Тема 7. Витрати виробництва

7.1. Загальні поняття. Класифікація витрат

Витрати виробництва — вартість відшкодування використаних факторів виробництва, тобто праці, природних ресурсів (землі), капіталу і підприємницьких здібностей.

Усі витрати на оплату даних факторів виробництва називають явними. Вони формують собівартість продукції чи послуги і є валовими витратами підприємства.

Усі витрати, зв'язані з альтернативним використанням ресурсів, що складають власність підприємства, називаються неявними чи альтернативними. Вони не враховуються при розрахунку собівартості, але дозволяють точніше оцінити очікуваний прибуток при різних варіантах капіталовкладень. Наприклад, вкласти гроші у виробництво чи покласти в банк, зробити роботу самому чи найняти працівника.

Явні витрати підприємства залежать від мобільності факторів виробництва. Мобільністю називається можливість зміни функції чи переміщення фактора в просторі. Наприклад, жива праця може бути замінена автоматичною і навпаки. Фактори з високою мобільністю вимагають невисоких явних витрат, зі слабкою мобільністю — високих витрат. До немобільних відносяться унікальні природні (земля, родовища) і трудові фактори (таланти, фахівці).

Явні витрати виробництва являють собою реальне відшкодування вартості притягнутих факторів.

Існують наступні класифікації витрат:

1. за центрами відповідальності (місцям виникнення витрат): витрати виробництва, цеху, ділянки, технологічного переділу, служби;

2. за видами продукції, робіт, послуг: витрати на виріб, типовий виріб, групи однорідних виробів, одноразові замовлення, напівфабрикати, валову, товарну, реалізовану продукцію;

3. за ефективністю: продуктивні і непродуктивні;

4. за змістом (по економічних елементах);

5. за статтями калькуляції;

6. за методами віднесення на собівартість;

7. за залежністю від обсягів виробництва;

8. за ступенем однорідності.

I. Угруповання витрат по економічних елементах включає:

• матеріальні витрати (без вартості зворотних відходів);

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація основних засобів;

• інші витрати.

До матеріальних витрат відносяться:

• сировина і матеріали, закуплені на стороні, що входять до складу продукції, або ті що є необхідним компонентом при виготовленні продукції;

• покупні напівфабрикати і комплектуючі, що включаються до складу продукції підприємства;

• покупні матеріали, використовувані в процесі виробництва для забезпечення нормального ходу технологічного процесу виготовлення й упакування продукції або застосовувані для тестування, контролю, утримання, ремонту й експлуатації основних засобів;

• запасні частини для ремонту устаткування, знос інвентарю, інструмента й інших засобів виробництва, що не є основними засобами;

• роботи і послуги виробничого характеру, виконувані сторонніми організаціями або структурними підрозділами, що не відносяться до основного виду діяльності підприємства (випробування, транспортування);

• витрати по використанню природної сировини, відрахування на геологорозвідувальні роботи і рекультивацію земель, вартість води, що забирається в технологічних цілях у межах лімітів; відшкодування нормативу втрат;

• паливо, використовуване в технологічних цілях на виробництво усіх видів енергії, опалення, освітлення виробничих приміщень, транспортні роботи, зв'язані з виробництвом, виконувані власним транспортом;

• покупна енергія усіх видів, використовувана підприємством у будь-яких виробничих цілях;

• втрати від недостачі матеріальних цінностей у межах норм природного збитку.

Відходи виробництва поділяються на зворотні і незворотні. До незворотних відносяться усушка, утрушування тощо.

Зворотними є відходи, що можуть бути використані надалі. Це залишки матеріалів, що утворюються в результаті виробництва і не можуть бути використані по прямому призначенню внаслідок повної чи часткової утрати своїх споживчих властивостей. Не є зворотними відходи, що застосовуються на підприємстві як повноцінна сировина і попутно одержувана продукція.

Витрати на оплату праці включають усі витрати підприємства на оплату праці, незалежно від джерела фінансування цих виплат, включаючи грошові суми, нараховані за законодавством за невідпрацьований час, протягом якого зберігається заробітна плата, а також стимулюючі і компенсаційні надбавки і доплати.

Склад витрат на оплату праці:

• фонд основної заробітної плати — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці;

• фонд додаткової заробітної плати — винагорода за роботу понад установлені норми, за трудові успіхи і винахідництво, за особливі умови праці.

