63. Національні інтереси та пріоритети зовнішньополітичних зв’язків України

У контексті реалізації основних напрямів зовнішньої політики України, участь нашої держави в європейських інтеграційних структурах є важливим пріоритетом її діяльності на міжнародній арені. Такі європейські організації як Рада Європи, ОБОЄ, ЄС, НАТО є надзвичайно важливими для нашої держави.

Україна в ОБСЄ. Україна є учасницею Організації з безпеки та співробітництва в Європі з 30 січня 1992 р. Вона бере участь у роботі всіх колективних органів Організації. Україна активно співпрацює з інститутами ОБСЄ, насамперед, з Верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин, Бюро з демократичних інститутів і прав людини та Представником ОБСЄ з питань свободи ЗМІ. Виявом плідної та результативної співпраці між Україною та ОБСЄ стала співпраця з місією ОБСЄ в Україні в 90-х роках. Значну увагу місії привернуло становище кримських татар, депортованих сталінським режимом із території України. їхнє повернення на історичну батьківщину призвело до загострення соціально-економічної та політичної ситуації на Кримському півострові та зумовило необхідність втручання в неї місії ОБСЄ. Створена за ініціативою уряду України в серпні 1994 р. місія ОБСЄ основну увагу зосередила на питаннях гарантування суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів України відповідно до основоположних принципів ОБСЄ. Активно працюючи в цьому напрямі, місія зробила позитивний внесок у справу стабілізації ситуації в Автономній Республіці Крим (АРК).Місія ОБСЄ в Україні завершила свою роботу ЗО квітня 1999 р. у зв'язку з виконанням свого мандата. Це стало першим в історії Організації випадком, коли місія ОБСЄ припинила своє існування саме завдяки успішному виконанню покладених на неї завдань.

Справа облаштування кримських татар і представників інших депортованих народів надалі перебуває під увагою Верховного комісара у справах національних меншин.

Бюро з демократичних інститутів і прав людини забезпечує роботу спостережних місій за президентськими та парламентськими виборами в Україні, а також реалізує проекти, спрямовані на розвиток і зміцнення її демократичних інститутів. Зокрема, в Україні в рамках таких проектів надається допомога з організації роботи офісу омбудсмена, удосконалення виборчого законодавства тощо.

За результатами дво- та багатосторонніх переговорів стосовно нових форм співпраці України з інститутами Організації, було ухвалене рішення щодо заснування з 1 червня 1999 р. посади Координатора проектів ОБСЄ в Україні. Завданням Координатора є підготовка та реалізація в Україні проектів і забезпечення їх фінансування за рахунок виділення цільових коштів міжнародними організаціями.

Співробітництво між Україною та Радою Європи. Становлення України на міжнародній арені як суверенної держави, визнання її європейською спільнотою рівноправним партнером, вступ її до РЄ та ратифікація РЄ основних документів цієї Організації, зокрема, Європейської конвенції з прав людини та протоколів до неї, а також процеси демократизації українського суспільства і прямування його до соціальної, правової держави на засадах, насамперед, забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, закономірно посилює теоретичний і практичний інтереси української громадськості до засад діяльності й механізму функціонування РЄ.

Основною статутною умовою для вступу країн до РЄ є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов'язання забезпечити права й основні свободи людини всім особам, які перебувають під її юрисдикцією. Вступ країни до РЄ свідчить про її демократичний вибір, налаштованість на захист прав людини та зміцнення демократичних інститутів.

До набуття членства в РЄ Україна стала учасником декількох конвенцій цієї Організації, зокрема, Європейської культурної конвенції, Європейської рамкової конвенції про транскордонну співпрацю між територіальними спільнотами або властями, Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства, Рамкової конвенції про захист національних меншин.

Можна з певністю стверджувати, що ЄС, зважаючи нл його багатосторонні зв'язки та співпрацю, стас не лише надійним партнером України, а з перетворенням його на одного з глобальних гравців на міжнародній арепі, неабияк впливле на міжнародні відносини. Перемога ідеї Об'єднаних Націй (Штатів) Європи набувле не лише чіткіших обрисів, а перетворюється нл все реальніше існуючий суб'скт міжнародних відносин, який вілІгравлтиме визначальну роль у творенні нової європейської та світової архітектури міжнародних відносин. Тому, з геополітичного погляду перед Україною виникає про- блемл вибору пріоритетів в умовлх трансформації біполярної системи міжнародних відносин на поліполярну та поліархічну за своїм хлрлктером системи.

Вибудовуючи стратегію відносин з ЄС, кінцевою мстою якої заявлено прагнення набуття повноправного членства, українському керівництву необхідним видасться зважування багатьох чинників як внутрішньополітичного, так і, особливо, зовнішньополітичного характеру. Практичний досвід реалізації спільних проектів ЄС — України є запорукою успіху двосторонніх відносин і перспектив їхньоїоптимізації та подальшого наповнення новим змістом.

