1. Зовнішня політика України — це сукупність стосунків держави Україна з іншими державами світу та міжнародними організаціями. У зовнішній політиці Україна керується рядом ключових пріоритетів.Європейська інтеграція — ключовий пріоритет, який акумулює в собі цілий комплекс внутрішньо- та зовнішньополітичних зусиль України з метою наближення до Європейського Союзу та створення необхідних передумов для вступу до ЄС у майбутньому. Органічною частиною євроінтеграційного курсу України було забезпечення дипломатичної підтримки завершення процесу приєднання України до СОТ, яке відбулося16 травня 2008 року. У 2006 р. Україні запропоновано перейти до першої стадії інтеграції з ЄС — створення зони вільної торгівлі (цього нема навіть в СНД) після вступу до СОТ.Відносини Україна — НАТО — захист безпекових інтересів України, участь у створенні євроатлантичного простору стабільності та безпеки, поступова інтеграція до НАТО. Реалізація цієї мети має бути досягнуто через використання механізмів співробітництва з НАТО, зокрема Плану дій та щорічних Цільових планів (з 2005 р. — в рамках Інтенсіфікованого діалогу), а також приєднання до Плану дій щодо набуття членства.На двосторонньому рівні Україна прагне використовувати увесь потенціал стратегічного партнерства на основі взаємного інтересу та спільних підходів до розвитку відносин з США, Росією та Польщею; досягти та підтримувати добрі відносин з країнами-сусідами в атмосфері поваги до суверенітету та територіальної цілісності. Україна досягатиме мети з просування в регіоні європейських цінностей, зокрема шляхом активної участі у розв'язанні заморожених конфліктів.Постійним пріоритетом зовнішньої політики та сферою особливої уваги дипломатичних та консульських установ України є захист громадян України за кордоном та прав української діаспори.

3. Зовнішня політика перших київських князів. Договір 911 р. Та його оцінка.

Олег (882-912). + вбивство, що сісти на трон. Після захоплення Києва, Олег іде своїх воїнів на древлян, що були коло Прип’яті. Він був перший, хто почав збирати землі навколо себе. Потім Олег іде на південь, згодом на Правобережжя.

Ігор. (912-945). Велика проблема його була печеніги зі Сх. та Пд. Ігор уклав угоду з печенігами, і ті не турбували Русь протягом 5 років. 935 р. Ігор здійснив похід на Візантію, а в 941 р. грабує Боспорські околиці. 943 р. Ігор знов іде на Грецію, але обмежився викупом. 944 р. була укладена нова торгівельна угода, яка обумовлювала свободу дипломатичних та торгівельних зносин, повернення рабів, вилуплення полонених. +полюддя

Ольга. (945-959). Помстившись винуватцям за вбивство свого чоловіка (вбила 6-7 тис. осіб), Ольга наклала уроки. Щодо зовнішньої політики, то перш за все Ольга поїхала у Константинополь, де була зустріта з великим почтом. Її там було охрещено, а хресним батьком став Костянтин Багрянородний На її честь було влаштовано 2 пишні обіди. Вела вона також зв’язки з Оттоном І.

Святослав (959-967) Не був особливо розумною особистістю, але варто сказати, що саме він завершив об’єднання земель в одній д-ві. 965 р. Святослав зруйнував Хозарський каганат і відкрив шляхи для торгівлі зі Сх. Потім ходив на північний Кавказ, 4 роки провів в Болгарії, але Болгарія зустріла його, як ворога і лише тяжка битва дозволила йому заволодіти Переяславцем і відновити втрачені позиції. Загострилися стосунки з Візантією + виплата данини на кожного воїна, згодом печеніги.

Договір 911 р. Зміцнивши свої cили, Олег пішов на Візантію. Імператор Леон Філософ не був до цього готовий, тому греки поспішно запросили миру, а попередні переговори пройшли провністю на користь князя. У договорі зазначалося, що : 1. по 12 грн. на людину і уклади на міста 2. 6 міс. повного забезпечення послам та торговцям. 3. заборонялися образи. 4. посли мусять повідомляти про всіх приїзд. Цей мир був скріплений звичаєвим правом: клятва на Євангелії і богами. Варто сказати, що цей документ показує русів вже не як варварів, а як людей, які мали свої закони, захищали особисту безпеку, власність, право спадщини тощо. В зовнішніх відносинах фігурував обмін, бо золото вважалося товаром

Отже цей документ являє собою класичний взірець першого писемного документа раннього середньовіччя.

4. Міжкнязівська дипломатія в період роздробленості Київської Русі.

Після смерті Ярослава Мулрого українська територія спочатку була поділено на 6 частин, а згодом на 20 фактично окремих держав, які навіть між собою вели зовнішню політику. Зовнішні ворги вміло користувалися цим. 1068 – половці розгромили трьох старших Ярославичі, назріло постання, що завершилося першими вигнанням Ізяслава, який втік до Польщі. Завдяки Болеславу він повернув собі трон, але віддав Перемишль. 1073 – Ізяслава виганяють вдруге через сваку щодо полоцького уділу з Святославом та Всеволодом. На цей раз Болеслав дарунки взяв, але не допоміг, тому Ізяслав пішов до нім.імпетатора Генріха IV, але той був підкуплений Святославом і допомогти не міг.

Після смерті Святослава Всеволод добровільно віддав братові землю, але той згодом загунув, пробувши на престолі недовго. Говорячи про з/п-ку цих братів, то вони підтримували зв’язки з греками, надаючи їм військо.

Після Ізяслава на трон сів Всеволод, а потім Святополк, який мав великі проблеми з половцями, кинувши їх за грати (навіть шлюб з дочкою половецького князя не допоміг).

1097 р. – з’їзд у Любечі, який офіційно знищив Київську Русь і закріплював за певними князями землі.

За 100 років на цій території було 24 князі, які правили 47 рази.