У фонд основної заробітної плати включаються:

1. Заробітна плата, нарахована за відпрацьований час чи виконану роботу по відрядних розцінках, тарифних ставках і посадових окладах;

2. Вартість продукції, що видана як натуральна форма оплати праці відповідно до законодавства;

3. Суми процентних і комісійних відрахувань, отриманих від реалізації продукції у випадках, коли вони є основною заробітною платою;

4. Суми авторських гонорарів діячам мистецтв, працівникам редакцій і видавництв, що нараховуються по прийнятих ставках авторської винагороди, прийнятим на даному підприємстві.

У фонд додаткової заробітної плати включається:

1. Надбавки і доплати до тарифних ставок і окладів у розмірах, передбачених законодавством для будь-яких підприємств:

• за професійну майстерність працівникам, що виконують особливо відповідальні роботи;

• за класність (звання майстра і класи кваліфікації);

• за керівництво бригадами не звільненими від основної роботи працівникам;

• персональні надбавки;

• за знання іноземної мови;

• керівникам, фахівцям і службовцям на період виконання особливо важливих завдань;

• за суміщення робіт, розширення зон обслуговування чи збільшення обсягу роботи;

• за стаж і вислугу років;

• доплати до середнього заробітку, передбачені законодавством.

2. Премії:

• за раціоналізаторство і винахідництво;

• за освоєння нової техніки;

• робітникам по спеціальних системах преміювання — за зменшення відходів, економію тари;

• керівникам і службовцям за виробничі результати;

• за введення нових виробничих потужностей;

3. Також у додаткову заробітну плату включаються:

• оплата праці працівників, що не присутні в штаті підприємства, за виконання разових робіт або за договорами підряду;

• вартість безкоштовно наданих комунальних послуг, продуктів, житла; форми й інших предметів, що залишаються в особистому користуванні працівника (пільг по їхньому продажу);

• вартість безплатного проїзду для транспортних робітників;

• оплата щорічних основних і додаткових відпусток чи їхня грошова компенсація;

• оплата пільгового часу підліткам і спецперерв;

• доплата за виконання держобов'язків;

• оплата роботи у вихідні і святкові дні;

• нарахування по районних і галузевих коефіцієнтах;

• доплата за шкідливі умови праці та за працю у нічні та вечірні зміни;

• суми відшкодування втрат по непрацездатності;

• зарплата, що зберігається, при відриві працівника від основної роботи у випадку виробничої необхідності;

• процентні (комісійні) винагороди;

• оплата відпусток учнів перед вступом у ВНЗ, ПТУ;

• оплата додаткових днів відпочинку при вахтовому методі роботи;

• оплата простоїв не з вини працівника;

• зарплата на період підготовки, перепідготовки і навчання нових кадрів без відриву і з відривом від основної роботи;

• оплата праці студентів, учнів у період практики і канікул;

• оплата додаткових днів відпочинку донорам;

• сума виплат по індексації зарплати, щомісячні додаткові виплати по підвищенню роздрібних цін (передбачені законодавством);

• оплата відпусток студентів заочної і вечірньої форм навчання на час сесії;

• вихідна допомога через зміну структури підприємства і призову на військову службу;

• доплати і надбавки, не передбачені законодавством і понад законодавчо встановлені розміри;

• одноразові заохочення в грошовій і натуральній формі;

• доплати на територіях радіоактивного зараження;

• оплата додаткової відпустки, змушеного простою і доплата при переведенні на нижче оплачувану роботу;

• надбавки за стаж і вислугу років понад законодавчо встановлені розміри;

• оплата відпусток із заробітної плати, нарахованої з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

До витрат на соціальні заходи відносяться:

1. відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування;

2. відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування;

3. відрахування у фонд сприяння зайнятості населення.

Частина витрат на соціальне страхування йде на:

• оплату листів непрацездатності;

• допомога з тимчасової непрацездатності;

• доплати на дієтхарчування в їдальні;

• додаткові пенсії.

До амортизаційних відрахувань відносяться суми амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних засобів та нематеріальних активів:

1. амортизаційні відрахування на повне відновлення власних і орендованих основних засобів;

2. знос нематеріальних активів (комп'ютерних програм, брокерських місць і т.д.).

