12.3. Кліматична характеристика пір року
У формуванні погодних процесів і кліматичних умов на території України спостерігається закономірна зміна сезонів, зумовлена астрономічними чинниками (зміна висоти Сонця і тривалості світлового дня), впливом атмосферної циркуляції і станом підстильної поверхні. Виділяються чотири основні кліматичні сезони: зима, весна, літо та осінь.
Зима – найхолодніша пора року. За її початок приймається дата стійкого переходу середньої добової температури повітря через 0°C в бік зниження.
У різних регіонах України зима настає неодночасно: найраніше (у середині листопада) – на північному сході і заході, а до кінця місяця – на більшій частині території. В степових районах України зимові холоди встановлюються ще пізніше – у грудні. На Південному березі Криму тривалого періоду з температурою нижче 0°C не буває.
Найтепліший з трьох зимових місяців – грудень, найхолодніший – січень, інколи лютий. У грудні середня температура повітря є від'ємною на усій території України, за винятком Криму. На крайньому заході, який перебуває під особливо сильним впливом теплих повітряних мас з Атлантики, вона на 2–3°C вища, ніж на крайньому північному сході. У січні найнижча середня температура повітря (‑7…‑8°C) спостерігається на північному сході і сході країни, а також в Українських Карпатах. На решті території вона становить ‑4…‑6°C. Найвища середня місячна температура (3…4°C) на Південному березі Криму. Лютий за температурним режимом майже не відрізняється від січня, оскільки радіаційні умови цих місяців також подібні. Однак у лютому частішими є різкі коливання температури повітря, зумовлені частими змінами синоптичних процесів.
В Україні переважають порівняно м'які зими з нестійкими морозами і частими відлигами. Відлиги відмічаються кожного року. Пересічно упродовж зими буває від 8 до 10 періодів з відлигою.
При значних порушеннях атмосферної циркуляції бувають аномально теплі або аномально холодні зими. Теплі зими спостерігаються при виході циклонів атлантичного або середземноморського походження. Раз на п’ять років в Україні бувають холодні зими. Найсильніші морози встановлюються при сильних затоках холоду – в результаті вторгнень арктичних повітряних мас і під впливом Сибірського зимового антициклона. На сході і північному сході країни абсолютні мінімальні температури становлять ‑42…‑40°C. На більшій частині території вони лежать в діапазоні від ‑38 до ‑30°C. На південному заході абсолютний мінімум температури повітря становить ‑30…‑23°C, а на Південному березі Криму ‑18…‑15°C.
Взимку досягається максимальна відносна вологість повітря – 80 %.
Порівняно з іншими сезонами року узимку випадає менша кількість опадів, однак випадають вони частіше. Виняток становлять Кримські гори і Південний берег Криму, де зимові опади переважають.
Зимові місяці за кількістю опадів мало відрізняються один від одного. На більшій частині території України у грудні – лютому випадає близько 20–30 мм опадів на місяць. Значно більше опадів – 75–100 мм – випадає узимку в гірських районах Карпат і на Закарпатті, а також на Південному березі Криму. Особливо багато їх в Кримських горах – понад 150 мм.
Зазвичай зимові опади випадають у вигляді снігу, що спричиняє формування снігового покриву. У межах рівнинної частини території України тривалість його залягання зменшується з півночі на південь від 115 до 30 днів (рис. 12.3).
Рис. 12.3. Сніговий покрив на території України
(за електронним Атласом України, 2000)
Найбільшою тривалістю зимового сезону характеризуються високогірні райони Українських Карпат (150 днів) і північно-східні області (140 днів). На крайньому півдні країни зима триває найменше – близько 60 днів.
Весна – перехідний сезон між зимою і літом. За початок її приймають стійкий перехід середньої добової температури повітря через 0°C у бік підвищення. В Україну весна приходить найраніше наприкінці лютого – на початку березня, найпізніше – у третій декаді березня. Спочатку вона приходить на Південний берег Криму, потім на південний захід країни і звідси поширюється на північній схід.
За строками настання весни поділяються на ранні і пізні, за температурним режимом – на теплі і холодні, а за характером розвитку – на дружні і затяжні. Весни в Україні зазвичай дружні. Цьому сприяють потоки теплого повітря з півдня і південного сходу, іноді – теплі дощі. Повільнішим є перехід від зими до весни на північному заході країни.
У березні на півдні та заході країни температура повітря уже додатна, хоча на півночі, північному сході та в горах вона усе ще залишається від'ємною, що пояснюється збереженням у цих районах стійкого снігового покриву та повільним прогріванням ґрунту. У квітні середня температура повітря на 5–9°C вища за березневу і повсюди додатна. У цей час (в горах – переважно у травні) встановлюється середньодобова температура +10°C, при якій розпочинається інтенсивна вегетація рослин. Звільнена від снігового покриву підстильна поверхня інтенсивно прогрівається, збільшується висота Сонця і тривалість світлового дня, зменшується хмарність та число днів з туманом. У травні переважає уже погода літнього типу. Часто встановлюється жарка погода, однак ранкові заморозки також є звичайним явищем.
Навесні ще доволі часто трапляються затоки холоду, спричинені перебудовою баричного поля. Абсолютні мінімуми температури повітря у травні є від'ємними на більшій частині території країни.
Кількість опадів у березні мало відрізняється від зимових значень. У квітні відбувається перехід до літнього типу розподілу атмосферних опадів і їх кількість значно зростає. Змінюється також характер опадів: повторюваність облогових дощів зменшується, а зливових – збільшується. Розвивається грозова діяльність.