64. ГУУАМ: утворення та напрямки діяльностіПерейти до: навігація, пошук

Заснування політико-консультативного форуму ГУАМ у складі 4 країн відбулося 10 жовтня 1997 року в Страсбурзі під час Саміту Ради Європи, під час якого було схвалено Спільне Комюніке глав України, Грузії, Азербайджану й Молдови. У цьому документі було зафіксовано рівень політичного зближення й практичного співробітництва між країнами цієї групи, спільність позицій з ключових міжнародних проблем й процесів у пострадянському просторі. 24 квітня 1999 року під час Вашингтонського саміту президентів країн-членів до ГУАМ приєднався Узбекистан. Розширене таким чином об'єднання держав отримало назву ГУУАМ.

Цілями Організації проголосили:

• сприяння соціально-економічному розвитку;

• зміцнення і розширення торгово-економічних зв'язків;

• розвиток і ефективне використання в інтересах країн ГУУАМ транспортно-комунікаційних магістралей і відповідної інфраструктури, розташованої на їх території;

• зміцнення регіональної безпеки в усіх сферах діяльності;

• розвиток відносин у галузях науки, культури і в гуманітарній сфері;

• взаємодія в межах міжнародних організацій;

• боротьба з міжнародним тероризмом, організованою злочинністю та наркобізнесом.

В основі утворення цієї форми співробітництва лежить єдність позицій країн із подібними політичними й економічними зовнішніми орієнтаціями. Організація була створена для протистояння впливу Росії в регіоні й отримала підтримку Сполучених Штатів.

Спільні економічні інтереси держав ГУАМ найбільше сконцентровані навколо питань транспортування прикаспійських енергоносіїв та прокладання нових транзитних маршрутів через Кавказький регіон. Ефективним напрямком економічного співтовариства є розвиток інвестиційної діяльності між державами ГУАМ, створення спільних підприємств з переробки сільськогосподарської продукції, в галузі машинобудування, енергетики і транспорту. Іншим важливим напрямком співпраці в межах ГУАМ - є проблеми безпеки й стабільності в регіоні. Учасники об'єднання зацікавлені у всебічному розвитку співробітництва з третіми країнами та міжнародними організаціями, які виявляють інтерес до діяльності ГУАМ та можуть сприяти досягненню цілей та принципів. З цією метою в рамках об'єднання за ініціативою України створюється інститут спостерігачів.

Структура: найвищим органом об'єднання ГУАМ є щорічна зустріч глав держав країн-учасниць ГУАМ. Виконавчий орган ГУАМ - Рада міністрів закордонних справ країн ГУУАМ. Робочий орган ГУАМ - Комітет національних координаторів (КНК ГУУАМ). Виконання функцій інформаційного центру ГУАМ покладено на Інформаційний офіс ГУАМ у Києві.

Міжнародні договора: Ялтинська Хартія ГУУАМ (7.06.2001 р.); тимчасове положення про Інформаційний офіс ГУАМ в Києві; угода про співробітництво між Урядами держав-учасниць ГУАМ у сфері боротьби з тероризмом, організованою злочинністю і іншими небезпечними видами злочинів; документи про співробітництво в окремих галузях.

Існують відомчі органи: робоча група з торговельно-економічних питань, з питань енергетики, з питань боротьби з тероризмом, організованою злочинністю та розповсюдженням наркотиків.

Варто наголосити, що ГУУАМ довгий час нічого не робила. Свою активну діяльність вона розвинула після Помаранчевої революції в Україні

65. Суперечності та перспективи утворення ЄЕП та національні інтереси України

Україна продовжує розбудовувати Єдиний економічний простір разом з Росією, Білоруссю і Казахстаном. Концепцію ЄЕП віце-прем”єри чотирьох країн обговорювали сьогодні у Києві.

Сторони щомісяця збираються для обговорення концепції нового пострадянського інтеграційного проекту під не вельми благозвучною абревіатурою ЄЕП. Як заявляють глави делегацій, про підписання концепції ЄЕП наразі говорити зарано: перемовини тривають, а укладення угоди про створення Єдиного економічного простору призначено на вересень: ще є час. Прогрес у переговорах учасники вбачають уже в тому, що відмінностей у підходах сторін поменшало, і замість кількох різних концепцій сьогодні обговорюється один документ.

Тим часом, говорячи про перспективи “союзу чотирьох”, незалежні експерти нагадують про принципові розходження у баченні сторонами глибини інтеграції. Національним інтересам України з усієї ідеї єдиного економічного простору відповідає лише зона вільної торгівлі. Тим часом Росія пропонує єдиний митний і навіть валютний союз з можливістю введення на території учасників ЄЕП єдиної валюти – по суті, оновлену модель Союзу. аїни

Вважається, що угода про ЄЕП, підписана нещодавно Президентом України, суперечить Конституції України. Стаття 4 Угоди передбачає утворення комісії, якій держави передають частку суверенітету. Отже, маємо зачатки нової версії Радянського Союзу.

