, а не слово, і образи використовуються замість слів в кожному можливому випадку. Комбінування двох процесів (оперування образами і оперування словами) в багато разів підвищує результат витрачених зусиль, особливо, коли образи створюються, а не використовуються готовими;
Від центрального об’єкта намалювати в різні сторони гілки – основні, пов’язані з ним поняття, властивості, асоціації, аспекти (радіальне мислення). Гілки мають бути кольоровими. Підписати кожну одним-двома ключовими словами, розбірливо, бажано друкованими літерами. Малюючи інтелект-карту, застосовувати якомога більше кольорів і якомога частіше малювати малюнки.
Від кожної гілки намалювати декілька більш тонких гілочок – розвиток асоціацій, уточнення понять, деталізація властивостей, конкретизація напрямків.
Змістовні блоки відокремити лініями, обвести в рамки (не забуваючи про кольори).
Зв’язки між елементами інтелект-карти показати стрілками (також різного кольору та товщини).
Оцінити інтелект-карту загалом (як правило, одну карту потрібно декілька разів перемалювати). Цільна, приваблива, яскрава форма карти свідчить, що тема опрацьована і зрозуміла. Трапляється і таке, що всі гілки карти гарні, а одна – корява і сплутана. Це може бути ключем до проблеми або слабким місцем в розумінні теми.
Критерії оцінювання інтелект-карти
Творчість, оригінальність, привабливість. Нестандартний підхід до створення інтелект-карти є базовим критерієм оцінювання успішності виконання завдання.
Зміст інтелект-карти має відповідати змісту параграфу.
Центральний образ. Аркуш паперу розташовується горизонтально і в його центрі картинкою або одним-двома словами позначається основне поняття або проблему, яка аналізується (план заняття, відпочинок літом, зміст статті). Поняття обводиться в рамку або кружок. В принципі, можливим є малювання/оформлення карт в нестандартних форматах.
Розгалуження. Від центрального об’єкта малюються в різні сторони гілки – основні, пов’язані з ним поняття, властивості, асоціації, аспекти. Гілки малюються кольоровими. Кожна гілка підписується одним-двома ключовими словами, розбірливо, бажано друкованими літерами. Малюючи інтелект-карту, застосовується якомога більше кольорів і якомога частіше використовуються малюнки. Від кожної гілки домальовуються декілька більш тонких гілочок – розвиток асоціацій, уточнення понять, деталізація властивостей, конкретизація напрямків.
Структурність. Змістовні блоки відокремлюються лініями, обводяться в рамки (не забуваючи про кольори).
Взаємопов’язаність. Зв’язки між елементами інтелект-карти показуємо стрілками (також різного кольору та товщини).
Зрозумілість. Хоча створення інтелект-карти є процесом індивідуальним, її читання має бути зрозумілим і для сторонньої людини (тобто карта має бути не сукупністю нерозбірливих символів, а, хоча і творчої, проте логічною структурою).
Приклад інтелект-карти
Додаток 1.
История становления и развития дисциплины «Активные методы социально-психологического обучения»
История становления и развития дисциплины «Активные методы социально-психологического обучения» неразрывно связана с изменением представлений в обществе о роли социально-психологических знаний, навыков и умений в человеческой жизни. Еще в глубокой древности философы и политики, жрецы и военачальники, дипломаты и купцы настойчиво искали, собирали и использовали знания о закономерностях восприятия и понимания людьми друг друга, о методах выявления неискренности партнеров по общению, о приемах эффективного воздействия на их настроения, желания, побуждения. Такие познания хранились в секрете, на правах тайного оружия и передавались лишь узкому кругу посвященных.
Так, египетские фараоны, вступая на престол, проходили обучение в виде своеобразного деятельностно-ориентированного тренинга по овладению секретами управления государством и армией. Активную роль в таком обучении играли жрецы.
Известны некоторые исторические факты обучения Александра Македонского, в котором самое активное участие принимал Аристотель. В ряде исследований показано, что основным методом развития личности будущего царя Македонии было полилогическое (диалогическое) обсуждение философских и религиозных учений или сократовский (сократический) диалог. Этот метод позволял формировать основы теоретико-рефлексивного сознания и мышления, позволяющего ставить перед собой нетривиальные задачи и находить адекватные пути их решения. Одновременно полилогический метод выступал средством воспитания личности, так как обучаемый был постоянно вынужден занимать в обсуждении возникающих проблем вполне определенную личностную позицию.
