Республіка Казахстан

Стаття 9 Криінального кодексу визначає:

1. Злочином визнається вчинене винне суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), заборонена даним Кодексом під погрозою покарання. Застосування карного закону за аналогією не допускається.

2. Не є злочином дія або бездіяльність, хоча формально й містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого Особливою частиною даного Кодексу, але в силу малозначності, що не представляє суспільної небезпеки, тобто, що не заподіяло шкоди, що й не створило погрози заподіяння шкоди особистості, суспільству або державі.

Молдова

Стаття 14 Криінального кодексу визначає:

(1) Злочином є, діяння яке характеризується шкодою (дія або бездіяльність), передбачене карним законом, вчинене як винне й кримінально карне.

Румунія

Стаття 17 Криінального кодексу визначає:

«Любое действие, которое носит социальную угрозу, которая совершена и которой обеспечено в уголовном праве, определение преступление»

Арменія

Статья 18 Кримінального кодексу визначає:

1. Преднамеренная передача на рассмотрение социально опасного акта, закрепленного в этом Коде, рассматривается преступлением.

Азербайджан

Стаття 14 Кримінального кодексу визначає:

14.1. Злочином визнається винне суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), заборонене даним Кодексом під погрозою покарання.

Болгарія

9. (1) Преступление - социально опасный акт (деятельность или бездеятельность), который именуется проступком и объявился законом как наказуемый. (Не преступный) - акт, который, хотя формально содержит признаки преступления, обусловленного законом, из-за его незначительной важности социально не опасен или его социальная опасность очевидно незначительна.

Туркменістан

Стаття 10 Кримінального кодексу визначає:

Злочином визнається вчинене винне суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що заподіює збиток або, що створює погрозу заподіяння збитку об'єктам, охоронюваним карним законом.

Питання №10. Теорет та нормат визнач ролі і значення категорії «склад злочину» (юрид склад злочину) при застосуванні норм КК.

Ст..240 Вісника за 2009

Склад злочину – це сукупність установлених законом обєктивних і субєктивних ознак, притаманних даному, конкретному злочину, описаному в диспозиції Ос частини КК. С.З. має певні частини – тобто складові. Складові частини назив. елементами складу злочину:

1. об’єкт – це те на що посягає злочин і чому завдає шкоди або ставить під загрозу заподіяння шкоди (життя, здоровя, свобода, власність, державна безпека, навколишнє середовище, громадський порядок). З об’єктом злочину повязаний предмет злочину через крим злочин здійснюється безпосередній вплив на нього вчиняється посягання на певний об’єкт.

2. обєктивна сторона – це зовнішня форма поведінки форма поведінки людини (дія або бездіяльність) якщо вона створює небезпеку через заподіяння або загрозу заподіяння шкоди. Об.ст. має найб інформацію про вчинену дію. Обов’язковим ознаками є осудність і вік особи. Ознаками її є час, спосіб, місце, наслідки, обстановка вчинення злочину

3. суб’єкт - це конкретна особа яка безпосередньо вчинила злочинне діяння (злочинець) Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Спеціальним суб'єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб'єктом якого може бути лише певна особа.

4. субєктивна сторона – це внутрішня характеристика злочинного діяння. (вина, мотив злочину)

За юр конструкцією ознаки що входять до певного елементу складу злочину поділяються на 2 групи: обовязкові (твизнаються ті ознаки без яких неможлива наявність самого складу злочину, це предмет посягання, діяння, вина, вік та осудність особи) і необовязкові (факультативні0 (ознаки складу злочину (його елементів0 – це зокрема спосіб місцк час мотив та мета вчинення злочину, а також спеціальний об’єкт злочину). Якщо факул ознака включена крим законом до конкретного складу злочину то вона стає обовязковою ознакою такого складу злочину.

висновки:

1) склад злочину являє собою певну сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, що визначають конкретне суспільно небезпечне діяння як злочинне;

2) тільки в кримінальному законі встановлюється сукупність зазначених ознак;

3) перелік складів злочинів, передбачених законом, є вичерпним;

4) тільки у складі злочину визначається характер та обсяг відповідальності за вчинений злочин.

