- •3. Зовнішня політика перших київських князів. Договір 911 р. Та його оцінка.
- •4. Міжкнязівська дипломатія в період роздробленості Київської Русі.
- •5. Дипломатія Галицько-Волинської держави.
- •6. Зовнішня політика Богдана Хмельницького
- •7. Дипломатія Виговського. Гадяцький трактат та його оцінка
- •8. Зовнішня політика Мазепи. Українсько-шведський союз
- •9. Утворення Генерального Секретарства з міжнародних справ та його діяльність
- •11. Участь української делегації в роботі Брестської мирної конференції.
- •12.13. Підготовка, підписання, зміст, значення Берестейського мирного договору
- •22. Україно-польський військовий союз
- •23. Варшавський договір унр з Польщею та його наслідки
- •28. Українське питання напередодні другої світової війни
- •30. Пакт Молотова – Ріббентропа та його оцінка
- •31.Українське питання на міжнародних форумах в роки Другої Світової
- •33.Врегулювання територіальних змін після другої світової
- •38. Діяльність урср в оон (1944-1991)
- •39. Розпад срср та проголошення незалежності України
- •40. Особливості формування зовнішньої політики України в пострадянський період
- •44. Діяльність мзс україни щодо визнання державних кордонів
- •49.Основні напрямки зовнішньої політики України на сучасному етапі
- •53.Проблема правонаступництва у зовнішній політиці України
- •56. Участь України в діяльності снд
- •58. Військово-політичне співробітництво в снд та позиція України
- •59.Україна і Ташкентський пакт
- •62. Інтеграційні процеси на пострадянському просторі й Україна
- •63. Національні інтереси та пріоритети зовнішньополітичних зв’язків України
- •67. Діяльність України в обсє
- •72.73.74.75 Україна і нато
- •76. Міжнародні фінансові організації та Україна
62. Інтеграційні процеси на пострадянському просторі й Україна
Важливим напрямом реалізації національних інтересів нашої держави є впровадження регіональних інтеграційних проектів, які покликані сприяти вливанню економіки нашої держави у світове господарство. У цьому контексті, після проголошення незалежності України, потужно розвивається співпраця у форматі Чорноморського економічного співробітництва. В його рамках реалізується чимало конкретних проектів і програм із розвитку торгівлі, різних галузей промисловості, енергетики, транспорту та зв'язку, науки і техніки, сільського господарства, екології та туризму тощо. ЧЕС було створено з ініціативи Президента Турецької Республіки Т. Озала 1992 р. одинадцятьма чорноморськими країнами з метою розширення співпраці в регіоні. Учасниками цієї організації стали Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Туреччина і Україна. Статус спостерігача в ЧЕС мають Австрія, Єгипет, Ізраїль, Італія, Польща, Словаччина і Туніс.
Співпраця країн-учасниць ЧЕС відбувається на двосторонньому і багатосторонньому рівнях укладенням двосторонніх і багатосторонніх угод з конкретних проектів. До пріоритетних проектів можна віднести створення транспортного коридора Європа — Кавказ — Азія (ТКАСЕСА), будівництво нафто- і газопроводів, як-от трубопровід Новоросійськ — Бургас — Алек- сандрополіс, ділянки Баку — Батумі і Баку — Супса, впровадження інших комунікаційних проектів між Азією і Європою.
Отримала належну підтримку турецька ініціатива об'єднати національні університети і науково-дослідницькі центри в єдину інформаційну мережу. Рішення про подальше поглиблення співпраці в регіоні було ухвалене на щорічній конференції ЧБС міністрів закордонних справ у Ялті (1998) — заснувати організацію економічної співпраці в Чорноморському регіоні (ОЧЕС). Довгостроковою метою, сформульованою в ялтинській Декларації, є створення зони вільної торгівлі. У Декларації країни- учасниці висловили бажання лібералізувати торговельний режим згідно з правилами Світової організації торгівлі й наголосили на пріоритетності чинних угод з ЄС.
Співпраця у різних сферах регулюється низкою галузевих міждержавних угод, укладених в рамках ОЧЕС, як-от, Угода про співпрацю в галузі автомобільних перевезень, підписана 27 жовтня 2001 р. представниками країн — членів Чорноморського економічного співробітництва, котра регулює питання уніфікації деяких документів і тарифів при автоперевезеннях. Ідеться також про розробку проекту створення єдиної транспортної автомагістралі, яка б зв'язала всі країни—члени ОЧЕС.
Нового імпульсу регіональна співпраця в рамках організації набула 28 січня 2005 р., коли в Салоніках відбулася зустріч міністрів транспорту країн — членів ОЧЕС, у котрій узяли участь представники всіх одинадцяти країн — членів ОЧЕС та низки організацій: Бізнесової Ради ОЧЕС, Чорноморського банку торгівлі і розвитку, Міжнародного центру чорноморських досліджень, Єврокомісії, Міжнародної дорожньої федерації, Комісії Об'єднаних Націй з економічних питань, Асоціації чорноморських та азовських морських портів, Міжнародної асоціації судновласників, Чорноморської регіональної Асоціації суднобудівельників та судновласників, Союзу дорожньо- транспортних асоціацій у регіоні ОЧЕС та інших міжнародних організацій. Одним із основних питань конференції була інтенсифікація співпраці ОЧЕС та ЄС у сфері транспортних комунікацій: перспективи з'єднання транспортних систем Чорноморського регіону з транс'європейськими транспортними мережами, безпека у транспортній сфері. За результатами конференції, була ухвалена спільна Декларація про з'єднання інфраструктури Чорноморської транспортної мережі з транс'європейською транспортною системою. Україну на конференції представляли керівники Мінтрансу та МЗС України, найбільших портів та Асоціації судновласників нашої держави.
Важливим є те, що 1999 р. країни-члени ухвалили концепцію співпраці ЧЕС і ЄС. У ній зазначалося, що основними у розвитку партнерства є ті сфери співпраці, які е пріоритетними для ЄС, а саме — розвиток інфраструктури, співпраці в торгівлі та створення сприятливих умов для припливу іноземних інвестицій, сталий розвиток і захист навколишнього середовища, боротьба з різними виявами організованої злочинності тощо.
ОЧЕС є важливою ще й тим, що низка держав пострадянського простору, котрі бачать неефективність діяльності СНД, вважають ОЧЕС певною альтернативою як подоланню внутрішніх проблем, так і вирішенню своїх зовнішньоекономічних завдань. Україна надає важливого значення діяльності ОЧЕС, оскільки вбачає в ній гарантії територіальної цілісності та стабільного й ефективного економічного розвитку.