Кроме этого в образовании Александра использовались методы индивидуального наставничества, военных игр и тренировок, профессиональной практики (участие в походах в качестве наблюдателя) и др. В результате уже в 16 лет Александр смог возглавить армию, а в 20 лет – государство. Значение полученных царем знаний подтверждает то, что он в резкой форме высказал негодование Аристотелю за то, что тот огласил некоторые из запретных психологических знаний.
Активные методы расширения поля восприятия, увеличения объема памяти, развития эвристического мышления, повышения нервно-психической устойчивости, овладения приемами эмоционально-волевой мобилизации, преодоления страха, обезболивания и т.д. широко применялись в системах подготовки воинов древней Спарты, североамериканских индейцев, японских лазутчиков ниндзя и др.
По своей сути активными были методы обучения, использовавшиеся А.В.Суворовым. Среди них методы моделирования предстоящей деятельности, маневры, военные упражнения, сквозные атаки и др.
Желание приобщиться к социально-психологическим знаниям и сделать их достоянием широких масс сопровождалось поиском эффективных методов их усвоения.
После октябрьской (1917 года) революции в России отмечалась бурная активность в поиске оптимальных методов обучения. В частности делались попытки внедрить активно-двигательный метод (например, записывание с одновременным громким проговариванием), активно-трудовой метод (обучаемый собственными усилиями овладевает трудовыми действиями), лабораторный или исследовательский метод (перед обучаемым ставилась задача и представлялись средства для ее решения, а метод решения должен был найти сам обучаемый) и др.
Для того чтобы понять, почему активное социально-психологическое обучение пользуется сегодня высокой популярностью, полезно обратиться к истории группового движения в психологии.
В 1936 году в Ленинградской промышленной академии им. С.М. Кирова для обучения студентов и руководящего фабрично-заводского персонала была разработана первая в мире деловая игра на тему «Перестройка производства в связи с резким изменением производственной программы». В том же году она была проведена с руководящим составом фабрики «Красный ткач» и других предприятий.
К классу активных можно отнести методы работы с коллективами, которые использовал в своей воспитательной практике А.С. Макаренко. Большое признание среди практиков психологической работы получили методы психодрамы и социодрамы, разработанные Я. Морено
Однако чаще всего историю зарождения активного социально-психологического обучения связывают с историей так называемых Т-групп. Движение Т-групп началось с исследований выдающегося социального психолога Курта Левина (1890-1947). Левин доказал, что для того, чтобы выявить и изменить свои неадаптивные установки и выработать новые формы поведения, люди должны учится видеть себя такими, какими их видят другие. Однако, несмотря на высокий интерес Левина к исследованию психологии групп и их влияния на психику и поведения своих членов, первая Т-группа возникла случайно. В 1946 году группа психологов при участии Левина возглавляла работу мастерской межгрупповых отношений, названной Коннектикутским проектом и призванной помочь бизнесменам и политикам эффективно применять на практике новый Закон о справедливом найме на работу. По окончании одного из занятий специалисты собрались для обсуждения его результатов. На обсуждении пожелали присутствовать несколько лиц из числа обучаемых. В ходе обсуждения обнаружился интересный феномен. Оказалось, что обучающие и обучаемые по-разному оценивают ход и результаты групповой работы. Эти встречи оказались столь привлекательными и полезными для специалистов и участников, что превратились в эффективный метод обучения. Это был первый пример анализа участниками группы (специалистов-психологов) своего опыта с помощь получаемой от других обратной связи.
Успех первой Т-группы был так высок, что уже в 1947 году в США была создана Национальная лаборатория тренинга и группа тренинга базовых умений.
Однако многие считают, что история группового психологического тренинга начинается в 50-е годы, когда немецкий психолог М. Форверг разработал новый метод, основой которого были ролевые игры с элементами драматизации и который был назван социально-психологическим тренингом.
В России психологический тренинг начал активно исследоваться и применяться как средство развития личности в середине 80-х годов благодаря работам Ю.Н. Емельянова и Л.А. Петровской.
В настоящее время социально-психологический тренинг является одним из самых популярных и эффективных методов групповой развивающей работы, с которым по существу ассоциируется активное социально-психологическое обучение, а учебная дисциплина «Активные методы социально-психологического обучения» изучается во всех вузах психологического профиля.