Тема 4: Політичні партії та партійні системи у зарубіжних країнах. План.

1. Поняття політичної партії .

2. Види політичних партій.

3. Партійні системи.

1. Поняття політичної партії.

Невід’єм.частиною політ.с-ми дем.сус-ва є політ.партії, як один з видів громадських об’єднань, основною ціллю яких є здійс-ня домінуючого впливу на держ.вл.

Етимологічно «партія» означає частина. Зародження партій пов’язане із виник.респ.форми правл-ня і може бути віднесено до часів античності. Але власне політ.партії виник.у 18-поч.19 ст. в Європі (у Великобрит., Фр.) та в пн.Америці в період бурж.рев-цій та формування парл-нту. Масовою причиною виник-ня політ.партій послужило поширення всезаг.виб.п-ва. Першопочатково вони діяли в період виб.кампаній і не мали постійно діючих місцевих орг-цій, не проводили регул яр.з’їздів та конф-цій. Їх члени не були зв’язані парт.дисц-ною. Кож.прат.ств-ся для захисту інтересів (як пр-ло ек.чи нац.) певної верстви нас.

В роз-ку партій виділяють три періоди:

1) 16-17 ст. – протопартійний (партії були аристократич.угрупуваннями, які об’єднували небагаточис.предс-ків політ.еліти;

2) 18-19 ст. – з’явилися близькі до суч.політ.партії, які являли собою мало чисельні політичні клуби, орієнтовані на залучення до актив.д-сті впливових гром-н в життєвоважл.сферах сусп.ж-тя.;

3) поч..20 ст. – теп.час. – період формування і д-сті суч.політ.партій, з’явилися з-ни про політ.партії.

Існ.багато підходів до визначення суті політ.партії:

• розуміння партії як групи людей, що притримується однієї ідеологіч.доктрини (фр.філ-ф Бенжамен Констант);

• партія як виразник інтересів певних класів (марксизм-ленінізм);

• партія як орг-ція, що діє в с-мі д-ви (М.Дюверже, суч.фр.держ.діяч.);

• партії-канал зв’язку між відповідними інтересами та їх реалізацією в держ.структур.ор-нах;

• партії-охоронці к-ції, виступають в ролі арбітра при виріш.конст.пит.

Політ.партія – це найбільш активна і організована частина соц.групи, об’єднана загальними цілями, інтересами та ідеалами, яка бореться за владу чи за участь у здійс-ні влади шляхом впливу на формування заг.волі гром-н, участь у виборах і д-сті ор-нів держ.вл.і місц.самовр-ня.

Партії мають свою організаційну стр-ру., програму, с-му цілей, захист і пропаганду якої вони ведуть. Програма виражає соціально-політичну сут-сть партії, показує чиї інтереси вона захищає, які політ.сили за нею стоять. Д-сть партій є одним із важливих форм реалізації принципів нар.сув-ту і представницького правління.

В к-ціях різ.кр-н по-різ.визначаються партії, так

ст.4 К-ції Фр.: «політ.партії сприяють вираженню поглядів під час голосування».

Акт про форму правл-ня Швеції:«під партією розуміється будь-яке об’єд-ня чи група виборців, які виступають на виборах під особл.найменуванням».

Ст.29 К-ції Греції: «партії повинні служити вільному функціонуванню демократичного устрою».

Членство в партії – самос.конс/прав.інс-тут прав і свобод л-ни. В кож.політ.партії є рядові члени і правлячі ор-ни, які координують і направляють д-сть рядових членів.

Є певна процедура вступу в партію (інколи навіть вимагається кандидатський стаж), члени партії мають спец.док-нт (парт.квиток), сплачують парт.внески, підпорядковуються парт.дисц-ні.

Вищим керівним ор-ном партії є з’їзд.

Поточна робота партії направляється центр.керівним ор-ном. Вони здійс.кадрову політику, тобто підбирають кандидатури на державні посади.

Місцеві партійні ор-ни ств-ся як пр-ло за тер.принципом, це полегшує передвиборчу агітацію, оск.саме за таким принципом утворюються виб.округи.

Партійний електорат – сукуп-сть виборців, які віддають свої голоси за кандидатів даної партії.

В ряді країн для забезпечення рівних умов у виборчій боротьбі прийнята с-ма фінансування передвиборних видатків, але вона розрахована лише на певні партії, які зберуть певний мінімум голосів у їх підтримку (0,5% - Нім., 2% - Швеція) чи висунуть кандидатів в певну к-сть виб.округів (Італія).

Для ефектив.роботи і залуч-ня нових членів партії створюють свої аналітичні центри, які налагоджують контакти з відповідними формально незалежними орг-ціями, так, в США діє Бруклінський інс-тут, який орієнтований на дем.партію, Фонд населення чи Ентерпрайз – на Респ.парт. Ці фонди готують пропозиції для передвиборних платформ, генерують нові ідеї та стратегії і тактики політ.б-би, вивч.зміни в сусп.поглядах.

Невід’єм.п-во всіх політ.партій – робота із засобами мас.інформації.

Ф-ції політ.партій – осн.напрямки їх д-сті, обумовлені їх цілями та завданнями:

1. представницька (вираження інтересів певних верств нас.);

2. соціалізаторська (залучення нас.в ряди партії);

3. ідеологічна ф-ція (пропаганда своїх цінностей, свого світосприйняття);

4. комунікативна ф-ція (підтримка зв’язків із правлячими колами, нас., виборцями);

5. політична (участь у б-бі за вл.).