53. Державне управління і контроль у сфері використання та охорони земельних ресурсів.

Державне управління у сфері охорони та використання земель – це це організаційно – правова діяльність уповноважених органів влади щодо забезпечення раціонального використання земель власниками та користувачами земельних ділянок, а також іншими суб’єктами земельних правовідносин.Під ф-іями держ. управління землями слід розуміти види (напрямки) діяльності уповноважених органів державної влади щодо забезпечення організації раціонального та ефективного використаня та охорони земель. Субєктами управліня є: ВРУ, ВР АРК, обласні, Київська, Севастопольська, міські, районні, районні у містах,міські,селищні, та сільські ради, КМУ, центральний орган виконавчої влади з питань екології та природніх ресурсів,рада міністрів АРК,місцеві державні адміністрації.

54. Правова охорона земель.

Правова охорона земель являє собою систему врегульованих нормами права організаційних, економічних та інших суспільних відносин щодо забезпечення раціонального використання земельного фонду країни, запобігання необґрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обороту, захист земельних ресурсів від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення та підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого правового режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Основним завданням правової охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель. Охорона земель є надзвичайно важливим чинником забезпечення продовольчої та екологічної безпеки країни. Тому важливу роль у здійсненні завдань правової охорони земель відіграє держава шляхом виконання ряду своїх функцій, які закріплені в чинному законодавстві, зокрема, шляхом: законодавчого регулювання земельних відносин; розробки та реалізації загальнодержавної та місцевих програм раціонального використання земель, підвищення родючості грунтів, охорони земельних ресурсів у комплексі з іншими природоохоронними заходами; передачі (продажу) земельних ділянок у власність та надання їх у користування, вилучення (викупу) земель для суспільних потреб; державної реєстрації прав на землю та інше нерухоме майно; поділу земельного фонду країни на категорії земель та визначення цільового призначення земельних ділянок; організації землеустрою; ведення державного земельного кадастру; здійснення моніторингу ґрунтів; здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

У процесі здійснення правової охорони земель держава виконує чотири основні функції: регулюючу, стимулюючу, контрольну та каральну.

55. Відповідальність за порушення земельного законодавства.

Правова відповідальність за земельні правопорушення залежно від застосування санкцій поділяється на адміністративну, кримінальну, цивільну та дисциплінарну.

Адміністративна відповідальність настає за винні й протиправні порушення земельного законодавства, вчинені умисно або з необережності при використанні й охороні земель, що за ступенем своєї небезпеки не потребують кримінального переслідування.

Перелік земельних правопорушень, за вчинення яких наступає адміністративна відповідальність, наводиться в актах адміністративного і земельного права.

Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) визначені такі підстави притягнення до адміністративної відповідальності:

1) псування сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними і радіоактивними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, неочищеними стічними водами, виробничими та іншими відходами, а також невжиття заходів по боротьбі з бур'янами (ст. 52 КУпАП);

2) використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництво, введення в дію об'єктів, які негативно впливають на стан земель, неправильна екс­плуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд та захисних лісонасаджень (ст. 53 КУпАП);

3) самовільне зайняття земельної ділянки (ст. 53і КУпАП);

4) приховування або перекручування даних земельного кадастру (ст. 532 КУпАП);

5) несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або не приведення їх до стану, придатного для використання за призначенням (ст. 54 КУпАП);

6) самовільне відхилення від проектів внутрішньогосподарського землеустрою (ст. 55 КУпАП);

7) знищення межових знаків {ст. 56 КУпАП).

Кримінальна відповідальність за порушення земельного законодавства настає у разі вчинення дій, що зазіхають на встановлений земельний правопорядок і являють собою суспільну небезпеку. До числа суспільно небезпечних дій, що тягнуть застосування заходів кримінальної відповідальності. Кримінальний кодекс України (далі — КК України) відносить приховування або умисне перекручування службовою особою відомостей про екологічний, у тому числі радіаційний, стан, пов'язаний із забрудненням земель, якщо стан цих земель такий, що негативно впливає на здоров'я людей, рослинний та тваринний світ, а також про стан захворюваності населення в районах з підвищеною екологічною безпекою. При цьому за приховування або умисне перекручування цих відомостей, вчинене повторно або в місцевості, оголошеній зоною надзвичайної ситуації, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, встановлена більш сувора санкція (ст. 238 КК України). Суб'єктами кримінальної відповідальності за такі злочини може бути лише службова особа (ст. 364 КК України).

Стаття 239 КК України передбачає кримінальну відповідальність за забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я людей або довкілля внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров я людей чи довкілля. Цією самою статтею КК України встановлена кримінальна відповідальність з більш суворими санкціями за такі самі діяння, що спричинили загибель людей, їх масове захворювання або інші тяжкі наслідки.

Слід зазначити, що КК України 2001 р. не передбачає кримінальної відповідальності за самовільний захват землі, яка застосовувалась відповідно до ст. 199 КК УРСР 1960 р.

Цивільно-правова відповідальність настає за фактом порушення земельного законодавства, пов'язаного із заподіянням шкоди землям, що охороняються законом, правам і інтересам власників землі, землекористувачів, у тому числі орендарів, незалежно від притягнення винних до інших видів правової відповідальності.

Цивільну відповідальність за шкоду, що є прямим наслідком порушення земельного законодавства, слід відрізняти від економічної відповідальності за правомірну шкоду, зумовлену об'єктивними причинами, і яка підлягає відшкодуванню лише у випадках, спеціально передбачених законом. Відповідно до законодавства правомірна шкода відшкодовується у встановленому порядку при вилученні (викупі) земельних ділянок для державних чи громадських потреб або тимчасовому їх зайнятті, обмеженні прав власників землі, землекористувачів, у тому числі орендарів, у передбачених законом випадках.