Економічні ж рішення в рамках ЄЕП прийматиме так званий єдиний реґулюючий орган, рішення якого обов'язкові для всіх країн-учасниць, а найбільше голосів в цьому органі матиме Росія.

Долучаючись до угоди, яка суперечить Конституції України, вище керівництво країни вкотре демонструє неповагу до національного законодавства. Допустивши фактичне впровадження цієї угоди, ми ніби узаконимо неповагу до законів.

Слід зауважити два чисто економічні аспекти, за якими угода про утворення ЄЕП є надзвичайно небезпечною. Перший: зона вільної торгівлі в інтерпретації цієї Угоди - це незастосування один до одного антидемпінгових заходів. Можна прогнозувати викид багатьох російських товарів на український ринок за демпінговими цінами, що задушить національного виробника. Другий економічний момент: в Угоді є пункт про те, що можливі збитки, завдані державам через утворення ЄЕП відшкодовуватимуться за наслідками додаткових переговорів. Отже, визнається, що угода може мати негативні наслідки.

Саме тому лідери Народного Руху України підписали відкритого листа, у якому вимагають від Президента України припинити процес входження до ЄЕП.

66. Участь України в миротворчих операціях ООН

Участь України у миротворчих операціях розпочалась із затвердженням Верховною Радою України Постанови від 3 липня 1992 року “Про участь батальйонів Збройних Сил України в Миротворчих Силах Організації Об'єднаних Націй у зонах конфліктів на території колишньої Югославії”.

Починаючи з 1992 року близько 30 тисяч військовослужбовців Збройних Сил України взяли участь у міжнародних миротворчих операціях.

З цього часу 44 військовослужбовці Збройних Сил України загинули та 1 військовослужбовець зник безвісті.

• Тимчасові сили ООН у Лівані, липень 2000 року - квітень 2006 року (Близько 650 осіб; Основними завданнями батальйону було: розмінування мінних полів та автомобільних шляхів; налагодження доріг та шляхів; налагодження фортифікаційних систем підрозділів Місії; будівництво нових опорних пунктів підрозділів Місії)

• Місія ООН у Сьєрра-Леоне (110 осіб; Основні завдання батальйону було:обслуговування та ремонт матеріально-технічних ресурсів, наданих Збройними Силами України до складу Місії ООН у Сьєрра-Леоне; підготовка екіпажів бронетранспортерів та водіїв вантажних автомобілів; супроводження гуманітарних вантажів

• Місія ОБСЄ у Грузії (Близько 5 спостерігачів)

• Місія ООН превентивного розгортання в Македонії (військові спостерігачі 1 особа; Основними завданнями військових спостерігачів в Македонії було контролювати прикордонні райони країни та інформувати про будь-які події, які можуть підірвати довіру і стабільність у Республіці Македонія і є небезпечними для її території.)

• Місія ОБСЄ з верифікації у Косово

Вересень 1999 – липень 2000

37 окрема спеціальна рота - 108 осіб

Основними завданнями підрозділу було:

• патрулювання зони відповідальності;

• чергування на блокпосту;

• супроводження конвоїв та супроводження сербського населення через “албанську” територію.

Вересень 1999 – березень 2001

14 окремий вертолітний загін - 66 осіб

Основними завданнями загону було:

• перевезення миротворчого персоналу та високоповажних осіб;

• перевезення вантажів;

• евакуація поранених;

• супроводження переміщення військ.

Грудень 2002 – липень 2003

119 осіб

Основними завданнями було: супроводження колон; патрулювання та підтримання порядку у зоні відповідальності; інженерна розвідка місцевості; забезпечення мобільності та безпеки ; пошук та знешкодження вибухонебезпечних пристроїв на шляхах проходження колон, маркування мінних полів; будівельні роботи та надання гуманітарної допомоги. )

• Місія ООН в Афганістані (Військовий спостергач – 1 особа; Основними завданнями Місії були: створення умов для підготовки переговорного процесу; підготовка Угоди про припинення вогню)

• Місія ООН на півострові Превлака, Хорватія (Військові спостерігачі - 2 особи.Основними завданнями Місії були: спостерігати за активністю ВМФ СРЮ у Которській затоці; спостерігати за відсутністю військ та важкого озброєння хорватської та югославської армій у демілітаризованій зоні; спостерігати за активністю поліції у зоні відповідальності. )

• Гуманітарна місія в Державі Кувейт (448 осіб Основними завданнями батальйону було: реагування на кризові ситуації; забезпечення безпеки в регіоні; надання допомоги в захисті цивільного населення країни від наслідків можливого застосування ЗМУ; надання допомоги в ефективній ліквідації можливих наслідків ЗМУ на території Держави Кувейт; радіаційна, хімічна та біологічна розвідка місцевості)