8.3. Методи забезпечення якості

Основними елементами механізму управління якістю продукції на підприємстві є: стандартизація і сертифікація продукції; внутрішні системи якості; державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил; внутрівиробничий і технічний контроль якості.

Стандартизація — це встановлення і застосування правил з метою упорядкування діяльності у певній галузі.

Правила визначають:

• одиниці вимірів, терміни і позначення;

• вимоги до якості продукції, сировини, матеріалів і виробничих процесів;

• єдину систему показників якості продукції, методи її випробувань і контролю;

• вимоги, що забезпечують безпеку праці і збереження матеріальних цінностей;

• єдині системи класифікації і кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва тощо.

Основою стандартизації є стандарти і технічні умови.

Стандартом називається нормативно-технічний документ, що установлює вимоги до груп однорідної продукції, а в необхідних випадках до конкретної продукції, правила, що забезпечують її розробку, виробництво і застосування.

У залежності від сфери дії, змісту і рівня затвердження нормативно-технічні документи підрозділяються на: державні стандарти (ДСТ), галузеві стандарти (ГСТ), стандарти науково-технічних і інженерних товариств, стандарти підприємств (СТП), а також міжнародні стандарти.

Технічні умови — нормативно-технічний документ, що установлює вимоги до конкретної продукції (моделей, марок).

Сертифікація — це установлення відповідності продукції конкретним стандартам (в основному міжнародним — ІСО серії 9000) чи технічним умовам і видача відповідного документа (сертифіката).

Сертифікація являє собою найважливіший фактор поліпшення продукції, діючий механізм управління її якістю, що дає можливість об'єктивної оцінки її конкурентноздатності, придатності, відповідності вимогам екологічної чистоти.

Державний нагляд за якістю здійснює Державний комітет України зі стандартизації, метрології і сертифікації і його територіальні органи — центри стандартизації, метрології і сертифікації.

Внутрівиробничий технічний контроль на підприємстві здійснює відділ технічного контролю (ВТК), головною задачею якого є забезпечення необхідного рівня якості, зафіксованого в нормативно-технічних документах, шляхом перевірки виробів і цілеспрямованого впливу на умови і фактори, що формують їх.

Основними задачами управління якістю продукції на підприємстві на сучасному етапі є:

• систематичне приведення рівня якості продукції до існуючих потреб ринку, до тих, що зароджуються чи прогнозуються, а також цілеспрямований вплив на розвиток потреб;

• забезпечення конкурентноздатності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках;

• визначення завдань по модернізації продукції, що випускається, і створенню нових видів продукції;

• визначення складу цільових програм якості й ін.

8.4. Конкурентноздатність продукції і фактори її забезпечення

Теорія конкуренції виходить з того, що боротьба за споживача є неодмінною умовою існування будь-якого підприємства в умовах ринкової конкуренції. Конкурентна боротьба — суперництво суб'єктів ринкової економіки з приводу кращих умов виробництва і реалізації товарів.

Об'єктивні умови для ринкової конкурентної боротьби:

• усі суб'єкти відособлені одне від одного на основі визначеної форми власності;

• залежність суб'єктів ринкової економіки від ринкової кон'юнктури (попит, пропозиція і динаміка цін);

• непогодженість інтересів покупців і продавців.

Конкурентна боротьба є внутрішнім джерелом розвитку ринкової економіки, тобто конкурентна боротьба сприяє забезпеченню загальної економічної рівноваги й економічного попиту.

Економічна рівновага — такий стан, коли сукупний попит по обсягу і за структурою дорівнює сукупній пропозиції по обсягу і за структурою.

Економічний ріст — збільшення обсягу виробництва в часі.

Постійне підвищення ефективності виробництва — ще одна обов'язкова вимога до підприємства, що діє в умовах конкуренції. Якщо воно не буде використовувати всі можливі резерви, це зроблять його конкуренти, одержавши тим самим значний виграш у конкурентній боротьбі (можливість залучати більш кваліфіковану робочу силу, швидше обновляти виробництво і продукцію, просуватися на нові ринки збуту тощо).