До інших витрат відносяться:

• платежі на обов'язкове страхування майна підприємств, окремих категорій працівників, що працюють в умовах підвищеної небезпеки;

• відсотки за короткострокові кредити і позики банків на поточну діяльність підприємства, крім прострочених і відстрочених;

• витрати на сертифікацію і збут продукції, включаючи експортне мито;

• витрати на гарантійний ремонт;

• оплата послуг охорони, зв'язку, банків, обчислювальних центрів;

• витрати на відрядження, оргнабір і підйомні;

• податки на автотранспортні засоби, за зайняту землю й ін., за винятком зазначених у законі про оподатковування прибутку підприємства;

• платежі за шкоду навколишньому середовищу в розмірах, установлених лімітів;

• орендна плата за основні засоби (на повне відновлення), сплачена орендодавцю;

• витрати по технологічно неминучому браку;

• витрати на рекламу і реалізацію продукції.

II. Угруповання витрат по статтях калькуляції є основою розрахунку собівартості, прибутковості і нижньої границі ціни продукції чи послуги. Вона включає:

1. Сировина і матеріали:

• сировина і матеріали, що включаються до складу готової продукції;

• покупні матеріали, використовувані в процесі виробництва або упакування;

• витрати по використанню природної сировини.

2. Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх організацій:

• покупні напівфабрикати і комплектуючі, підлягаючі монтажу чи додатковій обробці;

• роботи і послуги виробничого характеру (окремі операції техпроцесу).

3. Паливо й енергія на технологічні цілі:

• витрати на усі види палива й енергії (стороннього і власного виробництва), що використовуються в техпроцесах та випробуванні виробів.

4. Зворотні відходи. Віднімаються з матеріальних витрат.

Витрати на матеріали розраховуються з урахуванням транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ), що включають витрати по транспортуванню, збереженню, доставці, вантажно-розвантажувальним роботам, втратам від нестачі товарно-матеріальних цінностей в путі в межах природного збитку. Крім ТЗВ матеріальні витрати включають витрати на тару, у якій перевозяться матеріали.

5. Основна заробітна плата основних виробничих робітників обчислена по тарифних ставках чи відрядним розцінкам;

6. Додаткова заробітна плата включає виплати додаткової заробітної плати основним виробничим робітникам;

7. Відрахування на соціальне страхування по категорії основних робітників.

8. Витрати, зв'язані з підготовкою й освоєнням виробництва продукції:

• вартість підготовчих робіт у видобувних галузях;

• підвищені витрати на виробництво нових видів продукції в період освоєння (на проектування, освоєння техпроцесу й ін.);

• витрати по освоєнню нового виробництва, цехів, агрегатів (пускові витрати), на перевірку готовності нового виробництва, спробний випуск продукції, налагодження устаткування;

• витрати на винахідництво і раціоналізаторство (НДР, дослідні зразки, авторська винагорода).

9. Відшкодування зносу спеціального інструмента, пристроїв спеціального призначення й ін.

До спецінструменту і спецоснащення відносяться штампи, прес-форми, опоки, моделі, вимірювальний і допоміжний інструмент незалежно від його вартості.

У статтю включаються витрати:

• на відшкодування вартості спецінструменту і пристроїв незалежно від їхньої вартості;

• на проектування, виготовлення і покупку спецінструменту і пристроїв;

• на ремонт і утримання у робочому стані спецінструменту і пристроїв;

• на утримання служб, що обслуговують поточне виробництво (спецлабораторії, конструкторські відділи і т.д.);

• на проведення разових випробувань спецінструменту і спецпристроїв;

• втрати від недовикористання застарілих у результаті проведення модернізації деталей, вузлів, спецінструменту і пристроїв;

• вартість технічної документації на вироби.

10. Витрати на ремонт, утримання і експлуатацію устаткування:

• амортизаційні відрахування на власні й орендовані основні засоби (устаткування, внутрішньоцеховий транспорт, підйомно-транспортне устаткування);

• сума сплачених орендарем лізингових відсотків (платежів);

• витрати на техогляд, техобслуговування і поточний ремонт;

• витрати на внутрішньозаводське переміщення вантажів, у тому числі витрати на утримання і експлуатацію нетехнологічного транспорту (електрокари, автонавантажувачі, автомобілі і т.д.);

• знос малоцінних і швидкозношуємих інструментів і пристроїв нецільового призначення.

11. Побіжний видобуток. Стаття застосовується у видобувних галузях, на металургійних і хімічних підприємствах. У неї включаються витрати по одержанню побічних продуктів основного виробничого процесу.

