41.Структура та загальна характеристика нових індустріальних країн.

Нові індустріальні країни (НІК) – група країн, що розвиваються і досягли певного успіху в індустріалізації та розвивають орієнтоване виробництво промислової продукції та сфери послуг. Переважно до цієї групи зараховують 4-ри країни Південно – Східної Азії – Гонконг (Сянган), Сінгапур, Тайвань, Республіку Корею («азіатські тигри») та три латиноамериканські держави – Аргентину, Бразилію, Мексику. Це – НІК 1-ої хвилі, або 1-го покоління, найпотужніші щодо розвитку економіки. До НІК 2-го покоління відносять, як правило, Малайзію, Таїланд, Індію; 3-го покоління – Кіпр, Туніс, Туреччину, Індонезію; 4-го – Філіппіни, південні провінції Китаю або увесь Китай.

Останнім часом, класифікуючи деякі НІК економісти використовують термін «ринки, що виникають». Ознаками зарахування у цю групу країн вважаються: показник рівня інфляції у середньому 5% на рік і дохід на душу населення – 8160 дол. США.

З 1960 до 1993 рр. 7 із 10 економік світу, що найбільше зростають, знаходилися у регіоні Східної та Південно – східної Азії. 4 «азіатські тигри» мали темпи зростання ВВП на душу населення у середньому 6% на рік, водночас аналогічний показник у США зростав менше ніж на 2% на рік. Темпи зростання Малайзії становили понад 4% щорічно. У Китаї відзначалося феноменальне зростання ВВП на душу населення, яке дорівнювало 8,1% щорічно з 1978 р. Не менш феноменальним було зростання у Південній Кореї рівня середньорічної зарплати – від 80 дол. США у 1960 р. до 10 тис. дол.. у 1996 р.

Серед НІК є такі, які можна назвати точніше «нові індустріально-аграрні країни», у яких поряд із розвинутою промисловістю існує високорозвинене сільське господарство. Це галузь економіки таких країн, як Малайзія, Таїланд, Аргентина, Бразилія, має сучасну базу розвитку і високий показник експортності деяких видів сільськогосподарської продукції.

42. Економічна модель та особливості розвитку нік.

Спільні для групи НІК зовнішні чинники їх економічного зростання:

1. Те, що через певні причини деякі НІК опинилися у сфері особливих політичних та економічних інтересів промислово розвинених країн. Наприклад, південноазіатські країни були сферою особливих інтересів японських ТНК, які створювали тут свої численні філії, спираючись на дешеву, працелюбну та дисципліновану робочу силу зі схожим на японський менталітетом та близьке розташування країн регіону.

2. Структурна перебудова, що відбувалася у 50 – 60-ті рр. в економіці ПРК, насамперед формування там потужних ТНК та посилення зарубіжної експансії останніх. У результаті і 80-ті рр. прямі інвестиції в економіку НІК досягли 42% прямих капіталовкладень у країни, що розвиваються.

Внутрішні чинники: майже у всіх НІК склалися автократичні політичні режими, лояльні до промислово розвинених країн. Усі НІК мали велику армію дешевої робочої сили. Основним фактором екон. успіхів НІК стала вибрана ними модель розвитку, яка визначається як політика зовнішньої орієнтації. Така модель передбачає проходження 3-х етапів економічного розвитку: 1-й – переважний розвиток імпортозаміщувальних галузей; 2-й – створення експортного потенціалу та базових галузей; 3-й – орієнтація на розвиток наукових галузей. Перший етап (50-60і рр. ) ставив основним завданням розвиток у країнах галузей промисловості, призначених замінити своєю продукцією імпорт аналогічних товарів з-за кордону. Це забезпечувало економію валютних коштів і насичення внутрішніх ринків основними споживчими товарами. Другий етап індустріалізації (60-кін. 70-х рр.) збігся зі структурною перебудовою у промислово розвинених країнах, змінами у міжнародному поділі праці й зміною ролі, яка у цьому процесі відводилася країнам, що розвиваються. НІК, розвиваючи праце місткі експортоорієнтовані виробництва у міру нагромадження досвіду та капіталів перейшли до капіталомістких галузей, а поступово й до розвитку наукомістких галузей і створення власної науково-дослідної бази. Цей період характеризується відчутним збільшенням державних і приватних асигнувань на розвиток НДДКР.

У даний час експортоорієнтована модель розвитку, що дала такі високі результати, багато в чому себе вже зжила. При існуючому рості зарплати і рівні кваліфікації товари цих країн стають неконкурентоспроможними на світовому ринку. Обсяги виробництва знижуються, відповідно знижуються прибутки. Тому НІК продовжують модернізацію і перехід на нові технології, наукомістке і нематеріальне виробництво.