Конкурентоспроможність продукції — це сукупність якісних і вартісних характеристик продукції, виготовленої за схемою оптимальних витрат, що забезпечує задоволення запитів споживачів, та відповідає вимогам конкурентного ринку в порівнянні з іншою аналогічною продукцією, представленої на ринку.

Фактори забезпечення конкурентоспроможності продукції:

• якість продукції (послуги);

• ціна продукції (послуги);

• рівень сервісного обслуговування продукції (послуги).

Конкурентоспроможність виробництва — це здатність виробництва як складної організаційно-економічної системи забезпечувати випуск конкурентоспроможної продукції, швидко й адекватно реагувати на перманентний попит споживачів, гнучко перебудовуватися, мати комерційний успіх в умовах конкуренції, необхідний для подальшого розвитку і функціонування.

Фактори забезпечення конкурентоспроможності виробництва:

• використання прогресивних технологій, сучасних методів менеджменту,

• своєчасне відновлення виробничих фондів,

• забезпечення гнучкості виробництва, пропорційності, паралельності, безперервності, прямоточності, ритмічності технологічних процесів,

• використання підходів логістики.

Конкурентоспроможність (КС) підприємства є узагальнюючим показником, що поєднує КС продукції і КС виробництва, і виражає відмінності розвитку даного підприємства від розвитку підприємств-конкурентів за ступенем задоволення своєю продукцією суспільних потреб людей, за ефективністю виробничої діяльності.

Фактори забезпечення КС підприємства:

• конкурентоспроможність продукції;

• конкурентоспроможність виробництва;

• маркетингова політика;

• імідж і комунікації;

• логістика обслуговування.

Характеризують КС підприємства також можливості його адаптації до умов ринкової конкуренції, що змінюються.

Підприємство не може бути конкурентоспроможним, якщо його продукція не має збуту. Однак КС продукції не є вирішальним чинником КС підприємства. Так, КС продукції може бути забезпечена за рахунок її реалізації за демпінговими цінами, що не компенсує витрат на виробництво і збут, що, зрештою, може привести до банкротства підприємства.

Реалізація продукції з низьким рівнем КС знижує КС підприємства, що несе додаткові витрати, зв'язані з необхідністю стимулювання збуту, складуванням, збереженням, збільшенням терміну користування кредитами, а іноді і прямі втрати від уцінки продукції, що не користується попитом.

КС продукції, виробництва і підприємства мають істотні розходження:

• КС продукції оцінюється і досліджується в тимчасовому інтервалі, що відповідає її життєвому циклу. Дослідження КС підприємства і виробництва охоплює більш тривалий часовий інтервал, що відповідає періоду функціонування підприємства і виробництва;

• КС продукції розглядається стосовно до кожного її виду, а КС підприємства і КС виробництва охоплює всю номенклатуру продукції, що випускається, що змінюється;

• аналіз рівня КС підприємства здійснюється підприємством і інвестором, а оцінка КС продукції — прерогатива споживача.

Конкурентна поведінка дозволяє виділити кілька типів підприємств:

1. що пристосовується. Підприємство такого типу пристосовується до умов ринку, стежить за нововведенням, намагається випередити супротивника по введенню нововведень на ринку;

2. креативний. Підприємство такого типу намагається саме розробляти нововведення і їхнє використання;

3. забезпечуваний (гарантований). Підприємство такого типу використовує можливості пристосування і креативності.

Конкурентна поведінка підприємства реалізується за допомогою його конкурентної стратегії.

Контрольні питання:

1. Сутність основних об'ємних показників продукції.

2. Поняття якості продукції і її конкурентноздатність.

3. Фактори забезпечення конкурентноздатності продукції.

4. Система показників якості продукції.

5. Система міжнародних стандартів. Сертифікація продукції.

6. Поняття загального управління якістю. Контроль якості продукції.

7. Економічні важелі і стимули підвищення якості продукції.

Рекомендована література:

1. Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійної роботи. — К.: КНЕУ, 2000. — 328 с.

2. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. — К.: КНЕУ, 2000. — 528 с.

3. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навчальний посібник. — Е.: Вікар, 2001. — 178 с.

4. Продиус И.П., Филиппова СВ., Граменицкая И.В. Экономика производства. Краткий курс. — Одесса: Астропринт, 1999. — 164 с.