74. Економічний потенціал Китаю та його використання.

Китай – третя за площею країна світу – має значний земельний фонд, великі запаси корисних копалин, потужні гідроресурси, а також великі можливості освоєння ресурсів капіталу. Природні умови більшої частини країни не дуже сприятливі для с/г виробництва: понад 60% території зайнято горами та рівнинами з висотою більше 1 тис. м над рівнем моря, крім того, є багато гарячих пустель. Китай посідає одне з перших місць у світі за запасами багатьох корисних копалин. Наявні практично всі основні мінеральні ресурси.

Частина виробництва ВВП:

• с/г – 21%

• промисловість – 49%

• сфера послуг – 30%

Характерною рисою сучасної економіки КНР є її посилена залежність від зовнішньої торгівлі.

По темпам росту експорту і імпорту Китай є одним з світових лідерів – 25% на рік.

На кінець 90-х рр. товарна структура експорту:

• одяг – 25%

• продукція машинобудування – 16%

• текстиль – 10%

• продукти харчування – 8%

• хімічні продукти – 5%

Основні торгові партнери по експорту – Японія, США, Німеччина, країни-дракони за виключенням Тайвані.

Структура імпорту:

• машинобудування – 36%

• хімічні продукти – 10.5%

• тз – 8.5%

• металургійний комплекс – 8%

• текстиль – 8%

• паливо – 3%

Основні партнери по імпорту – Японія, США, Німеччина, Корея, Гонконг, Росія.

75. Макроекономічна модель розвитку Китаю.

В сучасних умовах Китай здійснює кроки по зростанню економіки за 2 напрямками:

1. Програма 2010. що реалізується в серйозному оновленні виробничих потужностей, створення високо ефект. виробництв, для чого залучається власний та іноземний капітал.

2. Китай розраховує на значний приток експортної виручки не тільки завдяки збільшенню обсягу виручки, а й завдяки досить вдалому курсу юані.

Китайська модель економіки потребує змін:

• більш ефективне впровадження ринкових методів господарювання в усіх сферах економіки

• відмова від державної монополії в провідних секторах економіки і надання можливості розвитку приватного сектору

• реструктуризація банківської і фінансової системи

• вдосконалення зовнішньо-економічної політики

• подолання диспропорцій у розвитку окремих регіонів

• поєднання сталого економічного розвитку країни з забезпеченням зміцнення економічної безпеки.

76. Джерела піднесення та механізм перетворення економічної системи Китаю.

Створення й удосконалювання соціалістичного ринкового економічного механізму - задача реформи на поточний період і перспективу. Вона включає л'ять основних ланок. Ціль реформи - створення соціалістичної ринкової економічної системи з китайською специфікою.

Усі ланки радикальних перетворень взаємозалежні. Китайська реформа на відміну від шокової терапії проводиться поступово і комплексно, кожна її ланка ретельна обмірковується. Практика показала, що за допомогою шокової терапії можна лише зруйнувати старий механізм, але не можна створити новий. У результаті країна взагалі позбавляється економічного механізму, що приводить до хаосу. Не може увінчатися успіхом і реформа в окремих сферах економіки при відсутності радикальних перетворень в інших областях.

1. Реформа держпідприемств. Хоча вони складають лише 19% загальної кількості промислових підприємств країни, на їхню частку приходиться близько 50% випуску продукції, 66% податків і прибутку, переданих державі, 75% залишкової вартості основних фондів. Крім того, держпідприємства належать в основному до ключових галузей народного господарства (енергетика, транспорт, виробництво найважливіших видів сировини, матеріалів і устаткування). Тому від успіху їхньої реформи багато в чому залежить доля перетворень у цілому. Реформа держпідприємств ставить своєю метою не анулювати державну зласність і здійснити приватизацію, а змінити механізм господарювання.

2. Створення комплексної системи ринків. Для її формування необхідно розвивати (крім ринку споживчих товарів) ринки засобів виробництва, робочої сили нерухомості, технологій і інформації, а також фондовий ринок. Треба боротись з прагненням окремих районів до самоізоляції і протекціонізму в інтересах власних підприємств. Важливо відстояти єдиний ринок усередині країни, інтегрувати його у світовий, забезпечити необхідну законодавчу базу.

3. Поглиблення реформи систем розподілу і соціального забезпечення. При розподілі доходів народного господарства варто брати до уваги інтереси держави, колективу, особистості, центрального уряду і місцевих адміністрацій. Потрібно усувати перекоси, що мають місце, в одержанні доходів громадянами на місцях і місцевих адміністраціях.

4. Створення механізму непрямого регулювання макроекономіки.

5. Зміна функцій уряду. Для створення ринкової економіки потрібно розділити функції уряду і підприємств. Функції уряду включають планування, розробку економічної політики, надання інформації, узгодження спірних питань, надання різного роду державних послуг, контроль за виконанням. Місцеві адміністрації не повинні втручатися в роботу підприємств, дозволену законом і вхідну в їхні повноваження. Необхідно правильно розподілити повноваження в керуванні економікою між центром і місцевими адміністраціями з метою заохочення ініціативи обох структур.