2.3. Показники руху та використання основних засобів

Для характеристики використання основних засобів застосовуються різні показники, що умовно розділяють на 3 групи: узагальнюючі, часткові показники та показники руху.

Узагальнюючі показники:

1. Фондовіддача:

(1)

де Q_т – річний обсяг товарної продукції у вартісному вираженні;

Ф_ср – середньорічна величина основних засобів;

Середньорічна вартість основних засобів (Ф_ср) визначається з урахуванням вводу нових та вибулих, протягом року, одиниць основних засобів:

(2)

де Ф_н – вартість основних засобів на початок року;

Ф_вв – вартість основних засобів, що вводяться;

Ф_виб – вартість вибулих основних засобів;

Т_ф – фактичний термін експлуатації протягом року, у місяцях.

2. Фондомісткість – величина, зворотна показнику фондовіддачі; іноді визначається як відношення середньорічної вартості основних засобів до обсягу виробництва в натуральному вираженні.

3. Фондоозброєність – відношення вартості основних засобів до чисельності виробничого персоналу; в окремому випадку становить інтерес, як відношення вартості активної частини основних засобів до чисельності зайнятих основних робітників.

Часткові показники звичайно служать для характеристики використання окремих груп основних засобів:

коефіцієнт екстенсивного використання устаткування (машин), являє собою відношення фактично відпрацьованих машино-годин (апарато-годин) до добутку фонду номінального часу і кількості однотипних одиниць встановленого устаткування;

коефіцієнт інтенсивного використання устаткування (машин) – характеризує рівень використання машин і устаткування по потужності, по використанню геометричної місткості окремих апаратів чи установленій годинній продуктивності машин, по пропускній здатності технологічних ліній тощо;

інтегральний коефіцієнт використання устаткування (машин) – представляє добуток коефіцієнтів екстенсивного й інтенсивного використання;

коефіцієнт змінності використання устаткування (машин) – відношення суми однотипних одиниць устаткування, що відпрацювали в кожній зміні, до встановленої їхньої кількості;

Показники руху основних засобів:

коефіцієнт відновлення основних засобів – відношення вартості введених протягом року основних засобів до вартості основних засобів на кінець року;

коефіцієнт вибуття основних засобів – відношення вартості вибулих протягом року основних засобів до вартості основних засобів на початок року.

2.4. Лізинг основних засобів. Види лізингу і його роль у формуванні конкурентноздатності продукції

У ряді випадків покупка основних засобів представляє для підприємства складну у фінансовому відношенні задачу. Особливо ця проблема актуальна для малих підприємств і приватних підприємців. Альтернативним варіантом залучення основних засобів у цій ситуації може стати лізинг.

Лізинг — це довгострокова (на термін більш 6 місяців) оренда основних засобів, що передбачає можливість їхнього викупу орендатором.

Як альтернатива покупці основних засобів лізинг має ряд переваг:

• високу гнучкість капітальних вкладень: при невдачі в бізнесі знижуються загальні втрати підприємця;

• низький ризик морального старіння: морально застаріле обладнання можна повернути орендодавцю;

• зниження прямих витрат і, як наслідок, собівартості продукції в результаті зниження амортизаційних відрахувань, а в ряді випадків і витрат на ремонти.

Основні види лізингу:

Оперативний лізинг — це здача в оренду засобів праці на термін, значно менший, чим нормативний термін служби.

Право власності залишається за орендодавцем. Протягом терміну оперативного лізингу орендатор виплачує орендну плату і плату за додаткові послуги. Після закінчення дії договору орендатор повертає основні засобі або укладає новий договір. При оперативному лізингу техобслуговування, ремонт і страхування основних засобів виконує лізингова фірма. Предметом оперативного лізингу найчастіше є устаткування з високими темпами морального зносу.

Фінансовий лізинг — це одноразова здача основних засобів в оренду з наступним викупом або ліквідацією на термін, близький або рівний нормативному терміну служби основних засобів. Право власності при фінансовому лізингу переходить до орендатора.

Генеральний лізинг — лізинг із відкритим списком. Орендатор одержує право доповнювати список орендованого устаткування без укладання нового договору, тобто на тих же умовах.

Лізинг закордонний — в угоді один з учасників є юридичною особою іншої країни. Прямий закордонний — лізинг, при якому орендодавець і орендатор є представниками різних країн. Непрямий закордонний — орендатор і орендодавець — особи однієї країни, а капітал отриманий з іншої.

Лізинг за участю брокерських фірм — фірми виступають як посередники в пошуку основних засобів, капіталів, орендаторів і орендодавців.

Лізинг за участю фінансових організацій «Leveraged leasing» — це об'єднання декількох фінансових організацій для фінансування великої операції по лізингу.

Лізингова компанія, купуючи основні засоби, виплачує з власних засобів не більш 20% їхньої вартості, іншу частину погашає за рахунок кредитів банку, страхової компанії чи іншої фінансової організації (наприклад, пенсійного фонду).

Порівняльна характеристика оперативного і фінансового лізингу наведена в табл. 1.

Умови лізингового договору залежать від типу основних засобів, суми контракту, практики лізингової фірми тощо.

Існують різні форми лізингових платежів:

• фіксовані, тобто рівномірні протягом усього терміну лізингу;

• дегресивні, тобто високі в перші роки, а в наступні - низькі.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика оперативного і фінансового лізингу

Критерій	Оперативний	Фінансовий
1. Ціль	Задоволення тимчасової потреби в основних засобах	Придбання основних засобів на постійній основі
2. Термін лізингу	Менше, ніж нормативний термін	Збігається з нормативним терміном
3. Сума платежів	Амортизаційні відрахування + орендний відсоток	Вартість основних засобів + відсотки за кредит + комісійні витрати
4. Комерційний ризик	За згодою сторін	Несе орендатор
5. Право власності	В орендодавця. По закінченні договору основні засобі повертаються йому	В орендодавця до закінчення договору, після — в орендатора

У процесі трансформації економіки України в ринкову лізинг стає найважливішим інструментом залучення нової техніки й устаткування.

З метою одержання доходу значна кількість великих підприємств готові пустити в обіг зайву техніку й устаткування. Передача їх малим і середнім підприємствам взаємовигідна. У великих підприємств росте фондовіддача, а для малих і середніх лізинг є навряд чи не єдиним засобом одержання необхідного їм устаткування.

Лізинг нового обладнання ще більш привабливий, тому що дозволяє забезпечити виробництво конкурентноздатної продукції за мінімальних витрат.