Тривалість весняного сезону на північному заході України становить 70–80 днів, на сході – 55–60 днів; на узбережжі Чорного та Азовського морів – 70–75 днів. Найкоротша весна – 50 днів – на сході степової зони. В Карпатах зима триває від 80–90 до 120–125 днів.
Літо є найтеплішим сезоном року в Україні. Цей період обмежений датами стійкого переходу середньої добової температури повітря через 15°C. Навесні цей перехід на півдні степової зони відбувається у першій декаді травня, на узбережжі і в центральних областях України – у другій, на півночі – у третій декаді травня. В горах літо розпочинається у червні. За датами настання літо буває раннє і пізнє, за температурним режимом – тепле і холодне.
Улітку зростає вплив сонячної радіації, завдяки якій інтенсивно прогріваються земна поверхня і повітря. Важливу роль відіграє також трансформація повітряних мас в областях підвищеного тиску. Поширення відрогу Азорського антициклона зумовлює безхмарну, зі слабкими вітрами погоду, особливо на південному сході, де встановлюється жарка погода із середньодобовою температурою вище 20°C. Високі температури встановлюються також при надходженні сухого тропічного повітря з нижнього Поволжя і Середньої Азії. У такі періоди виникають сильні посухи і суховії, різко зростає небезпека виникнення лісових пожеж. Число днів з високою температурою (25°C і вище) зростає від 30–35 на крайній півночі і північному заході до 80–90 на півдні і південному сході країни. У горах Криму їх число не перевищує 50, а в Українських Карпатах знижується до 20–30.
Хоча найбільші значення радіаційного балансу і тривалості сонячного сяйва досягаються у червні, однак найтеплішим місяцем року усе-таки є липень. На північному заході і півночі середня липнева температура становить 18…20°C, на півдні – 21…23°C, в Кримських горах – 16°C, в Українських Карпатах – 13…14°C. Кожні 3–5 років, а в горах і на Південному березі Криму ледь не через рік, серпень буває теплішим за липень.
У формуванні термічного режиму велику роль відіграє вологе атлантичне повітря, яке зумовлює короткочасні похолодання.
Влітку, а особливо у червні – липні майже на усій території України, за винятком Південного берега Криму та Кримських гір, випадає максимальна кількість опадів. Так, на Поліссі середня кількість атмосферних опадів у червні перевищує 75 мм, місцями досягає 100 мм, на півдні степової зони і на узбережжях морів – 40–50 мм, на решті території – 60–70 мм.
Повсюдно спостерігаються грози і зливові дощі, добові суми опадів іноді досягають 100–150 мм, в горах – понад 200 мм. На півдні в бездощові періоди при значному підвищенні температури утворюються суховії і пилові бурі.
Тривалість літнього сезону у межах України зростає у південному напрямку від 90–110 днів у Поліссі до 120–130 днів у степу і до 130–150 днів на узбережжі Чорного та Азовського морів. На Південному березі Криму літо триває 160–165 днів. На більшій частині території України воно закінчується у першій декаді вересня.
Осінь, перехідна пора року між літом і зимою, що характеризується поступовим зниженням температури повітря та розвитком циклонічної діяльності. Упродовж осені на тлі скорочення надходження сонячної радіації основну роль у формуванні кліматичного режиму поступово перебирають на себе циркуляційні чинники.
Розпочинається осінь зі стійкого переходу середньої добової температури повітря через 15°C у бік її зниження. Протягом вересня температура повітря зазвичай знижується на 4–8°C та ще на 6–8°C – у жовтні – листопаді.
На початку осені (приблизно з першої декади вересня до середини жовтня) в Україні переважає стійкий антициклонічний стан атмосфери, зумовлений впливом Азорського максимуму, який ще не втратив сили. У цей час стоїть тиха, суха і тепла погода. Ночі уже прохолодні, однак удень температура повітря нерідко перевищує +20°C. Ясні і теплі дні особливо довго стоять на півдні країни.
Зі зниженням середньодобової температури повітря до 10°C закінчується період вегетації сільськогосподарських рослин. У Поліссі і в лісостеповій зоні цей період настає наприкінці вересня – на початку жовтня, на узбережжі і в степовій частині Криму – у третій декаді жовтня, в гірських районах – на початку вересня. Майже літня погода (т. зв. "бабине літо") змінюється похмурою дощовою погодою з частими туманами. Негода спочатку починається у західній і північній частинах країни і поступово поширюється на південь і схід.
Літній характер розподілу опадів зберігається до жовтня, але кількість їх поступово зменшується. Наприкінці осені частіше випадають опади облогового характеру.
Залежно від циркуляційних процесів осінь буває теплою і сухою, холодною і вологою.
Восени спостерігаються явища, характерні як для літа, так і для зими. У вересні ще бувають грози, а в листопаді уже мете хуртовина. У вересні – жовтні на поверхні ґрунту і в повітрі виникають перші осінні заморозки. Поблизу водойм і в межах великих міст вони настають на 5–6 днів пізніше. Рідкі опади у вигляді дощу і мряки, які переважно випадають у вересні і жовтні, у листопаді змінюється дощами зі снігом. Тоді ж в північних районах України з'являється перший нетривкий сніговий покрив, а в окремі роки бувають ожеледь і хуртовини.
У західних і північно-західних районах осінь триває близько 80–90 днів. Далі на південний схід тривалість осені під впливом холодних північно-східних вітрів зменшується до 65–70 днів.