31. Поняття та види функцій управління у сфері охорони довкілля та використання ресурсів.

Функції управління – це закріплені законодавстві та інших нормативно-правових актах напрями діяльності суб’єкта або групи суб’єктів щодо організації охорони довкілля та забезпечення раціонального природокористування. Функції управління:

1) просторово-територіального устрою об’єктів природи – діяльність уповноважених органів спрямована на проведення робіт по належній організації використання, відтворення, захисту природних ресурсів, створення сприятливих умов для життєдіяльності людини;

2) обліку природних ресурсів – діяльність уповноважених суб’єктів спрямована на систематизацію відомостей про правовий, природний та господарський стан природних ресурсів або їх частин та постійних і таких, що змінюються в часі їх властивостей.

3) функція екологічного планування;

Форми екологічного планування:

а) екологічні програми та плани природоохоронних заходів;

б) предпроектні документи (схеми розміщення та розвитку продуктивних сил);

в) територіально-планові документи;

г) цільові комплексні програми;

4) функція екологічного моніторингу;

7) функція екологічного контролю;

8) функція стандартизації та нормування в галузі охорони довкілля;

32. Облікова функція. Види, значення та порядок ведення природо ресурсних кадастрів.

Облікова функція - діяльність уповноважених суб’єктів спрямована на систематизацію відомостей про правовий, природний та господарський стан природних ресурсів або їх частин та постійних і таких, що змінюються в часі їх властивостей.

Дання функція реалізується шляхом ведення державної статистичної звітності та шляхом ведення природо-ресурсних кадастрів.

Оскільки функція обліку є однією з базових функцій управління встановлюються особливі вимоги до її здійснення. Зокремаоблік повинен бути об’єктивним.

Об’єктивність обліку досягається за умови: 1) Системності обліку; 2) Достовірності обліку; 3) Безперервності обліку; 4) Загальності обліку.

Природноресурсовий кадастр – це систематизований звід відомостей про об’єкти довкілля (про кількісні та якісні характеристики, обсяг, оцінку, характер та правовий режим природних ресурсів, розподіл їх між власниками та природо-користувачами у т.ч. орендарями, розподіл за категоріями цільового призначення та видами природних ресурсів, народногосподарською та ін. цінностями тощо), який ведеться для потреб екологічного управління.

Види державних екологічних кадастрів: лісовий, земельний, водний, родовищ і проявів корисних копалин, територій та об’єктів природно-заповідного фонду, кадастр рослинного світу, кадастр тваринного світу, кадастр природних територій курортів, кадастр природних лікувальних ресурсів, кадастр антропогенних викидів та абсорбції парникових газів, кадастр сховищ радіоактивних відходів, містобудівний кадастр населених пунктів.

33. Екологічний моніторинг: правові основи, завдання, види та порядок здійснення.

Екологічний моніторинг – це система спостережень, оцінки та прогнозу стану довкілля і його змін.

Завдання екологічного моніторингу:

1) Довготривале систематичне спостереження за станом довкілля;

2) Аналіз стану довкілля та прогнозування його можливих змін;

3) Інформаційно-аналітична підтримка прийняття управлінських рішень;

4) Інформаційне обслуговування органів державної влади, місцевого самоврядування, надання екологічної інформації населенню.

Види моніторингу: 1) Стандартний (загальний); 2) Оперативний (кризовий); 3) Науковий (фоновий);

Система екологічного моніторингу реалізується в Україні на таких рівнях: 1) Локальний; 2) Регіональний; 3) Національний.

Система моніторингу спрямована на:

- підвищення рівня вивчення і знань про екологічний стан довкілля;

- підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування користувачів на всіх рівнях;

- підвищення якості обгрунтування природоохоронних заходів та ефективності їх здійснення;

- сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Основними завданнями суб'єктів системи моніторингу є:

- довгострокові систематичні спостереження за станом довкілля;

- аналіз екологічного стану довкілля та прогнозування його змін;

- інформаційно-аналітична підтримка прийняття рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки;

- інформаційне обслуговування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також забезпечення екологічною інформацією населення країни і міжнародних організацій.