У науці кримінального права вчення про склад посідає особливе місце. Це пояснюється як його значущістю для вирішення питань про злочинність або не злочинність діяння, правильної кваліфікації вчиненого і точного застосування закону, так і тим, що в рамках самого вчення про склад вивчаються і розвиваються всі основні інститути кримінального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК «підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом». У цій нормі визначається найважливіше значення складу злочину для законності й обґрунтованості кримінальної відповідальності: тільки сукупність усіх передбачених законом ознак складу (і ніякі інші обставини) може бути підставою кримінальної відповідальності. Таким чином, склад злочину є єдиною і достатньою підставою кримінальної відповідальності: встановлення його ознак у конкретному суспільно небезпечному діянні особи означає, що є все необхідне для кримінальної відповідальності.

Важливе значення складу злочину виявляється і в тому, що він дозволяє провести, по-перше, чітке розмежування між злочином і провиною, тобто незлочинним суспільне небезпечним діянням; по-друге, відмежувати один злочин від будь-якого іншого (наприклад, крадіжку від грабежу, зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади або службових повноважень).

В основу поділу складів злочину на види покладено два критерії: 1. ступінь суспільної небезпечності відповідних злочинів; 2. спосіб викладу (конструкції) суб’єктивної сторони складу злочину в тій або іншій нормі кримінального закону. Поділ с.з. за першим критерієм здійснюється щодо різновидів одного й того самого злочину. За 1. критерієм с.з. поділяють на 3 види: 1) основний (простий) с.з. – він містить у собі основні ознаки злочину і не містить ні обтяжуючих (кваліфікуючих), ні пом'якшуючих обставин. Так, у ч. 1 ст. 185 КК дається визначення крадіжки як таємного викрадення чужого майна (без пом'якшуючих і без обтяжуючих обставин); 2) склад із кваліфікуючими ознаками, тобто з такими, які обтяжують відповідальність і впливають на кваліфікацію. Прикладом кваліфікованого складу можна вважати ч. 2 ст. 185 КК, тобто крадіжку, вчинену повторно або за попередньою змовою групою осіб ; 3) склад злочину з пом'якшуючими обставинами (так званий привілейований склад), що характеризується обставинами, які значною мірою знижують суспільну небезпечність і караність даного виду злочину (наприклад, умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання.

За способом викладу конструкції їх об’єктивної сторони в диспозиції кримінального закону поділяються на два види:

1. матеріальний с.з. – передбачає настання шкідливих наслідків або реальну можливість їх настання як обов’язкову ознаку його об’єктивної сторони. Матеріальний с.з. – це обов’язково повинен бути в нявності злочинний результат (вбивство, крадіжка). Злочини з матеріальним складом злочину будуть вважатися закінченими не лише вчиненняя діяння, а й за обов’язкової умови настання або можливості настання шкідливого наслідку.

2. Формальний с.з. – це такий с.з. який не передбачає наявності шкідливих наслідків як обов’язкової ознаки його об’єктивної сторони. Злочинами з формальним складом називають такі, що не містять у собі як обов'язкову ознаку суспільне небезпечні наслідки, а тому злочин вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у законі діянь. Наприклад, ч. 1 ст. 331 встановлює відповідальність за незаконне перетинання державного кордону. Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння (переходу), незалежно від можливих наслідків. Фома і матеріал с.з. вчиняються завжди умисно.

Також деякі вчені виділяють і ще таки с.з. усічений склад злочину. Але доречніше було б назвати цей с.з. – особливий с.з. Особливість його в тому, що він не знає таких стадій злочинної діяльності як готування до злочину та замах на злочин. До такого злочину належить погроза вчинити злочин за наявності б-я дії, що підкріплює здатність приведення такої погрози у виконання, але безпосередньо не спрямованої на реалізацію погрози. Якщо така погроза визначена в законі як окремий вид злочину, то він є особливим а не усіченим, повним с.з. з притаманнийми його ознаками.

Складний с.з. – охоплює кілька альтернативних діянь і відповідні їм наслідки, що входять до його об’єктивної сторони. Кожна з таких дій та її наслідки є водночас і характерними ознаками об’єктивної сторони іншого, окремого с.з. (складним с.з. є терористичний акт).