82.Представництво без повноважень

Наявність у представника повноважень є обов’язковою умовою будь-якого представництва. Угода, укладена від імені другої особи, особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою. Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення. Схвалення може бути здійснено як у письмовій формі, так і шляхом вчинення конклюдентних дій, які свідчать про виконання угоди (напр. прийняттям виконання). Таке схвалення має бути зроблено в межах нормального необхідного строку або встановленого строку при здійсненні угоди. Як свідчить судова та арбітражна практика непоодинокими є випадки, коли представники укладають угоди з перевищенням наданих їм повноважень або взагалі не маючи повноважень. У разі коли угода укладена представником юр. особи або керівником її відокремленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень вона має бути визнана недійсною, як така, що не відповідає вимогам закону. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юр. особи або керівника відокр. підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов’язку перевіряти такі повноваження.

1.Поняття приватного права та його співвідношення з цивільним

Ще починаючи з римських часів загальновизнаним є поділ права на публічне та приватне. Вперше такий поділ запропонував Ульпіан (Дигести Юстиніана). Відповідно до нього, приватне право призначалось для врегулювання та охорони сфери приватних інтересів особи, які ґрунтуються на началах юридичної рівності сторін, що обумовлено недоторканністю їх приватної власності, свободою договору, судовим захистом їх прав та інтересів.

Особливості приватного права:

1) предметом приватноправового регулювання, переважно, є відносини з належності майна (статики) та його використання (динаміки);

2) ці відносини виникають на підставі автономії волі учасників та за їх ініціативи;

3) ці відносини виникають та існують між юридично рівними суб'єктами, які є самостійними в майновому розумінні.

Основою приватного права є саме цивільне право, яке найбільш повно ввібрало в себе всі його ознаки та є фундаментом усього приватного права України.

межі приватного права за рахунок тільки цивільно-правової галузі не можуть вважатися вичерпними. Вони значно ширше, і розширяються за рахунок деяких інших правових галузей, зокрема, сімейного, трудового, підприємницького права і т. ін. Та понад усе найбільш визначальне значення у сфері приватного права слід віддати галузі цивільно-правовій. Саме остання забезпечує основні засади регулювання, охорони приватних інтересів окремих суб'єктів права, а також компенсаційні гарантії на випадок, коли врегульовані і охоронювані законом цивільно-правові відносини порушуються, а учасники цих відносин стають потерпілими.