12. Загальновиробничі витрати (витрати на обслуговування окремих структурних підрозділів (цехів) і управління ними). Стаття включає витрати на:

• утримання апарата управління структурних підрозділів;

• оплату консультаційних і інформаційних послуг по забезпеченню виробництва;

• відрядження в межах установлених норм;

• амортизація основних засобів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення;

• витрати по обслуговуванню виробничого процесу;

• знос малоцінних та швидкозношуємих предметів загальновиробничого призначення;

• витрати по обов'язковому страхуванню майна цехів;

• технологічно неминучі втрати при відсутності спеціальної статті;

• відсотки по лізингу цехових фондів.

13. Загальногосподарські витрати. Це витрати по обслуговуванню підприємства в цілому і управлінню ним. Вони включають:

• витрати по управлінню підприємством;

• витрати по підготовці і перепідготовці кадрів;

• витрати по організованому набору робочої сили;

• витрати по обслуговуванню виробничого процесу (утримання будинків і інших фондів загальнозаводського призначення);

• утримання природоохоронних об'єктів;

• оплату відсотків по кредитах;

• суму сплачених орендодавцю відсотків по лізингу загальнозаводських фондів.

14. Витрати внаслідок технологічно неминучого браку включають:

• вартість остаточного браку;

• витрати по усуненню браку;

• вартість битих виробів, розбитих при транспортуванні (скляних, керамічних, пластмасових);

• вартість деталей і матеріалів, зіпсованих у результаті зупинки і налагодження устаткування, через вимикання електроенергії.

15. Інші виробничі витрати. Стаття включає витрати на гарантійний ремонт і обслуговування продукції.

16. Позавиробничі витрати. Це витрати, зв'язані з реалізацією продукції. Вони включають:

• витрати на складування, навантаження, доставку і страхування продукції;

• витрати на рекламу і передпродажну підготовку продукції (на виготовлення і придбання рекламних носіїв, їхнє збереження; оформлення вітрин, виставок тощо.).

III. Угруповання витрат по методу віднесення на собівартість дозволяють обґрунтувати методи прогнозування поведінки витрат.

Відповідно до цієї класифікація витрати поділяються на:

• прямі;

• непрямі чи накладні.

Прямі витрати — це витрати, що можуть бути включені в собівартість одиниці продукції безпосередньо (по нормі витрат, кількості одиниць, тарифній ставці й ін.).

До них відносяться матеріальні витрати, основна заробітна плата.

Непрямі (чи накладні) витрати — це витрати, що можуть бути визначені тільки на весь обсяг продукції і включаються в собівартість одиниці продукції спеціальними методами.

До них відносяться витрати на ремонт, утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі і загальногосподарські витрати, знос інструмента й ін.

IV. Угруповання витрат у залежності від обсягу виробництва дозволяють обґрунтувати структуру витрат, скоротити питомі постійні витрати. У залежності від обсягу виробництва виділяють витрати:

• умовно-постійні (FC) – витрати, що не змінюються (чи майже не змінюються) при зміні обсягу діяльності;

• умовно-перемінні (VC) – витрати, що змінюються прямо (чи майже прямо) пропорційно змінам обсягу діяльності. В свою чергу умовно-перемінні поділяються на:

а) пропорційні – витрати, що змінюються прямо пропорційно змінам обсягу діяльності підприємства;

б) прогресуючі – витрати, що прогресивно зростають зі збільшенням обсягів діяльності підприємства;

в) дегресуючі – витрати, що мають дегресивний характер росту при збільшенні обсягів діяльності підприємства.

V. Класифікація витрат по ступені однорідності дозволяє перевірити правильність використання методик розрахунку й аналізу витрат.

Витрати по ступені однорідності розділяються на:

• однорідні, що включають тільки один вид витрат. Наприклад, тільки матеріальні витрати чи тільки витрати на заробітну плату;

• неоднорідні чи комплексні, що включають різні види витрат - витрати на ремонт, утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі й ін.

Основні цілі застосування різних класифікацій витрат:

• поділ витрат на прямі і непрямі показує зв'язок конкретних видів витрат з окремими видами продукції чи структурними підрозділами підприємства;

• розподіл накладних витрат по видах продукції і за місцем виникнення подає об'єктивну інформацію про рентабельність окремих видів продукції і структурних підрозділів і застосовується при поглибленому аналізі і пошуку шляхів зниження витрат;

• класифікація витрат на постійні і перемінні дає можливість проводити аналіз беззбитковості окремих видів продукції і всього асортименту, що випускається підприємством, оптимізувати його структуру.