1.3.4. Кліматологічне опрацювання метеорологічної інформації

Отримання надійних характеристик кліматичного режиму вимагає проведення систематичних метеорологічних спостережень принаймні упродовж декількох десятків років.

Середнє значення метеорологічної величини, обчислене за певний період спостережень називається кліматологічною нормою. Сьогодні у якості стандартного періоду для отримання більшості кліматологічних характеристик використовується 30-річний період з 1 січня 1961 р. по 31 грудня 1990 р. (раніше у якості стандартних використовувалися періоди 1901–1930 та 1931–1960 рр.). Кліматична норма, визначена за такий стандартний 30-річний період, називається кліматологічною стандартною нормою.

Водночас є чимало важливих наукових і практично-господарських проблем, успішне розв’язання яких вимагає використання якомога довших рядів метеорологічних спостережень. Такою є, наприклад, проблема сучасних змін клімату.

Основним завданням кліматологічного опрацювання даних спостережень є отримання кліматичних показників, які правильно характеризують особливості клімату даного району.

Для характеристики режиму метеорологічних величин та явищ використовують різні види кліматичних показників. Основними кліматичними показниками є: показники окремих метеорологічних величин та явищ; комплексні показники; показники часової структури метеорологічних величин (Климатология, 1980).

Показниками окремих метеорологічних величин є повторюваність різних значень величини; середні, а також крайні (максимальні і мінімальні) значення; показники мінливості та ін. Для характеристики атмосферних явищ найчастіше обчислюються середнє і найбільше число днів з явищем; повторюваність різного числа днів з явищем; середня тривалість явища (в годинах).

У багатьох прикладних застосуваннях великий інтерес представляє інформація щодо сумісного режиму одразу двох або більшого числа метеорологічних величин. Наприклад, корозія металевих конструкцій значно прискорюється за певних поєднань температури і вологості повітря. В якості кліматичних показників комплексу метеорологічних величин найчастіше використовуються повторюваність поєднань значень величин, що комплексуються; коефіцієнт кореляції між значеннями величин, що входять до складу комплексу. Коефіцієнт кореляції є кількісною оцінкою характеру і ступеня зв’язності ("паралелелізму") у змінах різних метеорологічних величин у часі або просторі.

Показники часової структури представлено двома групами показників: 1) показниками періодичних змін величини у часі, тобто добового і річного ходу, а також 2) показниками неперіодичних змін величини, зв’язності членів ряду між собою, міждобової мінливості, безперервної тривалості значень величини більше або менше певного рівня.

Для вираження кількісних зв’язків між метеорологічними величинами та явищами застосовують емпіричні формули, які проте не пояснюють природу цих зв’язків.

1.3.5. Метод карт

Атмосферні процеси розгортаються на великих територіях, а їх наслідки у вигляді певних змін погоди і клімату відчутні і в інших регіонах. Тому цей метод має велике значення.

Картами погоди (або синоптичними картами) називаються географічні карти, на які умовними позначками нанесено результати одночасних спостережень метеорологічних величин у певних пунктах території у зазначені строки спостережень. Синоптична карта дає змогу оцінити характер погоди та її змін над великою територією, наприклад одразу в усьому Атлантико-Європейському секторі. На основі синоптичних карт складаються прогнози погоди на наступні дні.

Кліматичні карти – різновид географічних карт, на які наносять результати статистичного опрацювання багаторічних спостережень (карти багаторічного середнього розподілу величин температури або опадів на певній території за певний місяць; карти середніх дат встановлення снігового покриву; карти повторюваності гроз та ін.).

Усі зазначені вище методи дослідження у метеорології і кліматології тісно переплітаються і взаємно доповнюють один одного.