Питання №14. Доцільність ознаки суспільної небезпечності при нормат визнач понят злочину.

Отже, для віднесення законодавцем певних діянь до числа злочинних вирішальне значення має їх суспільна небезпечність , тобто небезпека щодо існуючої в даному суспільстві системи суспільних відносин. Суспільна небезпечність діянь є об'єктивною категорією. Вона притаманна всім злочинам, вчиненим в певних умовах місця, часу, обставин, характеру їх вчинення. Колективна суспільна правосвідомість, виражена правосвідомістю законодавця, через призму права оцінює діяння з точки зору їх корисності або шкідливості, небезпеки спричинення шкоди, в залежності від чого схвалює одні і забороняє інші. Як одна з форм суспільної свідомості правосвідомість загалом на основі пізнання об'єктивних законів суспільного розвитку є їх відображенням. Правосвідомість тільки тоді вірно визначає суспільну небезпечність , коли вона правильно відображає об'єктивні закономірності суспільного розвитку

Небезпеку для суспільства становлять не тільки злочини. Адміністративні, дисциплінарні, цивільно-правові правопорушення також спричиняють шкоду інтересам держави, окремих фізичних та юридичних осіб і тому несуть суспільну небезпечність . Небезпечність для суспільства в певній мірі представляють і порушення моральних норм. Відмінність всіх вказаних видів правопорушень від злочинів полягає в різному ступені суспільної небезпечності . Це означає, що злочини приносять суспільству більшу шкоду, являють більшу загрозу і є більш нетерпимими, а ніж інші правопорушення. Межа між злочинним і незлочинним є якісною, проте це саме той випадок, коли кількість переходить в якість. За виразом П.С. Дагеля "саме з огляду відсутності китайської стіни між злочинним і незлочинним, з огляду відсутності особливого характеру суспільної небезпечності злочинів і є можливим процес заміни кримінальної караності деяких суспільне небезпечних діянь засобами державного примусу, передбаченими іншими галузями права"139.

Таким чином, ступінь суспільної небезпечності є тією межею, яка слугує критерієм для визнання суспільне небезпечних діянь злочинними, визначається спричиненням такої соціальної шкоди суспільним відносинам, яка порушує нормальні умови існування даної системи суспільних відносин.

Злочинна ступінь суспільної небезпечності діяння, яка потребує його заборони під страхом кримінального покарання, залежить від наступних умов:

1) від об'єкту посягання - суспільних відносин, що є цінними і бажаними для суспільства;

2) від інтенсивності посягання, яка визначається способом вчинення діяння; наслідками, які наступили, або поставлені під загрозу настання в результаті вчинення діяння; обставинами часу і місця вчинення діяння; знаряддями його вчинення;

3) від соціального статусу, віку, осіб, що їх вчинили або ж від повторності вчинення особами певних діянь;

4) від ступеню вини особи.

Таким чином, ступінь суспільної небезпечності діяння при кримі-налізації має бути враховано щодо моделювання всіх елементів певного складу злочину. Отже, високий ступінь суспільної небезпечності діяння, будучи основною підставою для встановлення кримінальної караності, має бути об'єктивно встановлений законодавцем для віднесення до категорії злочинів тих діянь, які об'єктивно потребують криміналізації, і не встановлення кримінальної відповідальності за ті, які об'єктивно не несуть небезпеки заподіяння значної шкоди суспільним відносинам.

Дійсно, традиційно в науці кримінального права кримінальна про-типравність (або протизаконність) діяння розуміється як юридичне вираження суспільної небезпечності . Як правильно відзначав у свій час В.С. Прохоров, протиправність як ознака злочину похідна від іншої ознаки злочину - суспільної небезпечності : "законодавець установлює заборону вчинювати певну дію саме в силу її суспільної небезпечності "14 . Водночас важливо підкреслити, що до того як суспільне небезпечне діяння буде визнано протиправним, воно не є злочинним. Саме в цьому зв'язку О.І. Марцев, на наш погляд, достатньо чітко етимологіч-но розводить два терміни «визнається» і «є». «Аналізуючи законодавче визначення поняття злочину, - пише вчений, - необхідно, у першу чергу, звернути увагу на те, що законодавець вжив у своєму формулюванні слово "визнається", а не "є". Цим самим підкреслюється, по-перше, залежність визначення поняття злочину від волі законодавця, по-друге, історично мінливий характер даного поняття"14'.

По-друге, юридико-кримінологічним фактором криміналізації суспільне небезпечних діянь є їх відносна поширеність діянь та їх типовість Передбачення кримінальної відповідальності за певне діяння буде виправдане тільки тоді, коли така відповідальність охопить, по-перше, типові, а по-друге, достатньо поширені форми антисоціальної поведінки.