Тема 3. НематеріальНий капітал підприємства

3.1. Нематеріальні ресурси підприємства

Нематеріальні ресурси — це частина потенціалу підприємства, що приносить економічну вигоду протягом тривалого періоду і має нематеріальну основу одержання доходів.

До них відносяться об'єкти промислової й інтелектуальної власності, а також інші ресурси нематеріального походження.

Промислова власність — поняття, використовуване для позначення виключного права на нематеріальні цінності. До неї відносяться винаходи, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки і знаки обслуговування, фірмові найменування і вказівки походження чи найменування місця походження товару, а також права по припиненню недоброякісної конкуренції.

Інтелектуальна власність — юридичне поняття, що охоплює авторське право й інші права, що відносяться до інтелектуальної діяльності в області виробництва, науки, програмного забезпечення, літератури і мистецтва.

Характеристика об'єктів промислової власності:

1. винахід — це нове технічне рішення задачі в будь-якій області народного господарства, що дає позитивний ефект, та має істотні відмінності. Право на винахід засвідчується авторським посвідченням чи патентом;

2. промисловий зразок — нове художньо-конструкторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, що відповідає вимогам технічної естетики, придатне до використання промисловим способом і дає позитивний ефект. Існує дві форми охорони промислового зразка: свідчення і патент. Не підлягають охороні промислові зразки виробу, зовнішній вигляд яких обумовлений винятково їх функцією (гайки, болти, гвинти тощо), а також галантерейні, швейні, трикотажні вироби, тканини (крім декоративних), взуття, головні убори;

3. корисні моделі — це нові по зовнішньому вигляду, формі, розміщенню частин чи по будівлі моделі. Для реєстрації корисної моделі досить будь-яких змін, навіть у просторовому компонуванні моделі;

4. товарні знаки — позначення (ім'я, знак чи символ їх сполучення), що розміщується на товарі чи його упаковці для ідентифікації товару і виробника.

Об'єкти інтелектуальної власності зв'язані з інформаційною системою й інформаційною діяльністю підприємства. До них відносяться:

• програмне забезпечення (сукупність програм, використовуваних у роботі ЕОМ);

• бази даних (сукупність програмних, організаційних і технічних засобів, призначених для централізованого нагромадження і використання інформації);

• бази знань (сукупність систематизованих основних відомостей, що відносяться до певної галузі знань і зберігаються в пам'яті ЕОМ).

Інші нематеріальні ресурси: ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції, найменування місця походження товару, гудвіл.

Ноу-хау — технологія виробництва, науково-технічні, комерційні, організаційні й управлінські знання, необхідні для функціонування виробництва. На відміну від секретів виробництва ноу-хау не патентується, оскільки в значній своїй частині складається з певних прийомів, навичок тощо. Поширення ноу-хау здійснюється насамперед за допомогою застосування ліцензійних угод.

Раціоналізаторська пропозиція — це технічне рішення, що є новим і корисним для підприємства, якому воно подано, що передбачає зміни конструкції виробів, технології виробництва і застосовуваної техніки чи зміна складу матеріалу. Його автору видається спеціальне посвідчення — підстава права на авторство і винагороду.

Найменування місця походження товару відбиває назву країни (чи місцевості) для позначення виняткових властивостей товару, викликаних природними умовами, людськими факторами, національними особливостями, характерними для даного регіону.

Гудвіл — комплекс заходів, спрямований на збільшення прибутку без відповідного збільшення активних операцій, включаючи використання кращих управлінських здібностей, домінуючу позицію на ринку, нові технології тощо. Іншими словами, гудвіл — це ділова репутація фірми. Вартість гудвілу визначається як різниця між ринковою ціною підприємства і звичайною ціною придбання аналогічних активів.

Нематеріальні активи — це права на користування нематеріальними ресурсами.

Власники об'єктів промислової власності одержують виключне право на їхнє використання за допомогою патентів.

Патент — документ, що засвідчує державне визнання технічного рішення винаходом і закріплюючий за особою, який він виданий, виключне право на винахід.

На продукт інтелектуальної власності встановлюється авторське право.

Авторське право — система правових норм, що визначають положення авторів наукових публікацій, літературних і художніх творів, програмного забезпечення для ЕОМ і їхні взаємини з іншими контрагентами.

Правовий захист місця походження товару виникає на основі його реєстрації. Ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції, гудвіл — є власністю підприємства і не мають спеціального правового захисту, тому є складовою частиною так званої комерційної таємниці підприємства.

Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива шляхом їхнього використання самим власником чи наданням (з його згоди) такого права іншій зацікавленій стороні у формі ліцензійної угоди.

Ліцензія — дозвіл ліцензіара на використання приналежних йому прав промислової власності (на винахід, промисловий зразок, товарний знак), виданий іншій особі (ліцензіатові) на певних умовах. Ці умови (термін, обсяги, винагорода) становлять зміст ліцензійної угоди.

Норма зносу нематеріальних активів визначається, виходячи з їхньої первісної вартості і встановленого терміну корисного використання, але не більш 10 років.

На нематеріальні активи, вартість яких не зменшується в процесі використання, знос і амортизаційні відрахування не нараховуються. На інші нематеріальні активи нарахування амортизаційних відрахувань здійснюється до досягнення їхньої залишкової вартості нульового значення.