10.3. Чинники зростання ефективності виробництва

Рівень економічної та соціальної ефективності виробництва (діяльності) залежить від багатьох чинників. Тому для практичного розв’язання завдань управління ефективністю важливого значення набуває класифікація чинників її зростання за певними ознаками. Класифікацію чинників зростання ефективності виробничо-економічних та інших систем діяльності доцільно здійснювати за трьома ознаками:

1. видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення);

2. напрямами розвитку та вдосконалення виробництва (діяльності);

3. місцем реалізації в системі управління виробництвом (діяльністю).

Саме таку класифікацію чинників зростання ефективності наведено на мал. 5.

Мал. 5. Інтегрована модель і класифікація чинників ефективності діяльності

Фактори ефективності повинні відповідати політиці технічного розвитку і технічного переозброєння підприємства.

Технічний розвиток підприємства — процес формування й удосконалювання техніко-технологічної бази підприємства, орієнтований на кінцеві результати його господарської діяльності за рахунок техніко-технологічних нововведень.

Технічне переозброєння підприємства – комплекс заходів, спрямованих на підвищення технічного рівня виробництва за рахунок упровадження більш досконалої техніки, технології й організації робіт в основному і допоміжному виробництвах.

Управління технічним розвитком і технічним переозброєнням підприємства включає:

• установлення цілей і виявлення їхніх пріоритетів;

• вибір напрямків технічного розвитку і переозброєння;

• оцінку ефективності можливих варіантів рішень;

• складання плану технічного розвитку;

• коректування плану і контроль його виконання.

Технічний розвиток спирається на техніко-технологічні інновації. Цілями техніко-технологічних інновацій є:

• зниження конструктивно-технологічної складності виробів, що випускаються, за рахунок конструктивних нововведень;

• зниження матеріаломісткості за рахунок застосування нових матеріалів;

• комплексна механізація й автоматизація технологічних процесів;

• застосування робототехніки, маніпуляторів і гнучких автоматизованих систем;

• зниження технологічної трудомісткості виробів і частки ручної праці за рахунок підвищення технічного рівня і якості технологічного оснащення, інструментів, пристосувань, наукової організації праці;

• комплексна автоматизація і регулювання процесів управління виробництвом на основі електроніки і комп'ютерної техніки.

Розвиток техніко-технологічної бази здійснюється за рахунок модернізації устаткування, технічного переозброєння, реконструкції і розширення, нового будівництва.

Вибір конкретного напрямку технічного розвитку підприємства проводиться на основі результатів діагностичного аналізу й оцінки техніко-організаційного рівня виробництва.

Основні показники оцінки техніко-організаційного рівня виробництва:

• ступінь охоплення робітників механізованою й автоматизованою працею;

• технічна оснащеність праці (фондоозброєність праці й енергооснащеність праці);

• частка нових технологій чи трудомісткість продукції;

• середній вік застосовуваних технологічних процесів;

• коефіцієнт використання сировини і матеріалів (вихід готової продукції з одиниці сировини);

• потужність (продуктивність) устаткування;

• питома вага прогресивного устаткування в загальному його парку;

• середній термін експлуатації устаткування тощо.

Контрольні питання:

1. Основні показники ефективності виробництва.

2. Характеристика показників ефективності віддачі ресурсів

3. Ефективність господарської діяльності: сутність і показники.

4. Вплив стратегії підприємства на систему техніко-економічних показників.

5. Основні шляхи підвищення ефективності діяльності підприємства.

6. Технологія й організація виробництва як фактори підвищення ефективності господарської діяльності підприємства.

Рекомендована література:

1. Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійної роботи. — К.: КНЕУ, 2000. — 328 с.

2. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.

3. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навчальний посібник. — Е.: Вікар, 2001. — 178 с.

4. Продиус И.П., Филиппова СВ., Граменицкая И.В. Экономика производства. Краткий курс. — Одесса: Астропринт, 1999. — 164 с.