5. Дипломатія Галицько-Волинської держави.

Як нам відомо, Роман Мстиславович утворив Галицько-Волинське князівство у 1199 р. Його з/п базувалася на переможних походах на ятвягів, половців, поляків. Інокентій ІІІ хотів, щоб той прийняв католицьку віру, обіцяючи зробити його королем Русі, але Р.М. не погодився. Загинув він під Завихвостом, був похований у Галичі.

Після його смерті бояри отримали владу, вигнавши дружину Р.М. із двома синами.Але згодом Данило Галицький таки вирішив отримати владу на батьковій землі. 1238 р. він розгромив нім. лицарів (тевтонський орден) під Дорогичином, а в 1239 р. взяв Київ і поставив там намісника Дмитра. Золота орда: поїздки були небезпечними, бо якщо князь не сподобався – його вбивали. Батий прийняв його приязно, але наказав таки віддати честь старшому (нагодував кумисом, а згодом дав вина).. Розуміючи, що ЗО треба знищувати таємно, Д.Г. звертається до країн Заходу, бо Схід був підкорений татарами.Бачачи, як мужніє Данило, угорський король Беля IV попросив таки видати заміж на Лева його дочку. Згодом Д.Г. двічі ходив йому допомагати воювати проти нім. імператора Богемського.Д.Г. звернувся до папи Інокентія IV з проханням допомогти зібрати слов’ян на хрестовий похід проти монголо-татар. Він прийняв пропозицію, а Галицький обіцяв віддати йому церкву.За дорученням батька, Лев відібрав міста між Бугом і Тетеревом, але під час наступних переговорів з Батиєм, Данило через «не хочу» зніс стіни, які слугували охороноюАле його репутацію невдачі не похитнули. Помер у 1264 р.

6. Зовнішня політика Богдана Хмельницького

Хмельницький мав великий дипломатичний досвід, Розвинувши свої дипломатичні здібності, він залучив на свій бік татар. Хан зобов’язався протягом трьох років воювати проти Польщі та Литви.Після поразок під Жовтими Водами( квітень 1648р.) та Корсунем( 16 травня 1648 р.) Польща була на грані повної поразки. Та й король помер. Саме тому дипломатичні інтереси просто зашкалювали.Були чутки, що Хмельницький захопив усю Україну, столицею зробив Київ, а себе проголосив князем Русі. Але насправді Хмельницький не був готовий до проголошення суверенітету. Та й поняття суверенітету тоді ще не було. Саме тому Хмельницький прагнув скромної автономії. Саме тому він відправив посольство з вимогою виробити реєстр у 12 тис. чоловік, виплатити зарплату козакам за останні 5 років, захистити права православних віруючих і повернути церкви у Зх. Україні. Польський сейм лиш частково задовольнив ці вимоги.У цей час розпочалися повстання і Б. Хмельницький, що не втратити влади, пішов за ними. У битві під Пилявцями козаки здобули перемогу, але татарам треба була здобич. Саме тому Хмельницький оточив Львів та взяв контрибуцію ( вересень-жовтень 1648 р.).Вплинувши за вибори в Польщі, на трон сів Ян Казимир. Хмельницький поставив перед ним ультиматум: загальна амністія для всіх учасників повстання, повернення коз. війську давніх вольностей, скасування церковної унії. Козаки отримали згоду і, в деякій мірі, автономію.У Києві на Хмельницького чекав не лише народ, але й посли з різних країн, які будь-якими способами хотіли перетягнути Хмельницького на свій бік.Хмельницький хотів розірвати вічний мир 1634 р. між Росією та Польщею. Він звертається до Росії, Угорщини, щоб ті допомогли йому у війні із Польщею. Сама Польща з намагається заставити гетьмана виконати зобов’язання, дані під Зборовом (15-16 серпня 1649 р.). Варто сказати, що саме на цій війні хан уперше зрадив гетьмана. Саме там була укладена Зборівська угода (40 тис. реєстр, володіння гетьмана поширювалося на Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства, урядовцями могли бути лише православні).Польща намагалася підвести Хмельницького до антикримської коаліції, але гетьман сказав, що погодиться лише за згодою Росії і кримського хана.Кримський же хан намагався підвести Хмельницького на війну із Москвою, але гетьман не хотів цього робити, бо розраховував на її підтримку у разі війни із Польщею

1649 – відрядив посольство до Царгороду із заявою про готовність служити султанові. А вже 1650 відбувся обмін посольствами.18-30 червня 1951 р. – битва під Берестечком. Коз. військо зазнало значних втрат, позбулося похідної канцелярії гетьмана. В результаті Україні були продиктовані принизливі умові Білоцерківського договору у вересні 1951 р. (реєстр 20 тис., коз. територія зменшувалася до Київського воєводства, гетьман мав розірвати союз із татарами і не мав вести жодних зносин. Але під час ратифікації один шляхтич своїм «вето» заблокував рішення сейму, що дозволило Хмельницькому ігнорувати рішення договору).Варто сказати, що через деяких час сили Хмельницького були виснажені (про що свідчила битва під Жванцем у вересні 1653 р., де хан знову зрадив Хмельницького), тому він відновив переговори з Московією. Але Москва чекала, поки Україна і Польща виснажаться, посилюючи тиск на Польщу з вимогами компенсації за всі завдані шкоди.7 січня 1654 р. відбулася перша зустріч козаків із рос. послами (Бутурлін)у Переяславі на таємній раді. Хмельницький наказав скласти присягу від імені царя, але не всі її склали (Іван Сірко, Іван Богун).17 лютого 1654 р. – Хмельницький відрядив послів до Москви (Зарудний і Тетеря) із 20 статтями на розгляд. З них вибрали 11 і затвердили(права та привілеї, 60 тис. реєстр, гетьман має право приймати іноз. послів, гетьман обирає військо, але ставить до відома царя, обумовлювалися умови співпраці у війні із Польщею тощо) (+ ще кілька грамот про привілеї ВЗ, укр.. шляхти, гетьмана)