288. Види договорів щодо розпорядження майновими правами інтелект. Власності

1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності(ліцензіар надає ліцензіату письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об’єкта в певній обмеженій сфері); ЛІЦЕНЗІЯ Є НЕОДМІННОЮ СКЛАДОВОЮ ЛІЦЕНЗІЙНОГО ДОГОВОРУ

2) ліцензійний договір(найбільш поширений, істотною умовою є питання, пов’язані з винагородою строк не може бути більш тривалим, ніж строк правової охорони майна;

3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності(творець і замовник);

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності(авторські і суміжні договори, договор щодо управління майновими правами автора).

289. Ліцензійний договір:поняття, суб’єкти, предмет

За ліцензійним договором сторона, що володіє виключним правом на об'єкт права інтелектуальної власності (ліцензіар), надає іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та іншого закону. Ліцензійний договір має бути укладений у письмовій формі, якщо інше не передбачено погодженням сторін. Письмова форма не є обов'язковою для авторських ліцензійних договорів про опублікування твору в періодичних виданнях та енциклопедичних словниках. Ліцензійні договори на право використання об'єктів права промислової власності набирають чинності тільки після їх реєстрації в патентному відомстві України.

В юридичній літературі як предмет ліцензійного договору, як правило, розглядалося лише охоронюване законом право на винахід або окремі повноваження, що випливають з цього права. Нині переважає інша точка зору, відповідно до якої предметом ліцензійного договору є сам винахід.

Сторонами у договорі — ліцензіаром і ліцензіатом — можуть виступати всі учасники цивільно-правового обороту, тобто фізичні і юридичні особи та держава, інтереси якої представляє Державний комітет з питань науки та інтелектуальної власності. Ліцензіар — це власник запатентованого або незапатентованого винаходу. Ліцензіат — фізична або юридична особа, яка відповідно до ліцензійного договору дістала дозвіл (ліцензію) на використання винаходу.

290. Строки ліцензійних договорів

Строк ліцензійного договору визначається сторонами в самому договорі. Ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності. У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п'ять років.

Часто в ліцензійному договорі застерігають можливість автоматичного продовження терміну його дії на певний строк за взаємною згодою сторін за умови, що жодна зі сторін не попередить іншу сторону про відмову від угоди за 6 місяців до закінчення терміну її дії. У цьому випадку кожна зі сторін може в будь-який час відмовитися від договору, письмово повідомивши про це другу сторону за шість місяців до розірвання договору, якщо більший строк для повідомлення не встановлений за домовленістю сторін.