Тема 5. Трудові ресурси

5.1. Загальні відомості. Класифікація

Трудові ресурси підприємства представлені його виробничим персоналом, оплата праці якого включається у витрати виробництва продукції. Винятковою особливістю трудових ресурсів на відміну від інших є те, що підвищення ефективності їх використання може бути зв'язано не стільки зі збільшенням продуктивності, скільки з можливістю більш ефективного використання інших видів ресурсів.

Крім того, організація використання трудових ресурсів на підприємстві пов'язана з рішенням не тільки виробничих задач, але і з важливими для суспільства задачами соціально-політичного характеру.

Працівники підприємства, зайняті у виробництві й у його обслуговуванні входять до складу промислово-виробничого персоналу (ППП).

До непромислового персоналу відносять працівників житлово-комунального господарства, капітального будівництва, медичних і культурно-спортивних закладів і так далі, що знаходяться в складі підприємства.

По характеру виконуваних функцій розрізняють:

1) робітників – працівники, безпосередньо зайняті створенням матеріальних цінностей, ремонтом основних засобів, перевезенням вантажів тощо. Робітників, у свою чергу, підрозділяють на основних і допоміжних. Основні робітники зайняті безпосередньо у виробничому процесі, допоміжні – ремонтним, транспортним, складським, підсобним та іншими видами обслуговування.

2) керівників – працівники, що займають посади керівників підрозділів, їхні заступники і головні (ведучі) фахівці.

3) фахівці – працівники, зайняті інженерно-технічним, економічної, юридичним і іншим аналогічним видом діяльності.

4) службовці – працівники, що здійснюють підготовку й оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування і діловодство.

У залежності від характеру трудової діяльності персонал підприємства підрозділяють за професіями, спеціальностями і рівнем кваліфікації.

Професія визначається комплексом теоретичних знань і практичних навичок галузевого характеру.

Спеціальність конкретизує знання і навички усередині професії.

Кваліфікація відбиває рівень знань і навичок по конкретній спеціальності.

По чисельності працівників розрізняють облікову і явочну.

Облікова чисельність визначає загальну чисельність працівників підприємства чи окремих їх груп, зарахованих за наказом на певну дату (з урахуванням вибулих і прийнятих).

Явочна чисельність – чисельність робітників що з'явилися на роботу (у тому числі у відрядженні).

У складі явочної чисельності також виділяють тих, що фактично відробили, тобто з'явилися і приступили до роботи, незалежно від внутрізмінних перерв.

Середні значення цих показників:

середньооблікова чисельність – визначається шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день місяця і ділення цієї суми на кількість календарних днів місяця; за значеннями за місяць визначаються середні значення за квартал, півріччя й у цілому за рік;

середні значення явочної чисельності і тих, що фактично відробили визначаються аналогічно, але стосовно кількості робочих днів місяця.

Для потреб аналізу і планування ряду трудових показників використовуються нормативні значення фондів часу: календарного, номінального й ефективного.

Фонд календарного часу – представляє тривалість року в днях.

Фонд номінального часу – визначається різницею між фондом календарного часу і кількістю вихідних і святкових днів у році.

Фонд ефективного часу – визначається різницею між фондом номінального часу і кількістю планованих невиходів на роботу (чергові і додаткові відпустки, у зв'язку з навчанням тощо).

Відношення фонду номінального часу до ефективного визначає нормативне значення коефіцієнта приведення до облікової чисельності.