3.2. Неупредметнений капітал підприємства

Підприємства можуть використовувати капітал у виді довгострокових його вкладень, тобто інвестувати в які-небудь об'єкти.

Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу в об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності з метою одержання доходу (прибутку).

Розрізняють внутрішні (вітчизняні) і зовнішні (іноземні) інвестиції.

Внутрішні інвестиції підрозділяються на фінансові, реальні й інтелектуальні.

Фінансові інвестиції — це придбання акцій, облігацій і інших цінних паперів, вкладення грошей на депозитні рахунки в банках під відсотки й ін.

Реальні інвестиції (капітальні вкладення) — це вкладення грошей у капітальне будівництво, розширення і розвиток виробництв.

Інтелектуальні інвестиції — підготовка фахівців, передача досвіду, ліцензій, ноу-хау й ін.

Зовнішні інвестиції поділяються на прямі і портфельні.

Прямі інвестиції — це інвестиції, що дають інвестору повний контроль над діяльністю іноземного підприємства.

Портфельні інвестиції — це інвестиції, що дають інвестору право на одержання лише дивідендів по придбаних акціях закордонних підприємств.

Об'єктами інвестиційної діяльності є: основний капітал (знову створюваний чи той, що модернізується); оборотний капітал; цінні папери; цільові грошові вклади; науково-технічна продукція; інтелектуальні цінності.

Одна з найбільш важливих господарських задач, що повинні вирішувати підприємства — це вигідне вкладення грошових ресурсів з метою одержання максимального доходу.

Інвестиційна політика визначає пріоритетні напрямки вкладення капіталу, від яких залежить ефективність господарської діяльності, забезпечення найбільшого приросту продукції і доходу на кожну гривню понесених витрат.

В даний час найбільшу частину інвестицій підприємства направляють у капітальне будівництво на розширене відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури.

Контрольні питання:

1. Що розуміється під нематеріальними ресурсами підприємства, по яких ознаках і як вони класифікуються?

2. Розкрийте сутність структури нематеріальних активів.

3. Сутність та оцінка гудвілу.

3. Поняття інвестицій і їхня характеристика.

4. Склад і принципи інвестиційної діяльності.

5. Учасники інвестиційного процесу і його організаційні форми в умовах ринкової економіки.

6. Розкрийте економічний зміст інвестицій?

7. У чому складається подібність і розходження понять інвестиції і капітальні вкладення?

Рекомендована література:

1. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.

2. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навчальний посібник. — Е.: Вікар, 2001. — 178 с.

3. Продиус И.П., Филиппова СВ., Граменицкая И.В. Экономика производства. Краткий курс. — Одесса: Астропринт, 1999. — 164 с.

Тема 4. Оборотні кошти

4.1. Призначення і структура оборотних коштів

Оборотні кошти – кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, що однократно беруть участь у процесі виробництва і цілком переносять свою вартість на готовий продукт. Забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства.

Оборотні виробничі фонди представляють предмети праці до їхнього перетворення в готову продукцію (виробничі запаси, напівфабрикати, незавершене виробництво). До них відносять також засоби праці терміном служби не більш 1 року (з урахуванням встановлених підприємством вартісних обмежень) - так звані малоцінні чи швидкозношувані предмети (МШП), а також витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу – засоби підприємства, вкладені в запаси готової продукції, товари для подальшого продажу, товари відвантажені, але неоплачені (дебіторська заборгованість по товарних операціях), кошти в касі і на рахунках тощо. Фонди обігу зв'язані з обслуговуванням процесу обігу товарів, вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями. Після виготовлення продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це сприяє постійному поновленню процесу виробництва, що здійснюється шляхом беззупинного кругообігу засобів підприємства.

Облік оборотних коштів у рамках матеріальних запасів (оборотні виробничі фонди, а також готова продукція, товари, МШП, молодняк тварин на відгодівлі) здійснюється відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси», а дебіторської заборгованості відповідно до П(С)БО №10 «Дебіторська заборгованість».

У своєму русі оборотні кошти проходять стадії: гроші – виробництво (включаючи матеріально-сировинні запаси) – товар (перетворюваний у гроші). Так відновлюються початково авансовані кошти.

Оборотні кошти в частині оборотних виробничих фондів у сумі з залишками готової продукції на складі нормуються.